Коли бізнесмени «обшили» вагонкою ферму, селяни сприйняли це з неабияким подивом. А коли пригнали... танк, все село вийшло подивитися, як ним оратимуть поле.

Що ближче час продажу землі, то більше товстосумів, мов магнітом, притягує до себе годувальниця. «Я здесь с крестьянами разговариваю, учу их как деньги нужно зарабатывать...» — приблизно такими словами звітував по мобільному про своє перебування в селі Плоске Мурованокуриловецького району на Вінниччині один з підприємців. Місцевим жителям так і не вдалося дізнатися, кого саме представляв він із своїм напарником. Хлопці, як кажуть, зелені, за плечима трохи більше двадцяти років, а їм уже хтось доручив «учить крестьян». Приїхали на крутому джипі і заявили, що будуть «піднімати» село. «Що вони тямлять у селянському ділі?» — дивувалися селяни.

Плоске — село невелике, робочих рук там майже не залишилося. Тому приїжджі шукали їх по сусідніх селах. Найбільше таких виявилося у селі Сугаки. Знайшовши будівельників, почали відновлювати ферму. Ніби й діло пішло. Повставляли вікна, двері. А коли доручили фарбувати жолоби, майстри сприйняли це за жарт. Нові господарі й не думали жартувати. Ще й поїлки сказали покрити фарбою. А на піддашок привезли... вагонку. Вагонка так вагонка — буде ферма така, як ні в кого!

Там же, на фермі, обладнали сауну. «Я сам у ній мився», — розповів один із мешканців Сугак, який допомагав підприємцям підбирати людей на роботу. Каже, що намагався переконати заїжджих потратити гроші у Сугаках, мовляв, і село набагато більше, і робочі руки є, і дороги прокладені. Але ті погодилися лише засіяти сто гектарів поля.

Зате в Плоскому після ферми взялися за... млин. «Чого ж худобу не закуповуєте?» — запитували їх селяни. Ті у відповідь натякали, мовляв, ще не час. Млин давно не працював. Будівля розвалювалася, водойма замулилася. «Нащо він їм?» Згодом з’ясувалося, що у млині вирішили збудувати... ресторан. Щоб водяне колесо крутилося, вода шуміла, одне слово, побільше екзотики.

— Хто ж до цього млина приїде? У селі такі дороги, що проїхати можна хіба що трактором або танком. До райцентру теж далеко. Поблизу нема автомобільних трас...

Але нові господарі робили своє. Щодня привозили на роботу будівельників. За словами одного з них, платили, як для села, непогано — по 30 гривень у день. Тим паче, ще й обідати давали. А робочий час встановили лише до 17-ї години.

Скільки грошей закопали біля млина, знають лише самі підприємці. Згодом вони перестали розраховуватися з будівельниками. Обіцяли заплатити в кінці місяця. Але й тоді не повернули зароблене. Хлопці один за одним почали залишати бригаду. Згодом вона зовсім розпалася. Обіцяних грошей будівельники чекають донині. Не знають лише, де саме шукати своїх «благодійників». Бо ті вже «научили крестьян зарабатывать деньги» і покинули село.

На прощання, щоправда, ще раз потішили місцевих. Коли одного разу їхній джип загруз у багнюці, витягували його... танком. По мобілці видзвонили когось із таких, як самі, а ті прислали підмогу. Мій співрозмовник каже, що танк був без башти. Ще деякий час він залишався у селі. Ним пробували орати поле. Скільки людей тоді зійшлося подивитися на незвичайну картину! Однак прилаштувати плуги, чомусь, не вдалося, тому нічого з того не вийшло. Танкіст поїхав туди, звідки приїхав. А згодом пропав слід і тих, хто збирався «піднімати» село.

Віктор СКРИПНИК.

Вінницька область.

Точка зору

Головний Держземінспектор Вінницької області Валентин Поліщук:

— Якби мова йшла про оренду землі державної власності, то обов’язково проводився б конкурсний відбір, бо так передбачено чинним законодавством. У цьому випадку угоду на оренду землі укладали суб’єкти приватної власності, отже, кожен на власний розсуд вирішував, як йому бути. Проблеми виникають, бо юридично не обумовлено необхідність реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності в тому районі, де він бере в оренду земельні паї. Тож маємо чимало випадків, коли заїжджі «варяги» пропонують селянам на якийсь десяток гривень вищу платню і люди пристають на таку пропозицію. При цьому не задумуються, де саме сплачують податки і відрахування до Пенсійного фонду їхні «благодійники». А це треба знати. Під час оформлення на пенсію потрібна буде довідка про відрахування коштів. А де її брати, якщо про підприємця нічого не відомо? Сільські голови повинні уважніше придивлятися до заїжджих. Вимагати у них документи насамперед про реєстрацію. Пропонувати зареєструватися на території району. Потім роз’яснювати людям, що собою являють нові господарі.

У договорах про надання в оренду паїв варто б включати пункт з назвою «Агрохімічна паспортизація». Він передбачений у примірному варіанті договору. Щоправда, не всі звертають на це увагу. Даремно. Бо наявність такого пункту зобов’язує орендаря провести дослідження родючості грунту. У разі недбалого ставлення орендаря до землі саме цей пункт договору стане вагомим аргументом на користь селянина.