Активісти місцевих польської та німецької общин на прес-конференції у Полтаві виклали своє ставлення до агресії Росії проти України і дій сепаратистів. Зокрема, керівник громадської організації Спілка шанувальників польської культури на Полтавщині «Полонія» Олена Андрієвська наголосила на тому, що ні вона, ні понад 80 представників очолюваної нею ГО, котрі є етнічними поляками, ніколи не відчували в Україні якихось міфічних «утисків» з боку влади чи націоналістів. Хоча про такі «прітєснєнія» у нас нацменшин постійно трублять російські ЗМІ, намагаючись виправдати загарбницькі наміри кремлівських верховодів. «Я полька, та народилася в Україні, тут мені все рідне, — зазначила пані Олена. — Звісно, могла б переїхати на історичну батьківщину, де живуть донька і маленька внучка. Однак залишаюся тут, бо душа болить за Україну. Життя «під Росією» поляки добре знають, адже завдяки цьому їхньої держави 127 років узагалі не було на карті Європи. І тепер уже ніколи не допустять повторення подібного. Думаю, українцям треба брати з них приклад єднання і патріотизму».

Викладач одного з місцевих вузів, член ради Полтавського обласного товариства німців «Відергебурт» Володимир Крафт народився в депортації на території Радянського Союзу. Тож має родичів у Росії, зокрема на Кубані. «Коли вони телефонують у Полтаву з упевненістю, що мене тут треба від когось «рятувати», розумію, що проти України з боку північного сусіда вже тривалий час ведеться справжня інформаційна війна, — каже пан Володимир. — Просто соромно за тих же кубанських козаків, яких також вважаю земляками. Коли вони беруть до рук зброю і їдуть в Україну вбивати своїх єдинокровних братів, це вже, даруйте, якісь клінічні прояви великодержавного шовінізму та людиноненависництва. Ми, полтавські німці, сьогодні молимося за Україну. Бо переконані: Господь сильніший за всіляких путіних і йому подібних. Тільки для того, щоб він почув наші молитви, всім громадянам України треба взятися за руки, об’єднатися — тоді будемо непереможними».