Віхи українського парламентаризму — в цифрах і фактах

11 січня ЦВК оголосила офіційні результати президентських виборів, на яких переміг лідер «Нашої України» Віктор Ющенко, здобувши підтримку 51,99% виборців. За Віктора Януковича проголосували 44,20% виборців.

Того само дня після інциденту в Іраку, внаслідок якого від вибуху авіабомби загинули українські миротворці, парламент ухвалив Постанову (308 «за») про відкликання миротворчого контингенту України з Республіки Ірак (проект лідера фракції комуністів Петра Симоненка).

20 січня судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, вивчивши 645 томів справи, відмовила у задоволенні скарги В. Януковича на результати виборів Президента України. Таким чином було поставлено остаточну крапку в надзвичайно тяжких президентських виборчих перегонах. Того само дня до парламенту прийшов Президент України Леонід Кучма. Він мав узяти участь у церемонії складання присяги суддями Конституційного Суду, що передбачено Основним Законом. Проте представники фракцій «Наша Україна» та БЮТ заблокували парламентську трибуну, вважаючи, що присяга суддів має відбутися уже за нових глав держави та уряду.

На урочистому засіданні Верховної Ради у неділю, 23 січня, новообраний Президент України Віктор Ющенко склав присягу глави держави. Урочистості з нагоди інавгурації Президента України також відбулися у Маріїнському палаці, на майдані Незалежності та в палаці «Україна». У своїй інавгураційній промові В. Ющенко, зокрема, наголосив, що «непростий іспит витримала і Верховна Рада — у час випробування вона знайшла в собі сили стати на захист справедливості, парламент був разом із народом, підтримав його прагнення і сподівання».

1 лютого розпочала роботу сьома сесія Верховної Ради четвертого скликання. У парламенті тривало переформатування політичних сил — змінювали свої обриси депутатські фракції та групи, колишні опозиціонери призвичаювалися до нової ролі провладних політичних сил.

3 лютого вперше в історії країни крісло Прем’єр-міністра посіла жінка — 375 парламентаріїв проголосували за призначення главою уряду Юлії Тимошенко. Одразу після результативного голосування прямо в сесійній залі прем’єр оголосила прізвища міністрів нового уряду та глав обласних державних адміністрацій. Присутній у парламенті Президент України Віктор Ющенко одразу скріплював своїм підписом відповідні укази. У розподілі портфелів брали участь лише шість політичних сил — «Наша Україна», БЮТ, СПУ, НАПУ, ПППУ і «Центр». Цей уряд стали називати «урядом народної довіри».

4 лютого депутати затвердили програму уряду Ю. Тимошенко «Назустріч людям». Перше засідання нового Кабміну відбулося прямо в парламентському конференц-залі за участі Президента України, Голови Верховної Ради, керівників парламентських комітетів, фракцій і груп. Главою секретаріату Президента було призначено до тих пір заступника Голови Верховної Ради Олександра Зінченка.

Після того, як деякі народні депутати пішли працювати в уряд чи на інші посади до органів виконавчої влади, у парламенті гостро постала проблема сумісництва. Далеко не всі новопризначені чиновники бажали добровільно писати заяви про складання депутатських повноважень.

Вибори не завершуються ніколи

22 березня в українському парламенті перебували співдоповідачі Моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северинсен і Ренате Вольвенд. Вони відзначили внесок Верховної Ради у врегулюванні політичної кризи, водночас, заявивши, що ПАРЄ продовжуватиме моніторинг і пильно спостерігатиме за демократичними перетвореннями в Україні, зокрема, за підготовкою та проведенням наступних парламентських виборів.

25 березня депутати прийняли зміни до Держбюджету-2005. Цим документом, зокрема, було підвищено мінімальну зарплату та пенсію, введено диференціацію нарахування пенсій залежно від стажу та заробітку, підвищено на 47% зарплату в бюджетній сфері. Суттєвою новацією цього закону стало збільшення одноразової допомоги при народження дитини до 8,5 тисячі гривень.

Ранок у парламенті 7 квітня розпочався з блокування трибуни — у такий спосіб представники фракцій «Регіони України» та СДПУ(о) висловлювали свою стурбованість у зв’язку із затриманням голови Донецької обласної ради Бориса Колеснікова. Його прибічники стверджували, що відбувається політичне переслідування тих, хто на минулих президентських виборах підтримував кандидатуру Віктора Януковича. А представники провладних фракцій стверджували: це не репресії, а боротьба з бандитизмом і корупцією. З інформацією про арешт Б. Колеснікова виступили Генеральний прокурор Святослав Піскун, міністр внутрішніх справ Юрій Луценко та Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова. Того само дня Верховна Рада надала згоду на призначення Президентом на посаду голови Фонду державного майна соціалістки Валентини Семенюк (313 «за»).

