Пальці віялом дверима затисніть!

Рейдери останнім часом почали дедалі частіше отримувати по брудних руках, що, схоже, їх ще більше розохочує. Небайдужі до чужого з міст переселяються в степи, де полюють, немов ковбої, на череди корів і отари овець. Їхні хазяї рішуче налаштовані захищати власність «по-американськи». Так і треба, тому що твердолобі як аргумент визнають, часом, лише кулак.

Звичайно, вінчестером має служити суд. Але в кого він частенько «стріляє», ми знаємо.

В одній лише столиці протягом двох останніх років нальотів руйнівників за рішенням слуг Феміди зазнало більш як півсотні акціонерних товариств і підприємств. Знаю тільки одне, яке відбило атаку загарбників у судах. Але якби мені запропонували визначити переможця, скажімо, у конкурсі «Гордість країни» в номінації «Антирейдер», я назвав би Макіївський універмаг.

Його керівництво не тільки вміє передбачати події, а й здатне запобігти їм.

Так багато тих, хто вміє передбачити, і так мало тих, хто вміє запобігти.

Веслав БРУДЗИНЬСЬКИЙ.

Лише любов робить покору приємною

Ще мудрець А. Іммерманіс казав: «Єдиний ворог, проти якого немає захисту — це паніка». Наліт на підприємство без моральних і законних на те підстав і відбувається передусім з розрахунку залякати, спровокувати на пасивність — приховану форму розпачу. Потрапив під вплив гада, котрий зачаровує нахабністю, — вважай, програв.

«Ковбої» Петро Мафік, Володимир Вонищев і Віра Кишкіна (прізвища, імена змінено. — Авт.) на свою магічну силу і розраховували.

Перший раз вони атакували найбільший у місті магазин наприкінці січня ц. р. Вонищев, зондуючи, можливо, на лояльність, голову правління акціонерного товариства відкритого типу (АТВТ) «Макіївський універмаг» Вальдаса Ладавічуса, повідомив, що шановані люди Донецька уповноважили його з ним поговорити. Сильні світу цього, котрі, нібито, придбали 33 відсотки акцій товариства, хочуть зустрітися з керівником.

— Тоді я відмовив, заявивши гостю, що стільки цінних паперів у одного власника бути не може, — згадує Вальдас. — Якщо навіть Кишкіна продала свої акції, до зазначеної цифри не вистачало дюжини відсотків.

Акціонери тоді не знали закону джунглів: якщо вимагають переговорів, значить, під личиною законності хочуть пограбувати слабшого. Але керівництво насторожилося, тому що намагалися захопити універмаг й раніше. Їхніми ініціаторами були справді «авторитети». Після їх «наїздів» голова правління Олександр Холошенко, який очолював підприємство з 1987-го, серйозно занедужав. Його непоступливість дорого обійшлася йому, родині, однодумцям...

Звідки насувався смерч цього разу? Про це торговий люд не довідався і під час другої зустрічі з Вонищевим, Мафіком і «хлопцями» войовничого вигляду, котрі не відрекомендувалися. Вони лише сказали: впливові особи, купуючи третину акцій, планують одержати свою майнову частку. В який спосіб? А ліквідувати АТВТ, створити ТОВ і від нього відокремити торговельні площі тощо.

Незвані гості попередили, що у разі незгоди ділитися вони «задавлять економічно», «ініціюють перевірки підприємства держслужбами», «доведуть до банкрутства». Давши на роздуми 14 днів, повпреди позахмарного руйнівника, який спить і бачить себе господарем частини, а затим і всього універмагу, загрозливо тихо пішли.

А наступного дня в одній із газет регіону з’явилося оголошення: «Правління ... повідомляє, що за вимогою акціонерів, які володіють більш як 10 відсотками акцій, відбудуться збори товариства з порядком денним: «Ліквідація ВАТ «Макіївський універмаг».

