Навесні 1945 року, після завершення Східно-Пруської операції, наш полк перекинули на Одерський плацдарм (місто Кюстрін) для підготовки до взяття Берліна. Усі ми прекрасно розуміли, що шлях до остаточної перемоги над ворогом пролягає через столицю фашистського рейху. Форсувавши Одер, наша частина вийшла на Берлінський напрям. Фашисти готувалися битися за кожен будинок. Гарнізон Берліна нараховував 200 тисяч солдатів і офіцерів. Геббельс, який керував обороною міста, тримав у резерві 8 дивізій. Запеклі бої за місто велися безперервно вдень і вночі. Щодня ця операція виводила з ладу 16,5 тисячі бійців і офіцерів.

І от перед нами постали обриси величезного похмурого сірого будинку з куполом і баштами. Вікна замуровано й перетворено на бійниці, з яких фашисти вели прицільний вогонь по наших вогневих точках. Навколо будинку вкопано танки, гармати і броньовані ковпаки. Штурм рейхстагу почався 29 квітня о 13.00. Однак перші півтори години атаки ніяких результатів не дали. Втрати були величезні. Гітлерівці контратакували групами по 500 і більше солдатів під прикриттям танків і самохідок. Як потім з’ясувалося, ці фанатики були з особистої охорони Гітлера. Вони йшли на весь зріст, стріляючи з автоматів. Незабаром бої зав’язалися в самому будинку. Тут усюди фронт: із флангів, із тилу, зверху, знизу. Нарешті перший поверх очищено від гітлерівців. Бій іде на других поверхах будинку. А на першому вже розташувався штаб атакуючого полку. Командир полку полковник Зінченко доповів по телефону командуванню: «Я в рейхстазі». У відповідь надійшов наказ маршала Г. Жукова: «Призначаю вас комендантом рейхстагу».

Воїни Єгоров і Кантарія з червоним прапором у руках піднімалися на горище до купола рейхстагу. Нарешті знамено піднято на фронтон і прикріплено до скульптурної групи. Помітивши прапор, гітлерівці відкрили по ньому шалений вогонь від Бранденбурзьких воріт. Але сама доля благоволила героям: Кантарії прострелило пілотку, Єгорову — одяг. Куля розщепила древко прапора, самі ж вони — цілі й неушкоджені. Це було о 10 годині вечора 30 квітня.

З першими променями сонця 1 травня учасники штурму рейхстагу побачили над ним червоний прапор. Усі ми відчули одне: війні незабаром кінець!

Гарнізонові рейхстагу було пред’явлено ультиматум: скласти зброю. Відповідь не надійшла. Штурм продовжився. І знов атака за атакою. Ворог чинив відчайдушний опір. У будинку було більше 500 кімнат. Але до 9 години ранку 1 травня всі приміщення перших двох поверхів було очищено від фашистів. Залишки гарнізону, сховавшись у підвалах, запропонували нашому командуванню почати переговори. З нашого боку одна умова: беззастережна капітуляція, через 30 хвилин скласти зброю. Минули довгі 30 хвилин. Відповіді немає. Штурм відновився. Але фашисти заявили про припинення опору. Капітуляція відбулася. Більш як 300 гітлерівців здалися в полон.

На південний схід від Берліна тривали бої з оточеною групою військ ворога. Мені довелося брати участь і в цій операції, забезпечуючи зв’язок командування з військами 3-ї армії генерала Горбатова, який став потім комендантом Берліна.

Битва за Берлін стала, по суті, завершальною великою операцією Великої Вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників. У цій битві наші війська розгромили велике стратегічне угруповання німецької армії й оволоділи Берліном — столицею гітлерівської Німеччини.

Утративши Берлін як військовий, економічний і політичний центр, Німеччина не могла продовжувати збройний опір. 8 травня 1945 року представники німецького головнокомандування підписали акт про повну і беззастережну капітуляцію.

Радянський народ і його Збройні сили здобули блискучу перемогу над гітлерівською Німеччиною та її союзниками. Червоний прапор Перемоги, піднятий радянськими воїнами над будинком рейхстагу, був символом переможного закінчення тяжкої і кровопролитної боротьби, що її наш народ і Радянська Армія вели в ім’я свободи, честі й незалежності своєї соціалістичної Батьківщини. В ім’я визволення народів Європи з-під ярма фашизму.

Тільки наприкінці дня 8 травня 1945 року в мене з’явилася можливість переступити поріг рейхстагу. Але, на жаль, пам’ятного запису залишити там не вдалося. Стіни і колони рейхстагу вже були щільно списані автографами. Мені запам’ятався такий напис: «Нехай ці руїни нагадують розбійникам про богатирську силу Червоної Армії». Я шкодую про те, що на час мого відвідання рейхстагу на його колонах і стінах не залишилося місця для мого підпису.

Нині в Берлін повернувся уряд об’єднаної Німеччини. Будинок рейхстагу реставрували, але написи переможців усе-таки залишили на його стінах і колонах.

Київ.