20 квітня парламентарії утворили тимчасову слідчу комісію з питань дотримання конституційних прав і свобод людини для перевірки обставин затримання голови Донецької облради Бориса Колеснікова та усунення з посади одеського міського голови Руслана Боделана. Її головою було обрано депутата Віктора Мусіяку («Демократичні ініціативи»).

21 квітня 287 голосами парламент ухвалив рішення Президента України про направлення миротворчого контингенту для участі України в Силах Організації Об’єднаних Націй зі спостереження за роз’єднанням ізраїльських і сирійських військ на Голланських висотах.

13 травня у Луцьку глави українського, польського та литовського парламентів — Володимир Литвин, Влодзімєж Цімошевич і Артурас Паулаускас — підписали заяву про створення Парламентської асамблеї Верховної Ради України, Сейму та Сенату Республіки Польща, Сейму Литовської Республіки. Було задекларовано, що ця інституція є формою співпраці парламентаріїв трьох держав, розгляду питань, що становлять інтерес для всіх сторін, із виробленням висновків та рекомендацій.

Довга дорога до порозуміння

1 червня Верховна Рада на вимогу фракцій СДПУ(о) та «Регіони України» обговорила інцидент, що стався між народними депутатами і правоохоронцями 21 травня під час перевезення до СІЗО екс-глави Закарпатської облдержадміністрації, першого секретаря Закарпатського обкому СДПУ(о) Івана Різака. На захист свого однопартійця стали народні депутати від СДПУ(о) Тамара Прошкуратова, Нестор Шуфрич і Володимир Воюш, до яких, як стверджували самі парламентарії, з боку правоохоронців було застосовано силу. Було також заслухано звіт ТСК з питань перевірки дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина. Цей компроміс дав можливість розблокувати роботу парламенту і перейти до розгляду запланованих законопроектів. Під час обговорення питання стосовно І. Різака Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова зробила такий загальний висновок: влада змінилася, а методи роботи правоохоронців — ні.

27—28 травня у Лівадійському палаці в Ялті відбулося друге засідання Парламентської асамблеї ГУАМ за участю глав парламентів Грузії, України, Азербайджану і Молдови, котрі входять до цього регіонального об’єднання.

2 червня парламент спробував обрати заступника Голови Верховної Ради — ця посада залишилася вакантною після переходу Олександра Зінченка працювати до секретаріату Президента. Було запропоновано кандидатури Богдана Губського (від фракції «Єдина Україна»), Юрія Костенка (від УНП), Віктора Мусіяки (від «Демократичної України») та Володимира Зайця (від СДПУ(о). Проте в результаті таємного голосування обрати заступника глави парламенту не вдалося: бюлетені отримали лише 255 народних депутатів (замість необхідних 300). Крісло заступника Голови Верховної Ради так і залишалося вакантним аж до нових парламентських виборів.

8—9 червня у сесійній залі парламенту відбулося 25-те засідання Генеральної асамблеї Парламентської асамблеї Організації чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС), яка має на меті налагодження плідної співпраці Чорноморського регіону. Учасники зібрання наголошували на потребі узаконення парламентами 12 держав, які входять до ПАЧЕС, уже існуючих політичних рішень про трансформацію ОЧЕС у ефективну економічну регіональну організацію та створення зон вільної торгівлі у рамках цієї міжнародної організації.

Нова хвиля протистояння піднялася у парламенті 14 червня — ліві політичні сили протестували проти включення до порядку денного законопроектів, які були передумовою вступу України до Світової організації торгівлі.

Тим часом на енергетичному ринку вибухнула своя «бомба»: Росія оприлюднила свої плани про підвищення ціни природного газу з 50 до 160 доларів США за тисячу кубометрів. Парламент відреагував на ці події проведенням 15 червня парламентських слухань «Перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України».

16 червня Голова Верховної Ради України Володимир Литвин та Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко у присутності Президента України Віктора Ющенка та лідерів депутатських фракцій і груп (окрім комуністів, соціалістів і «регіоналів») підписали у Маріїнському палаці Меморандум про гарантії прав власності та забезпечення законності при їх реалізації. У цьому документі, зокрема, було висловлено готовність діяти у питаннях приватизації виключно в межах Конституції та законів, гарантувати права власника і стабільність режиму власності, забезпечити дійовий контроль за процесом приватизації.