Було зазначено контактний телефон, за яким і зателефонували працівники прилавка. Яким же був їхній подив, коли «мобілка» відповіла голосом Віри Кишкіної, їхньої акціонерки. Зрозуміло, вона нічого не пояснила. Та це було зайве: усі зрозуміли, що вихована на грудях товариства власниця цінних паперів працювала на «впливових людей».

Полякавши впливом на банк, де під заставу майна взято кредити універмагом, він дав добу на прийняття «позитивного рішення».

Першою «відповіддю Чемберлену» було спростування неправдивої інформації в газеті. Потім пішли відповідні заяви в інстанції.

Шилом моря не нагрієш

Косоокість виліковна, як відомо. Але якщо «закосив» на апетитний пиріг у вигляді універмагу (на знімку), прогресуюча вада випирає, як фурункул на тілі. «Парафіяни» та їхні хазяї не прагнули його маскувати. Свої наміри заволодіти третиною акцій товариства вони намагалися реалізувати в найкоротший термін. Поспішали, а тому не церемонилися.

Роздобувши, вважаю, явно нечесним способом, реєстр акціонерів (вони напевно знають, з чиїх нечистих рук він, як казковий колобок, вислизнув), скупники, що називається, почали дошкуляти акціонерам. За їхніми словами, невідомі поширювали небилиці про продаж акцій керівництвом АТВТ, готових нібито ось-ось сховатися за «бугром»; лякали банкрутством, пропонували сотні гривень за акцію, номінальна вартість якої — 15 коп.

«Клюнули» ті, кому терміново потрібні були гроші, та пенсіонери, котрі свого часу звільнилися. Вони, мабуть, повірили байкам про швидку «кончину» універмагу.

Наша довідка

Макіївський універмаг, філія Донецького ЦУМу, відкрито в 1957 році. У 1962-му він відзначив новосілля в нинішньому приміщенні, до якого 1980-го прибудували новий корпус. Найбільше в півмільйонному місті акціонерне (з 1993 року) підприємство торгівлі щорічно нарощує обсяги, розширює площі за рахунок реконструкції, прагнучи набути вигляду європейського. В універмазі працюють понад 150 макіївців. Із заробленого в 2006 році ними перераховано 1 млн. 272 тис. грн. податків (третина доходів). АТВТ надає значну благодійну допомогу місцевим органам влади, церкві, дитячим установам, ветеранам, міліції, інвалідам.

Слово тим, хто не піддався на провокації.

Зоя Бутова, бухгалтер:

— Появу в газеті оголошення про ліквідацію АТВТ так і сприйняла — як провокацію. Якісь ділки хочуть заволодіти підприємством і не приховують цього. Працюю тут з 22 років, незабаром на пенсію, і не пам’ятаю такого «набігу». Тепер розумію, як було покійному Олександрові Холошенку, котрий відбивав атаки «прихватизаторів», по суті, самотужки, оберігаючи колектив від неприємностей.

Євген Квасов, головний інженер з 1998 року, член правління:

— Мене шукали через дружину, також акціонера. Нахабно обманювали: Фаїна Григорівна, мовляв, уже продала, залишитеся «з носом». Приходили кілька разів, малювали яскраві картини нашого банкрутства, а то і шантажували.

Фаїна Холошенко, заступник голови правління АТ, до слова, як ніхто інший, зазнала цього тиску на собі.

— Ми все зароблене прагнемо вкласти у відновлення, культуру обслуговування, — каже ветеран. — Коли любителі чужого побачили, яким став універмаг — у них слинка потекла. Але ж апетит приходить під час їди...

Людмила Ємельянова, акціонер:

— Починала працювати ще в старому приміщенні універмагу, все трудове життя в ньому минуло. А тут телефонують додому, приходять на роботу: продайте акції. Звідки, запитую, знаєте, що маю цінні папери. Посміхаються єхидно і знову: «Продайте. Дорого. Все рівно буде емісія, знеціняться. До того ж керівництво поміняється». Словом, видворила я нахаб. А через кілька днів у поштовій скриньці знайшла записку: «Купуємо акції «Макіївського універмагу». Дорого. Дзвоніть...»

