Шановний Вікторе Андрійовичу!
Вважаю своїм обов’язком звернутися до Вас як гаранта додержання Конституції України та її державного суверенітету. Саме в такій послідовності бачу значення Вашого статусу, оскільки в нинішній ситуації такі грані статусу винятково взаємозалежні.
Навмисно створена тепер суспільна напруженість — не винахід українських політиків. Так бувало в багатьох країнах. Цю напруженість ми знімемо, в тому не маю жодного сумніву. Небезпечно інше. У горнило політичного протистояння зусиллями опонуючих сторін кинуто авторитет органів та інститутів влади: Президента, парламенту, уряду, Конституційного Суду, загальних судів, інших владних та політичних структур, тотально нищиться довіра до них.
На відновлення чи становлення авторитету влади доведеться затрачати багато зусиль і часу. В таких умовах треба мати якийсь центр, каталізатор, острівець надії, до якого мають прагнути, на котрий будуть орієнтуватися усі суспільно активні люди, кому не байдужа перспектива країни. Таким центром може бути лише Конституція України.
Ще зовсім недавно світ визнавав високу якість нашого Основного Закону. Двох років іще не минуло, як Венеціанська комісія (попри деякі зауваження) позитивно оцінювала наближення реформованої нами системи влади до європейської моделі. Чому ж тепер ми своїми руками, легковажними заявами намагаємося знищити основу українського законодавства? Чому ті, хто не читав Конституції або через її окремі статті бачив лише обладунок своїх повноважень, не шкодує марнослів’я на шельмування Основного Закону?
Шкода, що і Президент України (гадаю, без злого умислу) долучився до цієї невдячної і небезпечної справи. Ваш указ від 2 квітня ц. р. тому є підтвердженням. Проаналізуйте аргументи в запальних промовах останніх тижнів. Там почуєш про загрозу суверенітету, хибний порядок формування коаліції і безправність опозиції, викривлення волевиявлення народу, про політичну корупцію в парламенті, уряді, оточенні Президента і Конституційному Суді, про нелегітимність парламенту після голосних (але не поданих) заяв про складання повноважень опозиціонерами, про зраду із вуст деяких продажних функціонерів, про потребу дострокових виборів як очищення влади...
Все це в чомусь правдиве, в чомусь вигадане. Але все це не закриває суть істини (як один із авторів Конституції можу так говорити) — Ваш указ від 2 квітня неконституційний, себто незаконний. І хто найперше це знає — Ви, автор документа. Не можна, гріх калічити зміст Конституції задля обстоювання неправедного, помилкового документа, нехай би підписаного із найблагородніших намірів.
Документа небезпечного. Бо спровоковані ним одні за одними вибори, створення зловісного прецеденту приведе Україну до розколу, втрати державності, до страждань людей. Вкотре змушений заявляти: вибори (і дострокові теж) не страшні, страшні незаконні вибори. Зверніть увагу, те саме заявляє і Парламентська асамблея Ради Європи.
Ще не все втрачено. Ви мусите скасувати свій указ, як і парламент та уряд свої відповідні постанови. Але зробити це треба так, щоб ні в кого не виникало спокуси повторити ризикований експеримент. А для цього треба мати юридичний
«замок» — висновок Конституційного Суду. Сприяння такому виходу із ситуації було би підтвердженням Вашої мужності, відповідальності, здатності піднятися над обставинами, створеними в політичній боротьбі.Після такого кроку можна зняти всі непорозуміння, що нашарувалися в правовому полі, у взаєминах між владними інституціями. Та важливо швидко завершити політичну реформу, децентралізувавши владу, перемістивши її в місцеві ради, створивши для того правові, матеріальні, фінансові, організаційні та інші умови. Одним із наслідків такої реформи буде зменшення впливу на суспільні відносини корупції, адміністрування, утисків прав і свобод громадян.
Це шлях до Європи.
Шановний Вікторе Андрійовичу!
У світі Ви сприймаєтесь демократом. Це актив для усієї держави. Його не можна розгубити прикладами посягання на одну з підвалин демократії — конституційний лад. Ми всі не можемо ризикувати державою, інтересами людей, якими б мотивами не виправдовувалися наші дії. Саме тому і звертаюся до Вас як впливової людини і не тільки тому, що Ви — глава держави.
З повагою, Олександр МОРОЗ.
24 квітня 2007 р.
