Про стандартні підходи і нестандартну фігуру

Опитування Центру Разумкова засвідчило, що діяльність уряду не тягне «на трійку» за п’ятибальною системою.

Кабінет Міністрів затвердив проект Податкового кодексу.

І коридор знайомий, і стінка

Рада Нацбанку оприлюднила попередній прогноз валютного курсу на 2008 рік — 4,95—5,25 гривні за долар США. Нагадаю, такий само валютний коридор прогнозували і на рік нинішній. Ухвалено рішення залишити середньорічний курс на рівні 5,05 гривні за долар США, унеможлививши його різкі коливання. Це означає, що валютний курс і надалі буде головним індикатором соціально-економічного розвитку країни. Неконкретизованість середньорічного значення курсу гривні (принаймні до вересня ц. р.) пояснюється наміром Нацбанку здійснювати валютні інтервенції для контролю за курсовими коливаннями і зростанням грошей в обігу.

Отже, і коридор знайомий, і стінка у вигляді офіційного курсу звична, і політика Нацбанку все ще є стимулюючою. Рада НБУ виявила винятковий спокій і оптимізм в оцінках поточного моменту і 2008 року. Вона допускає на цей період зростання монетарних агрегатів у межах розумного і зниження інфляції до 6,8 відсотка. Вона звертає увагу правління НБУ на зростання загрозливими темпами доларизації, хоча радить найближчим часом зменшити облікову ставку, яка з липня минулого року перебуває на рівні 8,5 відсотка. Кульмінація політичної кризи, так сталося, припала саме на звітний місяць. Через це нинішній рік порівнювали найчастіше з 2004-м. Дозволю собі нагадати, що тоді облікову ставку, за якою Нацбанк кредитує комерційні банки і яка передусім відображає інфляційні ризики, підвищували тричі, сьогодні пропонують знизити з огляду на мізерну інфляцію в першому кварталі, про що ми писали у тижневих балансах.

Зазначу, нижчу, ніж у традиційного торговельного партнера на Сході — Російської Федерації, що сприятиме нашим експортерам.

Оптимізм НБУ спирається, звісно, на стан платіжного балансу країни і надзвичайно високу динаміку ВВП за підсумками першого кварталу (8 відсотків). Причини останньої я вже аналізував у тижневому «Балансі», вкажу головні. По-перше, зростання інвестицій в основний капітал на рівні 19 відсотків. По-друге, сприятливі умови для нарощування експорту продукції та послуг. По-третє, невщухаючий вітер споживчого попиту, який стимулює розвиток торгівлі, сфери послуг. По-четверте, ранній початок капітального будівництва і весняно-польових робіт. До того ж зміни термінів посівів пізніх зернових масляних культур та цукрових буряків ще посилять динаміку ВВП у другому кварталі, хоча вирішальним чином на неї і надалі впливатимуть стан внутрішнього попиту та світові ціни на метал. З огляду на те, що країну очікує чергова хвиля будівельного буму напередодні фінальної частини європейської першості з футболу, наша економіка має оптимістичні перспективи для динамічного розвитку. Певним чином дотепер високій динаміці ВВП сприяла низька база порівняння минулого року, проте жодних ознак гіпотетичної рецесії ми не мали — це факт!

І ринок відновлюється, і реформи відкладаються

Неймовірні «жахи» обіцяли від психологічної втрати кількох відсотків на фондовому ринку, який уперше відгукнувся на указ Президента зниженням капіталізації підприємств. І не дивно — 7 із 17 підприємств, які входять до індексного кошику ПФТС, — державної форми власності. Проте з огляду на перегрів фондового ринку, лише почасти розряджений у березні, це тільки розважало портфельних інвесторів, їм обіцяли проблеми, які могли виникнути тільки в разі, якщо криза влади затягнеться щонайменше на кілька місяців.

Не дивно, що з другої декади ринок почав відновлювати втрачені позиції, а експерти заговорили про готовність портфельних інвесторів вкласти у нього цьогоріч два-три мільярди доларів США. Тим часом перебіг законотворення у квітні ставив під сумнів архіважливі зміни — запровадження з 2009 року медичного страхування, єдиного соціального внеску, накопичувальної системи пенсійного забезпечення тощо. Ці реформи відкладалися на невизначений термін — і це справді суперечило інтересам усіх громадян — від доярок і вчителів до власників заводів і ферм.

