Одна молода журналістка з Івано-Франківщини, вперше побувавши на Донбасі, була вражена величчю териконів, порівняла їх з єгипетськими пірамідами і тим потішила населення шахтарських селищ. Уже хто-хто, а місцеві жителі добре знають усю «принадність» цих самих пірамід! За своє життя люди достатньо нанюхалися їхнього шкідливого повітря і настраждалися від їх підступного характеру. Була б їхня воля — зрівняли б ці ознаки цивілізації із землею, та так, щоб нічого про них не нагадувало.

Напевно, це красиво: в білому серпанку, котрий огорнув будинки, що туляться один до одного, підпирає небо конусоподібний велетень. Він спить, але часом його живий організм нагадує про себе спалахами вогню і диму... Але це тільки для поезії. Не для життя. Жителі селища шахти імені Свердлова це добре знають.

Породний відвал заввишки понад 100 метрів височіє в самому центрі житлового масиву. Найближчі будинки розташовані лише за 50 метрів. Таке сусідство нічого доброго не обіцяє. Терикон горить, до того ж давно. Коли випадає дощ або сніг — усе встеляється густим туманом, а повітря отруєне сірководнем. Упродовж декількох років люди дихають таким повітрям, але конкретної реакції з боку керівництва ДП «Свердловантрацит», якому належить відвал, немає.

— Терриконник стоїть просто в мене в городі, — розповідає мешканка селища Надія. — Ні влітку, ні взимку на вулицю неможливо вийти, тому що нема чим дихати. Мене постійно переслідує цей запах тухлих яєць. Скільки разів нам обіцяли, що змінять ситуацію. Раз десять, напевно, приходили фахівці з різних інстанцій, робили якісь заміри, а користі ніякої...

Торік на прохання жителів Свердловська міська санепідемстанція зробила заміри забруднення атмосферного повітря по вулиці Гагаріна. За коефіцієнтом комбінованої дії рівень забруднення повітря за одночасною присутністю діоксиду сірки-двоокису азоту і сірководню-аміак-формальдегіду оцінювався як неприпустимий.

Вогнище самозаймання на давно не діючому породному відвалі було зафіксовано у листопаді 2005 року. Як вважає еколог шахти імені Свердлова Юлія Решитникова, загоряння могли спровокувати і самі жителі селища. Велика ймовірність того, що вони висипали побутове сміття під відвал і безпосередньо у відвал. Зсув породи, доступ повітря і стали причиною процесу, що почався. Загрози для життя населення найближчих вулиць немає, — стверджує еколог, — гасити вогонь, звичайно, треба, але як? Через те, що житлові будинки навколо терикона розташовані дуже близько, гасити без відселення людей досить важко.

На жаль, такий палаючий відвал породи у Свердловську не один. За офіційною інформацією, повітря городян отруюють сьогодні дванадцять «пірамід», і схоже, що «пихкати» вони будуть ще довго. Річ у тім, що без розробки проекту й повної його експертизи відповідно до правил безпеки у вугільних шахтах і Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ДП «Свердловантрацит» не може розпочати гасіння териконів. Як повідомив директор шахти імені Свердлова С. Офіцеров, у бізнес-плані його підприємства на гасіння породних відвалів у поточному році закладено кошти в сумі 2,5 млн. гривень. Однак проблема не лише у грошах, а й у тому, що сьогодні немає служби, котра займається гасінням териконів. Раніше у «Свердловантрациті» було створено окремий підрозділ, який мав на озброєнні інженерну техніку, спеціальне обладнання для подібних робіт.

— Таку службу треба відроджувати, — вважає начальник Свердловського міського відділу МНС Олександр Панченко. — І тоді проблеми з териконами будуть розв’язуватися вчасно. Міністерство вугільної промисловості повинно впритул підійти до цього питання і знайти рішення. Я думаю, що запас терпіння в місцевого населення вичерпується.

Це припущення підтверджує і голова Луганської обласної громадської організації «Еко-регіон» Олена Степанець. Щоб привернути увагу влади до проблем безпеки життя і здоров’я жителів Свердловська, вона обіцяє зібрати людей і перекрити дороги.

Луганськ.