У сірчанокислотному цеху гідрометалургійного заводу «СхідГЗК» стався викид відходів сірчанокислотного виробництва. Попередня причина — порушення технологічного процесу під час планової заміни фільтрів на теплообмінниках. У результаті утворилася специфічна хмара, що накрила деякі населені пункти П’ятихатського району. Евакуацію населення не проводили, загиблих чи госпіталізованих немає. На місці надзвичайної події працює комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і оперативна група МНС. Прийняте рішення про поступове зупинення роботи гідрометалургійного заводу.
Що сталося насправді, з’ясує обласна комісія з питань техногенної та екологічної безпеки. Поки що відповідальні особи з МНС «синхронно» заспокоюють, що шкідливі викиди у вигляді сірчаних ангідридів не перевищують гранично допустимих концентрацій, хоча чорна хмара дійсно накрила п’ять населених пунктів П’ятихатського району (місто Жовті Води — на його території). По медичну допомогу звернулося 46 осіб, які проживають у селах Богдано-Надеждівської сільської ради, а до П’ятихатської ЦРЛ нікого не госпіталізовано.
Сільський голова Богдано-Надеждівської територіальної громади Микола Омелянченко розповів нам, що наслідки аварії люди відчули раннім ранком, коли виганяли корів на пашу. За його словами, в селі Миролюбівці, що приблизно за півтора кілометра від Жовтих Вод, важкі пари створили такий сивий дим, що треба було включати фари, щоб проїхати.
— Я народився і виріс у Богдано-Надеждівці, тут працюю все своє життя, але такого ще не було, щоб на губах був густий присмак терпкого, солодкого електроліту, щоб обличчя пекло, — каже сільський голова. — Ми іноді й раніше відчували забруднення повітря, але не такої концентрації.
На ранок дня вчорашнього по допомогу звернулося 95 селян та один мешканець П’ятихаток. «Швидкі допомоги», дві бригади з обласної СЕС у тому числі й токсикологи постійно працюють на забруднених територіях. Хоч потерпілі скаржаться на головний біль, почервоніння шкіри в незахищених місцях тіла, сльозливість та першіння в горлі, проте лікарі чомусь не ставлять їм жодного діагнозу. Відбулася сходка громадян, де їхні вимоги вислухали представники з Києва та перший заступник голови облдержадміністрації Григорій Вербицький.
...Головний санітарний лікар області зупинив діяльність сірчанокислотного цеху. Міська прокуратура Жовтих Вод порушила кримінальну справу за фактом викиду шкідливих речовин у довкілля. За всіма ознаками — ситуація під контролем, хоча її наслідки не можуть не викликати обґрунтовану тривогу не лише жовтоводців і п’ятихатців...
За оперативними назвами та цифрами, на мій погляд, загубилося головне — надзвичайна подія сталася на підприємстві, що є найбільшим в Європі виробником природного урану. Жовтоводське державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з гідрометалургійним заводом і колись заводом, а нині цехом сірчанокислотного виробництва, є складовими єдиного комплексу. З видобутої уранової руди саме за допомогою «звареної» на підприємстві сірчаної кислоти «вимивають» промисловий уран.
Якщо надсекретний «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з’явився на річці Жовтій у часи «холодної війни» у 50-ті роки, і уранову руду для подальшої переробки доставляли залізничним транспортом у Дніпродзержинськ на Придніпровський хімзавод, то завод сірчанокислотного виробництва запустили в дію на початку 80-х. Його збудували «швидкісними» темпами за допомогою будівельних управлінь міністерства середнього машинобудування, що опікувалося тоді ракетно-ядерним щитом колишнього СРСР.
Планувалося навіть перенести місто Жовті Води за 20 кілометрів подалі від «уранового куполу» аж на річку Інгулець, побудували дорогу, але майже 80 тисяч мешканців так і не переїхали подалі від шкідливих виробництв. Після розпаду Союзу жовтоводський урановий комплекс відчув на собі всі виробничо-технологічні біди своєї руйнації. Лише за останні 5—7 років українська влада почала звертати увагу на відродження самодостатнього ядерно-паливного комплексу країни після такого занепаду. Можливо, такої виробничої аварії й не було б, якби, за словами головного інженера гідромеханічного заводу Олега Жирова, виділяли достатні кошти на оновлення технологічного обладнання та розбудову уранового виробництва в Україні. Але коли й для кого такі техногенні події ставали справжнім уроком?
***
Головний інженер «СхідГЗК» Петро Куча так прокоментував для «Голосу України» ситуацію:
— Ніякого вибуху на урано-переробному комбінаті та в сірчанокислотному цеху не було, а лише незначні відхилення в технологічному циклі, які ми могли усунути без зупинки гірничо-металургійного заводу.
Петро Михайлович також додав, що за його розпорядженням тимчасово зупинено виробництво сірчаної кислоти, про що своєчасно було повідомлено у відповідні київські інстанції. На комбінаті створено авторитетну комісію зі спеціалістів підприємства, куди ввійшли представники МНС, міської СЕС, комітету профспілки. Комісія вже підтвердила, що ліквідація цих технологічних відхилень, яка  проводилась планово, потребувала зупинки підприємства, бо виконується згідно з проектом і регламентом робіт. Ситуація не підпадає під державний класифікатор надзвичайних подій. Нікого з мешканців міста Жовті Води та навколишніх сіл не госпіталізовано й загрози життю та здоров’ю людей немає...
Дніпропетровська область.