Презентація п’яти досі невідомих листів Лесі Українки і двадцяти — її близького оточення відбулася в музеї поетеси при Волинському держуніверситеті.

Листи Лесі Українки передали до Луцька ще в лютому. Подія сенсаційна, але було вирішено не розголошувати новини до приїзду директора Інституту літератури академіка Миколи Жулинського. Бо саме завдяки старанням Миколи Григоровича ці раритети потрапили на Волинь.

На презентацію реліквій прийшли фундатори Волинського держуніверситету — академік Ігор Юхновський, професор, колишній перший ректор Анатолій Свідзинський і, звичайно, Микола Жулинський. Урочистості відбулися в музеї Лесі Українки, в науково-дослідному інституті її імені. Вже саме облаштування музею свідчить про любов волинян до великої землячки. Та й Леся Українка завжди серцем линула до рідного волинського краю. Згадувала його й у Єгипті, де провела свої останні три зими.

Майже через сто літ до нас повернулися кілька фрагментів Лесиного життя. Це п’ять листів-карток поетеси та 20 — її близького оточення. Листи на стендах подано так, щоб кожен, хто прийде в музей, зміг розгледіти всі нюанси почерку. Леся писала на художніх поштових листівках з видами тогочасного Єгипту. Листівки Леся Українка адресувала матері свого чоловіка Климента Квітки — Феоктисі Семенівні Карповій, та Марії Собіневській, прийомній дочці Карпових. До речі, Марія Собіневська залишила спогади про Ларису Косач-Квітку, яку в дитинстві називала «дорогою тітонькою».

Листівки, які тепер зберігатимуться в Луцьку, датовані різними роками (листопад 1909—травень 1910 рр., січень—квітень 1911-го, листопад 1912—травень 1913 рр.). Їх поява подає надію, що колись архів Лесі знайдеться повністю.

— Передача цих раритетів у Волинський держуніверситет, — сказав Микола Жулинський, — не просто патріотичний жест. Їх поява тут зобов’язує нас, волинян, комплексно вивчати життя і творчість Лесі Українки. У найближчі роки ми повинні створити її персональну енциклопедію, видати академічне зібрання творів. Спасибі керівництву університету і передусім його ректору Ігору Коцану, що знайшли кошти на придбання цих реліквій. Де вони зберігалися сто літ, ми ще точно не знаємо, й дуже важливо дослідити історію цього епістолярію Лесі Українки.

Волинська область.

На знімку: виступає академік Микола Жулинський (праворуч), поруч (ліворуч) — ректор Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки професор Ігор Коцан.

Фото автора.