21 червня 341 народний депутат підтримав Постанову про схвалення Основних напрямів бюджетної політики на 2006 рік. Цей документ, зокрема, передбачав, що новий рівень прожиткового мінімуму має бути встановлено не менш як 500 грн., а мінімальна зарплата протягом 2006 року має поетапно наближатися до рівня 80% від прожиткового мінімуму, підвищення розміру мінімальних пенсій до рівня прожиткового мінімуму.

Новий сплеск політичних емоцій відбувся 22 червня під час обговорення узгодженого законопроекту про внесення змін до Закону «Про вибори народних депутатів України». На погоджувальній раді об’єднані соціал-демократи стали вимагати взагалі заборонити вносити зміни до виборчого закону пізніше як за 240 днів до виборів. Зрештою, з остаточного варіанту законопроекту було вилучено всі заполітизовані норми: він не передбачав зміни виборчої системи, не торкався теми прохідного бар’єру. Головною метою законопроекту було поставити законодавчі перепони для можливих порушень у виборчому процесі. Право делегувати своїх представників до виборчих комісій на місцях пропонували передусім надати лише тим партіям і блокам, які мають свої фракції у Верховній Раді. Уточнювався й порядок складання списків виборців, механізм голосування не за постійним місцем проживання тощо.

23 червня Верховна Рада ухвалила в цілому закон про місто-герой Севастополь. Визначення спеціального статусу Севастополя обумовлено спільним розташуванням у цьому місті флотів України та Росії. Прийняти окремий закон про місто Севастополь зобов’язує й Конституція України. У першому читанні також прийнято низку законопроектів із «сотівського» пакета — зміни до законів про аудиторську діяльність, про страхування тощо.

Сирени замість аргументів

Під час розгляду пакета законопроектів щодо вступу України до СОТ 6 липня переконувати народних обранців до сесійної зали парламенту прийшов Президент України Віктор Ющенко. Проте представники фракцій КПУ, СДПУ(о) та «Регіони України» заблокували парламентську трибуну, вимагаючи звільнення депутатів-сумісників. Деякі депутати висловлювали стурбованість, що ухвалення «сотівських» законопроектів може погіршити становище вітчизняних товаровиробників, а також виступали проти «пакетного» голосування. «Цей пакет законів не направлений проти когось чи проти якоїсь галузі. Завдяки його прийняттю ми навпаки отримаємо приріст ВВП і піднімемо експорт», — переконував В. Ющенко.

Того само дня зі щорічною доповіддю у Верховній Раді виступила Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова. Вона заявила, що головний порушник прав і свобод людини — держава. А головним джерелом порушень у державі поки що залишається бідність.

7 липня парламентську трибуну оточила вже інша група депутатів — із фракції «Наша Україна», таким чином не дозволяючи зірвати роботу Верховної Ради. Парламент проголосував за позбавлення депутатських повноважень 11 депутатів-сумісників, котрі перейшли працювати до органів виконавчої влади, проте на цьому в епопеї з сумісниками ще не було поставлено крапку. Пленарне засідання, на якому обговорювали й ухвалювали «сотівські» законопроекти, тривало аж до 21 години під звуки сирен. Але в цілому було прийнято лише два закони з 20.

Того само дня перед українськими парламентаріями виступив президент Парламентської асамблеї Ради Європи Рене ван дер Лінден. Шанований гість високо оцінив діяльність Верховної Ради, спрямовану на приєднання України до європейської спільноти, заявивши, що за 10 років членства нашої держави у Раді Європи досягнуто значного прогресу, однак багато ще треба зробити, зокрема, дбати про наближення вітчизняного законодавства до європейських стандартів. А вже пізно ввечері було схвалено нову редакцію закону про вибори народних депутатів України. Вона передбачала проведення виборів виключно за пропорційною виборчою системою, тобто за списками політичних партій і блоків, було закладено нові принципи формування виборчих комісій та організації процесу голосування.

8 липня відбулося закриття сьомої сесії Верховної Ради четвертого скликання. Однак навіть, незважаючи на літню спеку та пору відпусток, із наближенням парламентських виборів у політичному житті України не настало затишшя.

