Сучасна українська освіта неадекватна.
Легкість отримання ліцензії на ведення освітньої діяльності призвела до парадоксальної ситуації: вся країна стоїть у черзі за дипломом.
Людина з вищою освітою претендує на вищий рівень життя, певні наукові досягнення в роботі, високий професіоналізм та кваліфіковані навички.
Та чи варто вселяти надію на долучення всіх і майже кожного — лиш тільки отримай диплом — до касти тих, хто володіє знаннями і править світом?
Час від часу інформаційні джерела засвідчують: Україні як спадкоємиці одного зі світових лідерів у галузі біотехніки, озброєння та конструювання бракує інженерів, фізиків, інших спеціалістів технічного спрямування.
Справді, можновладцям варто стимулювати подальше нарощування наукового потенціалу, накопиченого СРСР, — чи не єдиної частини радянської спадщини, за яку можна подякувати Союзу.
Розвиваючи думку про гостру нестачу спеціалістів технічних напрямів, автори часто згадують про перевиробництво економістів та їм подібних.
«
Україна сьогодні готує юристів і економістів більше, ніж вся Європа разом узята», — заявив міністр праці та соціальної політики. А кому вони в такій кількості потрібні?..Очевидним є перевантаження ринку праці людьми, які отримали неякісну освіту. Калейдоскоп назв навчальних закладів майже такий само строкатий, як і назв спеціальностей: журналістика, економіка, фінанси, політологія, маркетинг, усі види менеджменту та діловодства тощо.
Така
«освіта» є швидше марною тратою часу та грошей. Молоді люди у пошуках кращої долі, від власної ліні чи бажання «поліпшення життя вже сьогодні», ідуть абикуди. Та чи до світла, до знань?..Судячи з рекламного опису освітніх послуг, у свіжозареєстрованих освітніх установах майбутніх
«фахівців» навчать правильно скласти резюме, оформити договір та вчасно посміхнутися на ділових переговорах.Який багаж наукових знань та навичок матимуть молоді випускники на виході?
Коли студент-економіст четвертого року навчання Івано-Франківського приватного вузу не може відповісти на запитання, що відбувається з попитом, коли знижується пропозиція, — на очі навертаються сльози.
Можливо, спеціалістів гуманітарних спеціальностей і перевиробництво, але кваліфікованих фахівців не вистачає! Це щось на зразок того, що у нас надурожай буряків, та всі вони кормові...
Освітня система працює за схемою
«скосити побільше грошей» зі споживачів освітніх «ведмежих послуг».У конституційних законах держава загребущими руками бере на себе регулювання економіки, управління процесами міграції та ще інші важливі функції, але у галузь освітньої політики лізти не поспішає.
Коли і наші керманичі нарешті побачать плакати протестантів інших країн проти надання дозволів на освітню діяльність приватних вузів?
Кожній дитині потрібно дати можливість обирати життєвий шлях відповідно до того, що вона може і хоче.
Інакше посередність губиться у нескінченному потоці пропозицій економістів-фінансистів, правників, політологів чи менеджерів. Такі люди не принесуть нічого корисного галузі, якій присвятили кілька років життя, стануть черговою безликою, нереалізованою і загубленою, врешті, особистістю.
А країні потрібні спеціалісти. Інженери-політехніки. Хіміки-органіки. Біологи-селекціонери. Фізики-механіки, конструктори.
Давати красиві коментарі та продаватися почергово жовтим, синім, сіробуромалиновим навчилися, схоже, всі. А хто порахує для уряду реальне зростання ВВП, спрогнозує рівень інфляції та зведе кінці з кінцями у бюджеті?
Подбаймо ж про забезпечення якісного підвищення рівня вищої освіти — щоб через кілька років не лише економісти знали, що відбувається з попитом, коли знижується пропозиція...
Київ.
