Анатолій Грицюк: «Завжди ціную думку людей»

— Анатолію Петровичу, ви один з небагатьох корінних волинян, які обіймали посаду керівника найвищого представницького органу області.

— Лише 1984 року на посаду першого секретаря обкому партії призначили волинянина Зіновія Ковальчука, а єдиним місцевим головою облвиконкому за радянських часів був Юхим Ярощук із Сереховичів Старовижівського району. Згодом, коли режим доживав свої останні місяці, головою обласної ради став уродженець Локачинського району Володимир Блаженчук.

Тепер позначка про місце народження в паспорті перестала бути перешкодою в кар’єрному зростанні. Нашим землякам-волинянам довіряють і у рідному краї, і в столиці.

— У кожного є своя мала батьківщина, любий серцю куточок, куди приїздиш з особливим задоволенням.

— Таким для мене є село Домашів Ківерцівського району. Місця в нас прекрасні: з чудовою природою, добрими, красивими, мудрими людьми.

Батько працював у колгоспі трактористом. Потім захворів на туберкульоз і пішов працювати на ферму. Був доглядачем худоби, пастухом. Мама Горпина Іванівна теж працювала на фермі. На жаль, вона померла ще в 1996 році. Маю двох братів.

Хочу в селі за свій кошт збудувати церкву, якої у нас ніколи не було. Невеличку. Буду від зарплати виділяти певну суму. Вже і з сільським головою переговорив, з батьком і братами порадився.

— Є на Волині ще одне село, з яким багато чого пов’язано у вашому житті?

— Гордий тим, що в Суськ, де колись був головою колгоспу, торік прийшов природний газ. У нас такий задум був, ще в ті часи. Це була моя мрія.

— Про своє головування ви тепер рідко кому розповідаєте.

— Став головою колгоспу в 28 років. Був одним із наймолодших керівників у районі.

Головував я в Суську з 1983 по 1997 рік. Там у мене виросли діти, народилася третя доня. Ще й сьогодні, коли приїду в те село, то люди подають руку, з повагою до мене ставляться. Увесь час ішов у кандидати в депутати райради з того виборчого округу. За часів Кучми провладні агітатори ходили від хати до хати, давали по двадцять гривень, щоб за мене не голосували. Але я завжди займав перші місця.

— У 1998 році ви стали головою Ківерцівської районної ради. В Анатолія Грицюка завжди була своя позиція, хоч подекуди її було дуже важко відстоювати. Доводячи свою правоту, ви не боялися вступити в суперечку навіть з головою облдержадміністрації.

— Завжди цінував і ціную думку людей. Коли бачив, що робиться щось нечесно, відверто заявляв про це. Мені часом до болю буває соромно, що нас принижують, обдурюють. Противився цьому, заявляв у високих кабінетах про свою позицію. Ніколи не лукавив, завжди казав так, як є.

— За ці вісім років роботи на посадах голови районної ради, а згодом і райдержадміністрації що встигли зробити?

— В Ківерцях зуміли зупинити розвал сільського господарства, зберегти культосвітні заклади, відновити роботу низки підприємств. Приємно, що в 2004 році звіт художніх колективів нашого району в Луцьку визнали одним з найкращих.

— Анатолію Петровичу, 12 травня минає рік, як вас обрали головою обласної ради. Час, як кажуть, підбивати перші підсумки зробленого.

— Я категоричний противник усіляких то 100 днів, 500. Це схоже на показуху. Робота має вестися постійно. А оцінку голові дають депутати. На сесії 6 березня 2007 року вони позитивно оцінили роботу обласної ради за цей період. Приємно, що за 2006 рік виконано усі 429 місцевих бюджетів. Порівняно з 2005 роком їх доходи зросли на третину. На соціальні потреби торік було спрямовано на 285 мільйонів гривень, або на чверть, більше, ніж у попередньому році. Поліпшилось управління об’єктами спільної власності територіальних громад. Більшість oб’єктів, що були виявлені під час інвентаризації майна, рішенням сесії повернуто в обласну комунальну власність. Переукладено 197 договорів оренди об’єктів нерухомості. Завдяки цьому громада області отримає додатково кілька мільйонів гривень.

Розпочато роботу з використання колишніх військових містечок, переданих у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Вирішене питання про передачу в спільну власність територіальних громад області Луцького аеропорту (70,45 відсотка акцій). Проведено переговори з потенційними інвесторами, Міністерством оборони стосовно спільного використання військового аеродрому в Луцьку, де злітна смуга дозволяє працювати з великотоннажними літаками. Обласна рада оперативно зреагувала на звернення керівників ЗМІ області й дала згоду прийняти у власність 100 відсотків акцій ВАТ «Волинська обласна друкарня», яке уряд планував включити в перелік об’єктів, що підлягають приватизації в 2007 році.

— Багато років йде мова про розвідку і розробку родовища самородної міді на півночі нашої області. Здається, і тут є певні позитивні зрушення?