Зрозуміло, тема бюджетної скрути як наслідок політичної кризи відігравала роль щита у боротьбі за владу. Порозуміння коаліції з Президентом країни у квітні прагнули більше, ніж у березні. Велелюдні площі — антураж, а неспроможність гілок влади роз’єднано керувати країною ефективно — сумні реалії місяця. Закон «Про оcновні принципи державного контролю (нагляду) за господарською діяльністю в Україні» виявився пасткою для податківців. Переговорний процес зі вступу України до СОТ блокують і киргизи, і донедавна багатообіцяльні закони про модифіковану продукцію, фітосанітарний контроль, інтелектуальну власність, доступ нерезидентів на фінансовий ринок. Зрештою, згадайте: саме у квітні уряд зупинив капітальні витрати до подолання, за його ж визначенням, штучної кризи. Саме у квітні Мінфін почав готувати дуже суперечливу постанову про торгівлю надлишковими коштами казначейства, що вочевидь дисонувала розмовам про бюджетну кризу. І що геть кепсько — саме у квітні громадяни, якщо вірити опитуванню Центру Разумкова, виставили уряду за п’ятибальною системою оцінку 2,6, гіршу за посередню. Саме тоді, коли уряд підняв мінімальні заробітні плати та пенсії, громадяни виявилися такими невдячними, що 16,7 відсотка опитаних розцінили соціальну політику як дуже погану, 27,8 відсотка — як доволі погану, а 33 відсотки опитаних — як ніяку. Чому так? Поза сумнівом, через брак результативних рішень, не кажучи вже про позитивні результати. А за відсутності останніх болісніше сприймаються урядові прорахунки, обережніше — обіцянки.

І хочеться і колеться

Найпромовистішою обіцянкою місяця став затверджений на урядовому засіданні проект Податкового кодексу. Обіцяно, що з його прийняттям бізнес не давитимуть податками, ставки яких почнуть поступово знижувати. Серед місяця Мінфін і ДПА вчергове з’ясовували між собою: зростає чи знижується борг бюджету з ПДВ, виявляли факти його фіктивного відшкодування. До механізму спрощеного нарахування ПДВ руки так і не дійшли, схоже, тільки через те, що запровадити його рекомендувала Рада нацбезпеки на чолі з Президентом країни. До реформи місцевих податків, амністії капіталів, обіцяють, ще дійдемо. За прикладом європейців пропонується акцентувати увагу на справлянні непрямих податків.

Дарма, що Податковий кодекс у парламенті сподіваються прийняти у травні для того, щоб він запрацював уже з наступного року, підвищувати акцизи почали вже з квітня. Чи сприятиме ще один багатообіцяльний документ діловій активності суб’єктів господарювання — ще те запитання.

До слова, найпомітнішою неполітичною подією місяця стала перемога України та Польщі у боротьбі за право приймати фінальну частину чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Це не тільки фантастична можливість для нашої економіки закріпитися на високій орбіті свого розвитку, а й безпрецедентний тест для українського уряду. І тому, що за п’ять років слід побудувати країну, якій до снаги прийняти кілька сотень тисяч приїжджих, призвичаєних жити за європейськими стандартами. І тому, що для цього треба за короткий термін залучити десятки мільярдів доларів США іноземних інвестицій, наш бюджет — не польський, який може собі дозволити виділяти кошти на будівництво готелів (уряд обіцяє виділити з бюджету менше однієї десятої від потреби). І тому, що починаючи з квітня треба самим демонструвати ці стандарти. А те, як ми зближаємо податковий облік з бухгалтерським, як адмініструємо деякі податки, як насаджуємо непрямі методи оцінки і трактуємо право податкової застави, зрештою — скільки терпіння нам потрібно для того, щоб створити «Єдине вікно» у столиці, і мужності — для того, щоб підняти людині заробітну плату, як багато чого іншого, змушує замислитися: може, й справді у нас фігура нестандартна? Може, для того, щоб її покращити, слід відмовитися від стандартних підходів — окозамилювання, протистояння, політекономії радянського періоду?