Про це наш кореспондент Григорій Безверхий запитав у заступника голови Київської облдержадміністрації Валерія Кондрука.
В. К.: Земля Київської області і досі покраяна зарослими бур
’яном траншеями, пришпилена позеленілим бетоном колись грізних ДОТів, тут пролито багато солдатської крові в найтяжчих битвах Другої світової. І на цій землі нині мешкає більш як 105 тисяч ветеранів Великої Вітчизняної війни. Це стільки дожило до нинішньої річниці Перемоги...Г. Б.: Зрозуміло, що ці люди вже дуже похилого віку і ділити їх на якісь категорії залежно від ступеня їхньої участі в боях
— не дуже морально. Немічним, хворим, скаліченим однаково потрібна допомога і увага держави?В. К.: Безперечно. Тому ми в Київській облдержадміністрації, маючи на обліку інвалідів Великої Вітчизняної війни різних груп, кому згідно з законом належить допомога, видали до свята Перемоги 13 мільйонів 550 тисяч гривень. Суми різні, і хоч не надто великі
— кому 50, кому 100 чи 200 гривень — та на селі, повірте, це відчутна допомога.Г. Б.: 62 роки, що відділяють нас від Перемоги, далеко не всі ветерани подолали, як кажуть,
«в строю»?В. К.: У нас в Переяслав-Хмельницькому районі в селі Циблі є досить унікальний Центр медико-соціальної реабілітації інвалідів війни. Практично всі вони, з огляду на наші жорсткі реалії, перебуваючи там, знаходяться в дуже хороших умовах, мають і догляд, і лікування, і профілактику. І на місцях, у закладах первинної медичної допомоги, про цих людей дбають перш за все. Це стало нашим законом.
Г. Б.: Коли вшановують пам
’ять полеглих, то кажуть, що це потрібно насамперед не мертвим, а живим...В. К.: Я виховувався в родині, де трепетно ставилися до пам
’яті загиблих. Шанували, скорботно поминали. Я дотримуюся цих святих правил і нині, в мене така само сім’я. Тому так хочеться, щоб ті, кому нині не більше 16, відчули це, коли принесуть віночок або квіти на братські могили.До Дня Перемоги на Київщині в усіх закладах освіти ми провели День ветерана, поповнили експозиції шкільних музеїв документами про тих, хто воював, загинув, хто вартий світлої пам
’яті. І самі Книги Пам’яті теж оновили, впорядкували могили, меморіальні знаки, пам’ятники та просто допомогли старим людям на сільських кладовищах навести порядок на могилках рідних.Повірте, більшість дітей, принаймні в Київській області, це сприймають серцем, їм це важливо, їх хвилює...
