Необхідно зберегти конституційний порядок

В Українському домі відбулися відкриті громадські слухання «Через подолання політичної кризи до сталого розвитку України».

«Шановні учасники форуму, журналісти, ті, хто нас слухає.

Перед своїм виступом я зробив би маленькі два зауваження, точніше, ремарки. Перша — організаційна: на нашому форумі я не бачу офіційних представників Президента. Мені так здається, що та сторона для себе має ясність, і це мене турбує.

Друге. При прийнятті змін до Конституції не було «бліцкригу». Була планова робота, тривалий час проводилася, кілька років, і все це було здійснено у регламентній процедурі і процедурі, передбаченій самою Конституцією. Я чому про це кажу, тому що нав’язується суспільству думка, що була недосконала політреформа, яка привела до такого нібито протистояння і до порушення балансу влад. Я тоді повертаюся до питання — а що таке баланс влад? Це коли влада у одних руках уся, тоді це — баланс? Ну, коли так розраховувати, тоді це інша справа.

Тепер по суті моменту.

Вже тривалий час суспільство, представники влади стривожені через наміри Президента добитися дострокового припинення повноважень і перевиборів парламенту.

Безглузда з правової точки зору затія супроводжується коментарями депутатів і політологів, неймовірним тиском на Конституційний та інші суди, мітингами, інтригами, провокаціями, брехнею. Влада свідомо і бездумно дискредитується, розколюється суспільство, зримою стає загроза втрати державності.

Для будь-якої людини, яка не лінується думати і має хоч невеликий обсяг інформації, зрозуміло, що ні юридичних, ні політичних, ні інших підстав для дострокових виборів немає. Хіба можна серйозно сприймати видумку про «неконституційність формування коаліції», про «спотворення волі виборців», про «потребу очищення виборами» і т. д.?

Навіть якби погодитися з обґрунтованістю таких нісенітниць, то для їхньої наявності давно немає юридичних підстав. Коаліція складається з 238-ми депутатів із трьох фракцій і не збирається ні від кого виманювати депутатів (інша справа, що чимала частина їх не хочуть відчувати над собою попихачів у двох так званих опозиційних фракціях).

Іншими словами, питання вичерпане. Воно, на перевірку, виявилося дрібним. Бо причина конфлікту, звичайно, інша, інша його природа. Вона в обставині, що деформує владу в Україні, а саме — в переплетенні бізнесу і влади. Цей симбіоз створився і зміцнів за 13 років незалежності. На виборах 2004 року новий Президент брав на себе зобов’язання відділити бізнес від влади. Маючи всю повноту влади, він міг це зробити. Але... не те, що не вдалося. Він не збирався того робити. Натомість спробував збалансувати розподіл бізнесу поміж «своїми», так би мовити, між «помаранчевими».

Трапилося те, що і можна було очікувати: «Болівар двох не витримає», відомий афоризм спрацював у вересні 2005 року.

Потім відбулися вибори з виливанням взаємного бруду тими, хто відстоював гасло: «Не зрадь Майдан!», хоч Майдан тут був ні до чого.

Світ визнав, що вибори були демократичними. Всі ми погодилися, що краще таку оцінку не оспорювати, хоч можна було.

Одержані результати свідчили, що оптимальною коаліцією було об’єднання фракцій Партії регіонів і «Нашої України». Тут найкраще враховувалися інтереси системи влади, окремих суб’єктів, політична потреба об’єднання територій. Одне, що заважало — моральний дискомфорт для Президента, оскільки інерція очікування від Майдану ще не зникла. Тим пояснювалася тримісячна тяганина зі створенням коаліції. Потрібно було знайти крайнього. Тому раптово замість погодженої кандидатури Єханурова появилася кандидатура Порошенка, бо знали, що соціалісти її не підтримають і це відкривало, нарешті, шлях до погодженої коаліції Партія регіонів + «Наша Україна». (Без БЮТ, звичайно, чому і гасло про «зраду» в БЮТ вибрано пізніше, уже для нового етапу політичної кампанії).

Залишимо без уваги відомі розробки плану перевороту, виношеного в секретаріаті Президента і в апараті РНБО. Важливо, що він здійснювався послідовно, цей план, підготовлений восени минулого року. Тут і об’єднання двох фракцій, і створення з допомогою штатних чиновників «Народної самооборони», і залишення сесійного залу депутатами, аби добитися розпуску парламенту, і антиконституційні Укази Президента, і... інші речі, які аналізувати неприємно, бридко, якщо говорити відверто.

Але це все майже у минулому.

Бізнес домовляється, його не цікавлять кольори прапорів. Йому не потрібен словесний антураж про історію України від Трипілля, про помісну церкву, про мову і культуру. Йому потрібна вигода, уникнення взаємного поборювання. Саме тому і виникла проблема виборів і нібито згода щодо цього. Я кажу «нібито», бо поки що не вірю в те, що саме в такому контексті вона відбувається, і не зовсім для громадян, принаймні ясна позиція в даному випадку Партії регіонів. Я думаю, Віктор Федорович її пояснить, і все стане на свої місця.

Чому я на цьому моменті зосереджую увагу? Бо якщо домовленості ширші, ніж ішлося у зверненні до народу Прем’єр-міністра, тоді наша вимога така: треба негайно відновити незалежну роботу Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції. Тобто, скасувати усі неправові дії інституту Президента щодо маніпулювання судами. Бо сьогоднішня залежність судів — це спотворення судової гілки взагалі, це перетворення суду в свою протилежність, в орган каральний, орган маніпулювання суспільними настроями.