— Серед пріоритетних напрямів розвитку області визначено до 2015 року завершення геологорозвідувальних робіт на родовищах самородної міді в Ратнівському районі. З ініціативи обласної ради перспективні для постановки розвідки ділянки (Жиричі, Жменьки—Заліси) включені до переліку ділянок, що можуть надаватися на умовах, визначених угодами про розподіл продукції. Обласна рада підтримала пропозицію всесвітньо відомої польської фірми «KGHM Polska Mіedz S. A.», що спеціалізується на видобутку та переробці мідних руд, про спільний українсько-польський інвестиційний проект із завершення геологічної розвідки і, за її результатами, видобутку та переробки міді. Сьогодні вже зареєстровано спільне українсько-польське підприємство ЗАТ «Укрполмідь».

— Подеколи обласна рада висловлювала думки, які не збігалися з офіційними.

— Ви, напевно, маєте на увазі створення лісогосподарського підприємства «Волиньоблагроліс»? Так, в цьому питанні позиція обласної ради йде врозріз з урядовою лінією, якою передбачено передачу Держкомлісу лісів інших користувачів. На мою думку, це не піде на користь територіальної громади. Ми виходили з того, що під виглядом турботи про збереження і ефективне використання природних ресурсів у селян фактично хочуть вилучити важливі для успішного господарювання ресурси. А збережене конкурентне середовище у цій сфері буде лише на користь справі.

— Але траплялося, що порушенні вами питання не знаходили підтримки в сесійному залі.

— Так було з ідеєю створення Ківерцівського національного природного парку. Проте наукові експедиції, які досліджували можливість створення в Цуманській Пущі національного природного парку, довели нагальну необхідність такого кроку. Ініціюючи розгляд цього питання, я тримав у пам’яті сумний досвід сусідів-костопільчан (Рівненщина), які втратили можливість створення такого парку. В результаті за короткий період було знищено значну частину лісів та інші природні багатства. Тому буду просити депутатів повернутися до цього питання. Адже йдеться про унікальні на теренах Європи соснові та дубові деревостани, які, на думку представників наукового центру заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, можна зберегти для наступних поколінь, лише створивши національний природний парк.

— Ваші попередники запровадили такий дієвий захід із вивчення громадської думки, як виїзні дні депутата.

— Ми продовжили їхні напрацювання. Торік ініціювали проведення депутатського дня у санаторіях спільної власності територіальних громад області. Мали на меті не лише привернути увагу депутатів до стану матеріально-технічної бази закладів такого профілю, а й показати можливості наших санаторіїв. Хотіли, щоб люди зрозуміли: сьогодні необов’язково їхати за лікуванням у віддалені краї, бо нічим не гірше оздоровлення можна отримати й на території області.

— Наші керівники часто прагнуть запозичити досвід у наших зарубіжних сусідів, зокрема, в Польщі. А ви організували дві поїздки депутатів обласної ради, голів районних і міських рад, працівників апарату обласної ради до інших регіонів нашої держави.

— Керівництво обласної ради зініціювало налагодження партнерських зв’язків нашої області із Закарпаттям та Донеччиною. Візит у Донецьку область лише зміцнив думку, що бар’єри між Сходом і Заходом України створюються штучно. Відчувалося: донеччани намагалися довести нам, що вони такі само, як і ми, що українська пісня, мова насправді їм не чужі. Тобто, жодних мовних чи культурних бар’єрів між нами не виникало. Тепер чекаємо колег із Донбасу в нас на Волині.

— Інколи органам місцевого самоврядування самотужки важко вирішувати ті чи ті питання. Інша справа, якщо об’єднати їхні зусилля.

— Саме для того ми намагаємося будувати тісні партнерські стосунки з міськими, районними, селищними та сільськими радами. Значною мірою цьому сприяє і діяльність координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради. На ній ми вже обговорили з головами рад земельні питання, газифікацію населених пунктів, забезпечення сільських освітян, працівників медичної і культурної сфери житлом, налагодження заготівлі лісосировинних ресурсів і сплати лісового збору...

— Це, напевно, лише частина того, що було задекларовано у вашому програмному виступі рік тому, коли вас обирали головою обласної ради?

— Звичайно, зроблено ще не все. Були в моїй роботі й недоліки. Що стосується перспективних напрямів роботи обласної ради в 2007 році, то пріоритетними вважаю заходи, спрямовані на впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій, реформування житлово-комунального господарства, поліпшення водозабезпечення, посилення інвестиційної привабливості регіону, розвиток туристично-рекреаційного комплексу тощо. Не залишимо поза увагою і розвиток транспортної мережі та прикордонної інфраструктури.

Переконаний: ініціатива, відповідальність перед людьми, які висловили нам довіру, їх підтримка, а також діалог з усіма конструктивними силами — це і є реальна запорука подальшого розвитку Волинського краю.

Фото автора.

Із досьє «Голосу України»