З’явилася на світ книга відомого державного діяча, вченого, Голови Рахункової палати України Валентина Симоненка  «Пятилетки независимости. Экономические эссе».

У передмові до видання президент Національної академії наук України Борис Патон, зокрема, пише:

«Майже десять років тому в передмові до монографії «Регіони України: проблеми розвитку» написано, що В. К. Симоненко «вдало поєднує свій творчий потенціал дослідника і управлінця. Це рідкісне об’єднання якостей і достоїнств, яке властиве далеко не кожному керівникові».

Повністю згоден з такою оцінкою, а від себе ще хочу додати, що Валентин Костянтинович, з яким мене об’єднують багаторічні професійні і просто дружні відносини, вирізняється високою працьовитістю і цілеспрямованістю, умінням доказово аргументувати і відстоювати свою позицію. Його наукові монографії, публіцистичні книги і статті свідчать про глибокі знання і розуміння соціально-економічних процесів у наший країні, проблем розвитку і шляхів подолання кризових ситуацій. Саме за ці праці йому була присуджена Державна премія в галузі науки і техніки України, а торік його було обрано членом-кореспондентом НАН України.

Тому вважаю закономірним задум автора зібрати під однією обкладинкою свої публікації і публічні виступи за п’ятнадцятирічний період незалежності України. У кожному матеріалі цього видання досліджується конкретна проблема, пов’язана, наприклад, з протиправною приватизацією загальнонародної власності, недосконалістю бюджетного процесу, системи державного управління або корупцією.

Але з окремих, роз’єднаних в часі публікацій видно «першоджерела» тієї соціально-економічної ситуації, яка склалася в нашому суспільстві. Вони дають можливість читачеві відновити в пам’яті основні етапи становлення незалежної України, складові наших досягнень, причини упущених можливостей і недоліків, бачити шляхи вирішення назрілих проблем.

Поділяю глибоку стурбованість автора критичною демографічною ситуацією в країні, чисельність її населення за 15 років незалежності зменшилася майже на шість мільйонів і продовжує щорічно скорочуватися. За прогнозами Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України, до 2050 року в Україні проживатиме десь 35 мільйонів чоловік. Насторожує і те, що у зв’язку з «витоком» робочих рук і мізків ми стаємо «донорами» розвинених держав в піднесенні їхньої економіки і, зокрема, примноженні наукових досягнень — основи прогресу в глобальному масштабі, на чому акцентує увагу В. Симоненко.

Суспільству необхідно поставити чіткий діагноз його становища на даному етапі розвитку. В цьому відношенні книга В. Симоненка, безперечно, є затребуваною і корисною. «Продіагностовані» ним хвороби стимулюватимуть владні структури не заганяти їх всередину, а активно лікувати, уникати викликаного ними протистояння в суспільстві і не допускати небажаних форм його прояву.

Не хотілося б, щоб вищевикладене сприймалося читачами як спроба рецензії на книгу В. Симоненка. Це перш за все щире, від душі, слово про шановану мною людину, спілкування з якою не тільки приємне, а й корисне. Це моє особисте прагнення збудити інтерес небайдужих читачів до матеріалів книги, об’єднаною наскрізною темою — болем за нашу державу і прагненням зробити її громадян упевненими в її і своєму гідному майбутньому».