У такій системі влади, де одна гілка нищить іншу, ми бути не можемо. І якби згадана домовленість була, та ще й без якихось зобов’язань про незалежну роботу суду, то соціалістам у такій владі, безперечно і в коаліції, робити нічого.

Всі знають, що підсумки дострокових виборів будуть майже такими, як і в 2006 році. Всі знають, що найбільше голосів набере Партія регіонів. Отже, якщо вибори відбудуться, Президенту, його найближчому бізнесовому оточенню доведеться домовлятися із цією силою. Між іншим, тема Майдану уже нікому не заважатиме.

Тоді, природно, виникає кілька запитань.

* Нащо даремно тратити бюджетні, тобто людські гроші?

* Нащо морочити людей, відривати їх від справ, які вони сяк-так почали налагоджувати після зашпорів від попередніх двох політичних кампаній?

* Навіщо їх дурити нібито потрібними, чесними виборами, коли вони знають, що голоси знов будуть пораховані інакше?

* Навіщо руйнувати економіку, яка тільки-но почала спинатися на ноги і давати позитивні результати, навіщо руйнувати інвестиційні проекти?

* Головне, навіщо ризикувати державою задля бізнесової вигоди кільком усім відомим персонажам?

Проведіть переговори стосовно створення тепер коаліції Партія регіонів + «Наша Україна», тим паче, договір у вас підписаний ще рік тому. Якщо домовитесь — проблем немає. Ми вийдемо з коаліції, звільнимо для вас таку перспективу. Це дешевше, скоріше, а, головне, це буде відверта, зрозуміла для виборців справа.

Більше того, якщо домовитись одразу не вдасться, то через місяць після припинення діяльності коаліції, як варіант розглядаю, з’явиться у Президента нарешті підстава на основі п. 1 ст. 90 Конституції проводити, організовувати дострокові вибори. Буде збережено конституційний порядок, без шулерства, без потреби главі держави з розумним видом говорити про те, що купи не держиться, відносно Конституції і прав. Бо соромно все це слухати.

Якщо ми справді хочемо зберегти державу і якщо інших законних шляхів локалізації спланованого конфлікту, котрі очевидні, але їх не знаходимо, давайте скористаємося цією пропозицією.

Але при тому не забудемо, що політреформу треба завершити, треба передати владу місцевим радам, бо не буде кінця оцій постійній суперечці. Про це правильно йдеться у проекті резолюції Форуму. І зробити це слід тепер, можливості до того не втрачені. Так само, як і проголосувати у другому читанні нові закони про судоустрій і статус суддів. Є готові закони, які треба проголосувати, і блокуються вони сьогодні представниками так званої опозиції, бо яка це в біса опозиція, у котрої вся виконавча влада зверху до низу? Я ще раз кажу — блокується тому, що треба маніпулювати судами, а новий закон про судоустрій того не дозволяє, бо передбачає судове самоврядування.

Зі старою виборчою системою на вибори йти не можна, бо це будуть не вибори, а чергове шахрайство.

В сукупності все це буде багато порядніше перед населенням, особливо на тлі того, вибачте, політичного борделю, який нав’язаний тепер Україні.

Можливо, різкі мої слова, я це розумію, але по суті, якщо аналізувати все те, що відбувається сьогодні в Україні, то воно таким і є.

Я думаю, якщо ми відповідальні люди, якщо ми хочемо добра для держави, якщо ми хочемо зберегти державу, то, давайте або скасуймо все те, що було прийнято з 2 квітня до нинішнього часу, і почнемо шукати, і таким шляхом теж, порозуміння, або якщо йти на вибори, то на вибори і Президента, і парламенту одночасно.

Але все це треба зробити, внісши відповідні невеличкі уточнення до Конституції, підготувавши відповідне законодавство, щоб ми не дурили людей закликами про чесну владу, яку можна буде створити в нечесний спосіб. Такого у природі не існує.

Дякую».

У слуханнях також взяли участь Прем’єр-міністр України Віктор Янукович, керівники парламентських фракцій Партії регіонів, Соціалістичної партії України, Комуністичної партії України, голова «Українського форуму» Володимир Семиноженко, колишні президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Голова Верховної Ради України ІV скликання Володимир Литвин, відомі політики, представники наукової та мистецької громадськості.

Дострокові вибори мають відбутися на міцному правовому фундаменті. Такої думки дотримувалися всі учасники слухань. Підготовка до них відбувалася в постійних консультаціях з Президентом, Прем’єр-міністром та главою парламенту. Однак опозиції на зібранні не було. Можливо, це пов’язано з тим, що саме в цей час робочі групи представників коаліції та опозиції продовжували вести консультації щодо врегулювання політичного конфлікту. Як повідомив Віктор Янукович, ця робота не припинялася впродовж усіх вихідних.

Нинішня політична криза є продуктом незавершеної конституційної реформи. Таку думку висловив голова «Всеукраїнського форуму» Володимир Семиноженко. Він наголосив, що влада — це не так здатність управляти, як змога співпрацювати. Держава може розвиватися лише тоді, коли буде досягнуто загальнонаціонального, загальнополітичного консенсусу стосовно шляхів поступу України в майбутнє. У його пошуках треба винести за дужки всі питання, які можуть викликати нові протистояння, пошуки відповіді на запитання, хто винен.

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.