Пам’яті ЧМП присвячується...

Офіційною датою народження Чорноморського морського пароплавства вважається 16 травня 1833 року. Але історики твердять, що такою датою має бути 22 липня 1828 року. Саме цього дня пароплав «Одеса» вийшов у свій перший рейс у кримські порти з пасажирами і вантажем на борту.

А в 1975 році в Чорноморському морському пароплавстві з’явилося дванадцяте за півторавікову його історію судно під назвою «Одеса». Теплохід побудовано на Ліверпульській верфі за замовленням міністерства оборони Великої Британії — як базу відпочинку для офіцерів підводного флоту Англії. Пізніше лайнер продали Голландії, а потім він опинився біля берегів Чорного моря, де став флагманом пасажирського флоту СРСР.

Білосніжний семипалубний «пасажир» з корпусом завдовжки 136 метрів, швидкістю 19 вузлів, комфортабельними каютами використовували як круїзне судно. Він приносив до держбюджету до 100 мільйонів доларів за сезон.

Україна після розвалу Радянського Союзу несподівано стала власницею нечуваного багатства — найбільшого і найстаршого на Чорному морі пароплавства. 90 відсотків пасажирського флоту (моряки називають його білим) було в українських портах. Річний прибуток ЧМП у 1990 році становив 1 мільярд доларів. Його приносили 350 багатоцільових суден із загальним дедвейтом понад 5 мільйонів тонн.

Природно, що такий жирний ласий шматок державної власності не міг не зацікавити комерційні структури, що почали дерибанити Чорноморське морське пароплавство. Фактична втрата, а по суті — чорний день для пароплавства, почався 13 серпня 1993 року, коли було підписано Указ Президента України «Про створення акціонерного судноплавного концерну «Бласко» Чорноморське морське пароплавство». Згідно з указом ЧМП реорганізували в концерн «Бласко», а відповідно до доповнення до цього указу на базі пароплавства було створено 28 підприємств. Почалося розпилювання потужного флоту, бралися сумнівні кредити, за які легко, немов граючись, розплачувалися теплоходами.

Чорноморське морське пароплавство розкрадали нахабно і цинічно. Влітку 1999 року спливла холдингова компанія «Сі Трайдент» зі штаб-квартирою в Лондоні. Частину суден ЧМП загальною вартістю в півмільярда доларів передали їй. Яка сфера діяльності цієї компанії, які завдання, яка доля суден ЧМП, якими вона керує, не знає в Україні ніхто, за винятком вузького кола людей. За чутками, 35 суден нібито були віддані у відшкодування боргів Чорноморського морського пароплавства. Але чому «Сі Трайдент» зобов’язана була розраховуватися по боргах ЧМП? Перевірка КРУ, проведена в 2003 році, не знайшла жодних документів, що підтверджують природу виникнення боргових зобов’язань «Сі Трайдент» перед іноземними компаніями.

Сьогодні в державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» налічується 3(!) судна (а було 350) і 350 осіб трудового колективу.

Ситуацію зі знищенням ЧМП, пошук винних у його розбазарюванні вивчали Рада національної безпеки і оборони, Генеральна прокуратура, Міністерство транспорту і зв’язку. Винних, як зазвичай, не знайшли.

Процедура банкрутства колись надприбуткового підприємства перетворилася спочатку на чергову незамасковану спробу розкрадання останніх активів підприємства. Їх залишилося не так вже й багато. Серед них — земельні ділянки в курортній зоні Одеси загальною вартістю близько 200 мільйонів доларів, офісний будинок пароплавства, розташований за сто метрів від Одеської міської ради. До речі, під час чергової рейдерської атаки на ЧМП пропонувалося продавати один квадратний метр офісного приміщення за ціною 700 гривень.

Уперті спроби врятувати пароплавство тривають. Бо в Одесі розуміють: шкода, що такого розуміння немає в Києві, що без пароплавства немає морської могутності України. Так, після завершення оренди у власність ЧМП повернули два танкери «Віктор Кібенок» і «Володимир Правик».

11 квітня 1995 року в італійському порту Неаполь за борги ЧМП був заарештований пасажирський флагман «Одеса». Сім років «Одеса» іржавіла біля причальної стінки неапольського порту. 9 квітня 2002 року її продали на аукціоні панамській компанії, що, як з’ясувалося, пізніше робила купівлю в інтересах української акціонерної рибної компанії «Антарктика».

Повернення «Одеси» до Південної Пальміри стало святом для міста. У 2002 році екіпаж «Одеси» під керівництвом капітана Геннадія Завірюхи приступив до підготовчих робіт з капітального ремонту судна. Незважаючи на семирічний полон, баластова, пожежна, паливна системи «Одеси» працювали. Вдалося зберегти всю пасажирську інфраструктуру судна —комфортабельні каюти, музичний салон, кінотеатр, ресторани, бари.

Акціонерна рибна компанія «Антарктика» і її президент Валерій Кравченко не приховували свого бажання перетворити «Одесу» на флагман пасажирського флоту України. Вся Одеса, Україна вірили в те, що з поверненням теплохода почнеться відродження морської могутності держави.

На жаль, після вбивства найманими кілерами Валерія Кравченка про відродження «Одеси» нові керівники «Антарктики» забули.

У грудні 2006 року «Одесу» продали на металобрухт за ціною 2,3 мільйона доларів. Моряки, коли проводжають судно на утилізацію, кажуть, що воно пішло «на голки». 6 січня 2007 року інформаційні агентства світу повідомили, що «Одеса» пройшла Суецький канал, тобто попрямувала на цвинтар кораблів в Індії. Теплохід дійшов до індійського порту Аланг — найбільшого у світі центру з різання суден. «Одеса» викинулася на берег. Утім, своє горде ім’я теплохід втратив до початку жалобного переходу — його перейменували на «Сідней».

Так замкнувся ланцюг часів, початий у 1828 році, коли за вказівкою генерал-губернатора Новоросійського краю князя Михайла Воронцова пароплав «Одеса» здійснив свій перший рейс і започаткував Чорноморське морське пароплавство. У 2007 році на «голки» пішов найбільший пасажирський лайнер України. Парадокс: Чорноморське морське пароплавство є, а суден, здатних перевозити пасажирів і вантажі, практично немає.

Сьогодні гарячі голови пропонують Мінтрансу приватизувати ВАТ «Українське Дунайське пароплавство». Більш ніж корислива мета таких пропозицій зрозуміла: «Українське Дунайське пароплавство», у разі ухвалення рішення про приватизацію, спіткає доля Чорноморського морського пароплавства, тобто — воно зникне. Вочевидь, комусь конче необхідно, щоб наша держава остаточно і безповоротно втратила статус морської.

Фото з архіву «Голосу України».