13 липня Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко виступила із заявою, у якій звинуватила парламент та його керівництво у навмисному зриві прийняття пакета «сотівських» законопроектів. Наступного дня Голова Верховної Ради В. Литвин перервав свою відпустку і негайно скликав погоджувальну раду лідерів депутатських фракцій і груп, на якій до пізнього вечора обговорювали урядову заяву зі звинуваченнями на адресу вищого законодавчого органу. У заяві погоджувальної ради депутати оцінили звинувачення уряду на свою адресу як «спробу перекласти відповідальність за провали у власній роботі на плечі законодавчого органу» і висловили рішучий протест проти дискредитації Верховної Ради, використання Кабінету Міністрів як засобу підготовки до парламентських виборів і втручання уряду в діяльність парламенту. Пропозицію провести позачергове засідання Верховної Ради більшість лідерів фракцій не підтримали. За два тижні, 26 липня, на засіданні уряду глава парламенту запропонував підписати політичний пакт про консолідацію зусиль Верховної Ради та Кабінету Міністрів.

За кулісами революції

Новий політичний сезон розпочався зі скандалу. 5 вересня Державний секретар Олександр Зінченко подав у відставку, заявивши на прес-конференції, що найближче оточення глави держави перебирає на себе владні повноваження, які їм не належать. 6 вересня розпочала роботу восьма сесія Верховної Ради четвертого скликання. Наступного дня відбулося розширене засідання Ради національної безпеки та оборони під головуванням Президента України Віктора Ющенка за участю Прем’єр-міністра та глави парламенту. За офіційними повідомленнями, на зібранні йшлося про «оптимізацію роботи всіх гілок влади», за неофіційними, — про відставку секретаря РНБО Петра Порошенка та прем’єра Юлії Тимошенко, якщо лідерка БЮТ відмовиться йти на парламентські вибори у блоці з Народним союзом «Наша Україна».

8 вересня Президент України підписав указ про відставку уряду Юлії Тимошенко, призначивши в. о. прем’єра Юрія Єханурова. Водночас глава держави прийняв відставку секретаря РНБО Петра Порошенка й усунув від виконання обов’язків свого першого помічника Олександра Третьякова на час ведення слідства, яке було розпочато після заяв Олександра Зінченка.

13 вересня Президент України Віктор Ющенко, Голова Верховної Ради Володимир Литвин, в. о. Прем’єр-міністра Юрій Єхануров та лідери депутатських фракцій і політичних партій, представлених у Верховній Раді, підписали декларацію «Єднання та співпраця заради майбутнього України». Свої підписи під цим документом поставили лідери фракцій «Наша Україна», СПУ, НРУ, УНП, Народної партії, «Вперед, Україно», ПППУ, «Регіони України» та НДП. Представників КПУ, СДПУ(о) та БЮТ на церемонії підписання не було. Підписанти декларації вирішили започаткувати загальнонаціональний «круглий стіл» і створити всеукраїнську політичну раду — консультативно-дорадчий орган при Президентові України з питань гармонійного розвитку України.

20 вересня для ухвалення подання Президента про призначення Прем’єр-міністром Юрія Єханурова не вистачило трьох голосів — «за» проголосували 223 народні депутати. Не голосували фракції КПУ, Партії регіонів, БЮТ, СДПУ(о). Зокрема, «регіонали» вимагали «припинення репресій» проти членів своєї партії, введення політреформи з 1 жовтня поточного року. Того само дня депутати утворили тимчасову слідчу комісію Верховної Ради з питань встановлення факту незаконного втручання громадянина Російської Федерації зі статусом біженця у Великобританії Бориса Березовського у фінансування виборчої кампанії кандидата у Президенти України Віктора Ющенка — з заявою про начебто фінансування опальним російським олігархом виборчої кампанії В. Ющенка 14 вересня виступив лідер фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук.

22 вересня з другої спроби після численних політичних консультацій 289 голосами Верховна Рада надала згоду на призначення Юрія Єханурова Прем’єр-міністром. За нового главу уряду також віддали свої голоси «регіонали», частина «бютівців», «Єдиної України» та партії «Реформи та порядок».

30 вересня у Верховній Раді відбулася зустріч голів парламентів країн Північної Європи та країн Балтії — Данії, Естонії, Ісландії, Латвії, Норвегії, Фінляндії, Швеції та України — за участю голів парламентських комітетів та лідерів депутатських фракцій українського парламенту.

6 жовтня парламент 335 голосами утворив тимчасову слідчу комісію з розслідування обставин організації «касетного скандалу» та його впливу на стан національної безпеки України. Очолив комісію депутат Віктор Драчевський (фракція «Трудова Україна і НДП»).