Телефоную на UMC. Відповідає агент «шанованих людей» і одразу запитує: «Скільки?».

— 18.

— Мало. Купимо по 300 кожну.

— А якщо з товаришами запропонуємо 48?

— Подумаємо. Але що більше, то дорожче візьмемо.

Розпрощалися. Незабаром мені зателефонували і назвали суму — 450 гривень за штуку.

На «стрілку» йти без акцій, самі розумієте, сенсу не було. Але я переконався, що наполеонівські плани «взяти Москву» мають місце. Тобто загроза захоплення АТВТ — не плід фантазії працівників прилавка.

Що з цього приводу думає прокурор Макіївки, до якого зверталися акціонери?

— За даними дослідчої перевірки, дії відомих нам осіб можуть свідчити про їхній замах на заволодіння колективним майном, — прокоментував представник наглядового органу В’ячеслав Павлов.

Мені вдалося те, що спочатку не вийшло у місцевих пінкертонів. Вони рапортували, що Мафік — у тривалому відрядженні і тому опитати його не мали можливості.

Я зателефонував додому і через кілька секунд почув його голос. Мені пощастило, що Мафік повернувся з відрядження? Утім, мої знання про його «дружелюбну» бесіду з акціонерами нічим не поповнилися. Мафік «не розумів», про що мова і кілька разів повторив: «Я здивований». Чим? Тим, що журналіст поговорив з ним, а міліція на той момент не зуміла (не захотіла)?

Я був не менш здивований категоричним запереченням посередника усього, що стосується кількаразового «інтелігентного наїзду» на універмаг.

Вонищев і Кишкіна мене теж не потішили відвертістю — їх знайти не вдалося. Побував на декількох об’єктах, що належать підприємниці, але скрізь «цілував» замок чи чув однотипне: «Ми з нею зв’язку не маємо».

Зате не без задоволення поспілкувався з колегами з газети і рекламістами, які опублікували скандальне оголошення. Воно неабияк, зізналися співрозмовники, зіпсувало «фейс» видання й агентства, але висновки вони зробили, винуватицю покарали.

Про це мені розповіла сама «героїня», назвемо її Ганною Підвладною.

— З Кишкіною я знайома давно, вона періодично давала оголошення, — згадує жінка. — Того разу вона попросила про зустріч у місті. У машині дала мені половину суми вартості оголошення, запевнивши, що решту віддасть пізніше. Затим по телефону продиктувала текст, який і було опубліковано. Відтоді я її не бачила, гроші вона не привезла...

Довірлива (? — Авт.) Ганна змушена була, за її словами, не лише внести свої кревні в касу, а й оплатити спростування акціонерів.

Напрошується запитання: чи немає в діях Кишкіної того, що закон називає шахрайством? На це запитання правоохоронці готові шукати відповідь. Але після отримання відповідної заяви Підвладної. А вона, стомившись від неприємностей (навіть до лікарні потрапила), нічого писати не збирається.

Про причини можна тільки здогадуватися, шкода лише, що спритна підприємниця Кишкіна уникає відповідальності, підставляючи під удар... Хотів написати «безневинних партнерів», але щось зупинило мене.

Атака на Макіївський універмаг дуже схожа на чітко сплановану «розвідку боєм». У цій операції всі ролі продумані, а дії, на мій погляд, взаємопов’язані. Але «оку государеву» видніше. Що воно бачить? Яких заходів вживатиме?

P. S. Коли матеріал готувався до друку, автора поінформували: прокурор Макіївки В’ячеслав Павлов порушив кримінальну справу проти Мафіка, Кишкіної та Вонищева за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу України (вимагання).

Крапку не ставимо.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.