На черговій сесії Житомирської обласної ради знову розгорілася дискусія навколо двох «довгограючих» аграрних питань, об які депутатам доводиться «спотикатися» щороку. По одному з них, хоч юридичний відділ і не завізував проект постанови, бо вона, на думку фахівців, не вписується в чинне законодавство, прийнято рішення списати давні борги сільгосппідприємств за регіональним контрактом. По іншому питанню вирішили дати змогу боржнику дотягнути до наступної сесії.

Скільки ще сподіватися без надії?

На початку цього століття в місцевих бюджетах області вітер гуляв. Щоб було хоч чимось годувати хворих у лікарнях, кидали клич: з кожного сільського двору — по відру картоплі. Інтернати для ветеранів обзаводилися землею і худобою — для самозабезпечення харчами, заклади дітей-сиріт з нетерпінням чекали гуманітарної допомоги, зокрема із-за кордону, щоб було в що дітей зодягнути. А з другого боку, вкрай тяжка фінансова ситуація у сільгосппідприємствах, які були реформовані з КСП у ПСП, СФГ, СТОВи, ВАТи, але не мали за що придбати запчастини, аби техніка могла вийти в поле, пальне, бодай трохи добрив. Ось тоді на сесії обласної ради й народилося таке поняття, як регіональний контракт. Ідея проста: сільгосппідприємствам виділяють певні кошти, щоб ті могли вести польові роботи, а після збирання врожаю вони повертають їх — якщо не грішми, то принаймні зерном, картоплею чи ще чимось. Протягом 2000—2004 років аграрії отримали з обласного бюджету під регіональний контракт 21 мільйон 657 тисяч гривень.

— Ми хотіли двох зайців вбити, — каже депутат обласної ради Микола Рудченко, в минулому голова облдержадміністрації. — Можливо, це було помилкою моєю і моїх попередників, бо в сусідніх областях давали гроші селянам як безповоротну допомогу. Але бюджет був дуже напруженим, тому виділяли кошти з умовою повернення. Щоб і селянам допомогти, і фінансування бюджетних закладів не зменшити.

Але заковика в тім, що два зайці вбити все-таки не вдалося: з поверненням тих коштів виникли значні проблеми. Що робити з боргами? Єдиний вихід — списати, переконаний Микола Рудченко. І нагадує про дані статистики, які свідчать: за останні два роки кількість сільгосппідприємств в області різко скоротилася. Якщо не спишемо борги за регіональним контрактом, зникне ще майже сотня господарств.

Точні дані стосовно цього навів інший депутат облради начальник головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Микола Олещенко. До обласного бюджету повернуто трохи більш як 17 мільйонів, або 69 відсотків позиченої суми. Рік тому обласна рада списала 472 тисячі гривень, які винні були сім сільгосппідприємств, рішення про ліквідацію яких прийняв господарський суд. Тож тепер заборгованість становить 4 мільйони 200 тисяч. Чи є шанси її повернути?

За словами Миколи Олещенка, борги безнадійні. Значаться вони за двома сотнями сільгосппідприємств. 46 з них визнано банкрутами, 53 зупинили господарську діяльність, а ліквідовано вже 9.

На сесії Микола Олещенко звернувся до депутатів з такими словами:

— Проводячи нараду, віце-прем’єр Віктор Слаута запитував, яку підтримку надали на місцевому рівні сільгоспвиробникам. Одна з областей, в якій сільгосппідприємств утричі менше, виділила для цього вісім мільйонів гривень. Ми ж змогли спрямувати на потреби аграрного сектору лише сто тисяч гривень для племінної справи. Давайте спишемо безнадійні борги — надамо хоч таку підтримку.

Борги — мов камінь, прив’язаний до сільгосппідприємств, який тягне їх на дно. Цього року за двадцятьма програмами підтримки аграрного сектору в область має надійти 130 мільйонів гривень. Але чи справді одержать сільгоспвиробники цю суму? Адже Мінагрополітики визначило такий порядок: боржникам грошей із держбюджету не давати. Сюди входять і ті, хто винен обласному бюджету. Суму, яку через це може «заощадити» держбюджет на аграріях області, Микола Олещенко оцінив у 40 мільйонів гривень.

«Джон Діри» і діри в бюджеті

— Я не знаю, радіти призначенню чи плакати, — сказав депутат облради Іван Гранківський після того, як сесія дала згоду на призначення його керівником комунального підприємства «Тетерів-агро». І навів промовистий факт: коли контракт із ним ще тільки мав бути підписаний, управління Пенсійного фонду вже звернулося з поданням, щоб його розірвати. Тобто зняти з посади керівника, який офіційно ще й не призначений. Звичайно, за великі борги до Пенсійного фонду.

Це підприємство — головний біль для депутатів обласної ради вже трьох скликань. Почалося все тоді, коли пенсію пропонували брати трунами, а зарплату — гноєм. Держава винна була області значну суму дотації, а вчинила так само — запропонувала замість грошей майже три десятки «Джон Дірів». Вередувати було ніколи: до закінчення року залишалися лічені дні, якби відмовилися, не одержали б нічого. Вирішили створити обласну МТС. Мовляв, і селянам підмога у збиранні врожаю буде, і до обласного бюджету щось капне. Натомість вийшло, як у тій приказці: і нести важко, і викинути шкода. МТС замість прибутків давала лише борги. Ще б можна було зрозуміти, якби «заробляла» вона їх, працюючи на полях Житомирщини. Але ж на більшу частину жнив відправлялася на «багаті села» — збирала врожай на півдні України, де й урожаї більші, і господарства грошовитіші. На додачу почалися якісь підозрілі оборудки, до розслідування яких долучилася прокуратура.

Депутатам набридло слухати про борги, вони реформували МТС в комунальне підприємство «Тетерів-агро». Минуло кілька років, але нічого не змінилося.

Депутат облради Герой України директор агрофірми «Єрчики» Володимир Дідківський запропонував радикальний вихід:

— Через два роки з цих комбайнів буде металобрухт. Підприємство не дало жодної гривні до обласної казни, а на ремонт просить значні суми. Чи не краще продати техніку, вторгувати близько 10 мільйонів, покласти на депозит і мати щороку понад мільйон по відсотках — а спрямувати їх є куди. Наприклад, на дитбудинки.

Назва «Тетерів-агро» постійно фігурує на судових засіданнях. Підприємство заборгувало своїм працівникам зарплату за кілька місяців, є борг із ПДВ.

— Я вийду звідси, а на мене з палкими обіймами чекає банкір: треба негайно повертати 300 тисяч гривень кредиту, — це слова Івана Гранківського. Але він запевнив, що не вважає підприємство безперспективним. Його потрібно лише «перенацілити, реструктуризувати, оптимізувати». Бо «ми вже багато всього продали, і не ставимо питання, щоб щось зберегти».

Зрештою, депутати зійшлися на думці: треба все-таки дати згоду на продовження кредитної застави, бо інакше банк сам реалізує комбайни. Тоді вже в обласної ради не буде ні техніки, ні грошей. А на наступній сесії, коли фахівці нададуть свої висновки, детально розібратися, що ж робити з «Тетерів-агро». Отже, далі буде...

Житомирська область.