12 жовтня у Верховній Раді відбулися парламентські слухання «Децентралізація влади. Розширення прав місцевого самоврядування». Їх учасники обговорили законопроект про внесення змін до Конституції України (№ 3207-1) щодо посилення ролі самоврядування у державі, наголошуючи на потребі його якнайшвидшого схвалення. Наступного дня парламент розглянув низку законопроектів про надання колишнім воїнам ОУН і УПА статусу ветеранів війни. Проте жоден із них не набрав достатньо голосів.

У Верховній Раді тривала дискусія щодо приватизації ВАТ «Криворіжсталь». Упродовж жовтня депутати ухвалили низку парламентських постанов із суворими вимогами до Фонду держмайна не продавати «Криворіжсталь». Зокрема, у Постанові Верховної Ради від 18 жовтня «Про збереження у власності держави пакета акцій ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» пропонувалося залишити у власності держави пакети акцій у розмірі 93,02% та припинити проведення конкурсу з продажу комбінату. Проте уряд наполягав на проведенні відкритого приватизаційного конкурсу, і 24 жовтня компанія «Mіtal Steel» придбала за 24 мільярди 200 мільйонів гривень 93,02% статутного фонду ВАТ «Криворіжсталь».

17 листопада депутати прийняли парламентську постанову про забезпечення безперешкодної діяльності ЗМІ у передвиборний період 2006 року, якою всім органам державної влади, у тому числі й ДПА, рекомендовано обмежити перевірки ЗМІ на період виборчого процесу. Конституційною більшістю також було ухвалено зміни до деяких законів про сприяння реалізації виборчих прав громадян, забезпечення свободи політичних дебатів та неупередженого ставлення ЗМІ до кандидатів у депутати.

29 листопада парламентською постановою чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних та міських голів було призначено на 26 березня 2006 року. Таким чином, у всіх розмовах про можливість розведення у часі парламентських та місцевих виборів було поставлено крапку. Того само дня Верховна Рада подолала президентське вето на Закон «Про податок на додану вартість», яким запроваджувався пільговий режим оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників.

1 грудня з нагоди 10-річчя вступу України до Ради Європи в українському парламенті пройшла конференція «Україна — 10 років у Раді Європи. Досвід і перспективи». Присутні представники ПАРЄ наголошували на потребі виконання Україною взятих на себе зобов’язань, зокрема, з реформи судової гілки влади та прокуратури, конституційної реформи.

Перед парламентом постала ще одна проблема — формування повного складу Конституційного Суду. 18 жовтня завершилися повноваження десяти з 18 суддів КС. Окрім того, залишалися вакантними три суддівські крісла (за квотою парламенту). Проте обрати суддів КС не вдавалося через політичне протистояння. Новоопозиційні фракції побоювалися, що оновлений КС може скасувати політичну реформу. Роботу КС фактично було паралізовано. З відповідною заявою до парламенту звернувся Президент України.

6 грудня відбулося додаткове засідання парламенту, на якому депутати розглянули указ Президента України про введення надзвичайного стану в ряді районів Автономної Республіки Крим у зв’язку з виявленням вогнищ пташиного грипу. Після бурхливої дискусії депутати схвалили ініціативу глави держави, проте з такими застереженнями: чітко визначити території, на яких запроваджується надзвичайний стан (на термін не більш як 60 днів), перелік невідкладних надзвичайних заходів, передбачених для подолання пташиного грипу, перелік тимчасових обмежень прав і свобод громадянина, пов’язаних із запровадженням надзвичайного стану.

15 грудня відбулося голосування за суддів Конституційного Суду України за парламентською квотою. У бюлетені для таємного голосування було внесено прізвища Олега Литвака, Івана Вернидубова та Марії Маркуш, проте участь у виборах взяло лише 62 парламентарії. 16 грудня свою стурбованість щодо долі Конституційного Суду України висловив і Моніторинговий комітет ПАРЄ, закликавши у своїй заяві негайно оновити склад КС.

21 грудня Верховна Рада 226 голосами ухвалила закон про Державний бюджет України на 2006 рік.

23 грудня народні обранці попередньо схвалили законопроект про внесення змін до Конституції України щодо місцевого самоврядування (№ 3207-1) і направили його на висновок до Конституційного Суду. Законопроект, зокрема, скасовував місцеві держадміністрації й передбачав формування виконкомів місцевими радами, а обласні держадміністрації мають бути підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів. Проте на той час КС ще не було сформовано у повному складі й розгляд цього законопроекту відкладався на невизначений час.