До такого сумного висновку спонукає статистика: наукові розробки фінансуються більш аніж скромно. У цій царині — чи не найбільші заборгованості із зарплатні. Водночас передусім інтелектуальними зусиллями, а не адміністративно-судовим «батогом» треба оптимізувати взаємини роботодавця і працівника. Про це — розмова нашого кореспондента з головою Львівського обласного об’єднання організацій роботодавців, членом Національної соціально-економічної ради при Президентові України Іваном РИВАКОМ (на знімку).

— Іване Миколайовичу, раз у раз біля вікон обласної ради та облдержадміністрації збираються пікетувальники з підприємств, які опинилися «за межею» цивілізованої організації праці. І щоразу знаходяться десятки об’єктивних пояснень причин такого стану. Які важелі впливу на ситуацію має структура, якою ви керуєте? Та спочатку згадаємо цифри і факти...

— Серед боржників із виплати заробітної плати в області — 255 економічно активних підприємств і 63 суб’єкти господарювання, щодо яких реалізовується процедура відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Особливо прикро, що найбільша питома вага боргів у галузі «дослідження та розробки» припадає саме на державні наукові організації — 68,9 відсотка. В кожного підприємства є свої причини затримок з виплатою заробітної плати. І водночас вони є схожими для економіки країни в цілому: несвоєчасні розрахунки, в тому числі з боку держави та місцевих органів влади, за поставлену продукцію, роботи та послуги, низька конкурентоспроможність на ринку, невідповідність тарифів на послуги реальній собівартості робіт. Ви тільки уявіть собі, що станом на 1 жовтня 2006 року загальні обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості в області становили відповідно 9,9 та 13,0 мільярда гривень. Як результат — складне фінансове становище більшості з підприємств. У цій ситуації вони ще й повинні думати про вкладення ресурсів у розвиток.

— Парадокс, коли виникає проблема заборгованості, апелюють до державних чинників, а ще, за великим рахунком, до інтелекту нації, спроможного розв’язувати глобальні проблеми. Тим часом інтелект, що коштує у цивілізованому світі дорого, у нас фінансується найгірше...

— Це проблема, над котрою треба працювати комплексно різним державним, управлінським та громадським інституціям. Ми проголосили курс на перетворення України на конкурентоспроможну державу, а це вимагає підвищення ефективності державної політики у сфері зайнятості та формування конкурентного ринку праці. Саме життя вимагає судової реформи, треба приймати податковий кодекс. Це — «борги» держави, законодавців та чиновників перед суспільством. Дуже багато залежить від нормативних актів. Ми повинні передбачувати, який вплив матиме та чи інша норма на розвиток підприємництва, а з тим і на рівень оплати праці.

— Цими прогнозами займаються інституції, які ви репрезентуєте на Львівщині?

— В області діє міжвідомча координаційна комісія з урегулювання таких питань. У ній — і роботодавці, і представники влади. Ми вивчаємо кожну конфліктну ситуацію комплексно. Комісія постійно запрошує керівників, які заборгували, звертається до міністерств і відомств. Аналіз низки фактів свідчить про неефективність менеджменту Фонду державного майна. Сьогодні на Львівщині понад 500 підприємств у стані банкрутства і санації. Але ж це не ліквідація підприємств. Це передусім пошук активного інвестора і шляхів відновлення платоспроможності. На жаль, функції органів Фонду держмайна зводяться тільки до продажу підприємств, а наступне виконання інвестиційних зобов’язань ніхто не контролює. Сьогодні законодавство дозволяє розтягнути процес санації на тривалий термін, протягом якого ситуація не покращується, навпаки — відбувається нарощування боргів.

— Нині борги роботодавців нерідко ліквідовують через суди, прокуратуру. А які інші шляхи?

— Ми, наприклад, пропонуємо таку законодавчу ініціативу: для великого підприємства, яке ще працює, зробити «податкові канікули» на борги. Підприємство тим часом використає кошти для інвестицій, розширення виробництва та забезпечить збільшення поточних надходжень. Ми підрахували, що від такої відстрочки держава особливо втрачати не буде. А інакше підприємство просто загине, як от наші «Кінескоп» або «Сільмаш». Щоб розрубати «гордіїв вузол» стосовно таких підприємств, ініціюємо створення робочих груп із представників влади, роботодавців, профспілок для аналізу ситуації. Вони мають відпрацювати спільні дії власників підприємства, представників влади, трудового колективу, які б забезпечили підвищення платоспроможності того чи іншого підприємства, виконання ефективної інвестиційної програми. Але тут потрібна політична воля законодавця, Кабінету Міністрів, місцевої влади для того, щоб державні підприємства не просто продавалися будь-кому за смішними цінами, а реально відновлювався їх промисловий потенціал.

Фото автора.