Акції під гаслом
«Ми хочемо іншу Росію», що відбулися нещодавно в Москві та Санкт-Петербурзі, безжально придушено тими, кого влаштовує Росія нинішня: нетерпима до своїх вільнодумців, агресивна до інородців, зверхня до сусідів. За даними міжнародного дослідження «Свобода преси-2007», РФ належить до тих країн, де нещадно утискують незалежні ЗМІ. Правозахисники стверджують, що за останні два роки цензура ще більше посилилася: Росія просунулася на сім сходинок униз у рейтингу «свободи» і нині посідає 165-те місце. Далі хіба що Лівія, Північна Корея і Туркменія. До речі, нещодавно зустрічалася в Києві з двома журналістами з Росії. Вони не приховували щирого захоплення нашими протестними Майданами: «Ви, — кажуть, — не розумієте, які ви щасливі, що живете в демократичній країні. Два альтернативні мітинги, і ніхто нікого не розганяє. В нас навіть уявити цього не можна...»Цього, можливо, й ні. Зате в російських політиків з уявою не безнадійно, коли йдеться про справи чужі. Особливо, як ми знаємо, вони занепокоєні демократичною цнотою України. Не дай Боже хтось тут на неї зазіхне, за Хутором Михайлівським б’ють на сполох. Якщо Борис Єльцин, пам’ятаємо, закликав чиновних співвітчизників просинатися з думкою про Україну, то в нинішній Росії через думи про неї, здається, і спати не лягають.
Я взагалі не розумію, для чого нам Конституційний Суд, для чого Верховний і Олександр Піскун з Генпрокуратурою. В російській Держдумі стільки фахівців з українського питання, що можна не переобтяжувати наш державний бюджет: у Москві краще знають, хто й скільки разів порушив у Києві законодавство й Конституцію. До того ж, як ми зауважили, не їхню, а нашу.
Зрозуміло, що черговий
«свавільний» крок Президента Ющенка — звільнення двох суддів Конституційного Суду — не міг не надихнути на гнівну заяву вправний у цьому жанрі думський комітет у справах СНД та зв’язках із співвітчизниками. «Брутально втручаючись у діяльність Конституційного Суду України, — наголошується в ній, — президент завдав удару по одному із засадничих принципів сучасної політичної демократії...» Через такі дії президентської сторони, які «прямо суперечать українському законодавству», виникає, як помітили наші «поборники» засадничих цінностей, «очевидна загроза системі політичної демократії на Україні». Ну чия б «мичала», як казала у тих випадках, коли не помічають колоди у власному оці, зате ґвалтують про пилинку в чужому, моя сусідка, сибірячка тьотя Паня...Хоча, будьмо справедливі, є й інша Росія. Саме її представники попросили пробачення в естонського народу за той
«гидкий шабаш, котрий влаштували довкола статуї радянського солдата російські політики разом з погромниками». Партія «Демократичний Союз», зокрема, вважає, що саме вони зганьбили Росію, а не естонська влада. «Пам’ятник солдату на військовому кладовищі — це нагробок, і культурна цивілізована країна шанує могили навіть колишніх своїх ворогів. А ось монумент у центрі міста — це політична акція і безперервна зневага естонського народу, котрий переніс дві окупації: гітлерівську і радянську. У нього немає підстав вважати радянських окупантів своїми визволителями...»Можливо, когось не задовольняють такі аргументи і в Україні. Але не треба фарисействувати: згадаймо, як брутально нівечили нашу історію. До речі, недавно в Химках, за кілька кілометрів від Москви, стверджують
«демсоюзівці», знесено пам’ятник льотчикам, які захищали столицю в 1941 році.Мудрою жінкою була тьотя Паня, царство їй небесне.
