Місцева влада дозволить в’їзд автомобілів у природу за гроші

Щоправда, транспортні засоби й нині попри заборонні знаки безперешкодно курсують цим ландшафтно-рекреаційним парком там, де заманеться їхнім власникам. Тому тутешні прогулянкові алеї вже давно перетворилися на автомагістралі, а легковики заїжджають не лише у найзатишніші куточки парку, а й на... пляжі.

Дніпровська районна у Києві держадміністрація вирішила розв’язати проблему, запровадивши плату за в’їзд у Гідропарк на автомобілях. У такий спосіб керівники району мають намір наповнити скарбницю з метою його кращого утримання. Вони вважають, що цей захід спонукає городян користуватися метро, а не автомобілями. Що дасть змогу поліпшити екологічний стан парку і навіть усунути несанкціоновану торгівлю. Рішення про це мають ухвалити на сесії райради наприкінці квітня з тим, щоб з першого травня його реалізовувати. Передбачається, що разова вартість в’їзду в Гідропарк становитиме для приватних авто 50 грн., для тих, котрі обслуговують розташовані тут підприємства, — 10 грн., для машин «швидкої допомоги», міліції, пожежників він буде безплатний.

Цікаво, чи самі керівники району вірять у спроможність цієї ідеї, не створивши додаткових умов для її реалізації? Адже нині в Гідропарку лише три в’їзди, облаштовані шлагбаумами, де можна стягнути плату з власників авто. Але до парку ведуть десятки доріг. То навіщо платити?

Утім, проблема не в тому, платити чи ні, а якщо платити, то скільки? У такій зеленій зоні, як Гідропарк, узагалі не можна допускати руху транспорту. Вже нині, навіть за офіційної заборони, відвідувачі парку практично не можуть користуватися пішохідними алеями, бо там і автомобілі не завжди розминуться. А про бажання власників авто з шиком доправляти свої тіла на колесах буквально на пляжі — годі й казати. І годі звертатися до їхньої совісті, бо для таких це поняття нічого не означає. Неважко уявити, на що перетвориться парк, якщо дозволити в’їжджати туди автомобілями. Нині навіть за заборони їхні власники плювали на правила людського співіснування, а якщо вони за це ще й заплатять, то хто їм указ?

Тим часом Гідропарк дедалі більше перетворюється на розважально-відпочивальне містечко не лише з пляжами та тінистими галявинами, а й ресторанами, кафе, спортивними центрами, розташованими вздовж Дніпра, до яких від метро не завжди зручно прямувати пішки. Тому місцевій владі варто було б не запроваджувати найпростіше — стягування плати за в’їзд, а подбати про створення проекту, який і природі не зашкодив би, і киян, які приходять до Гідропарку нею насолоджуватися, не ображав. Йдеться про суворе розмежування парку на пішохідні зони й зони, де можна їздити на автомобілях.

Але для цього слід організувати спеціальні автомаршрути, облаштувати достатню кількість стоянок, створити систему безпеки. Окреме питання — транспорт, котрий обслуговує розважальні центри та підприємства громадського харчування. Вони забруднюють довкілля вихлопними газами, заважають відпочивальникам, бо точки розташовані буквально на пляжах. Вочевидь, господарям району слід подбати не лише про те, щоб він був суворо фіксований, а й про під’їзні шляхи для нього.

Який шлях обере Дніпровська районна держадміністрація?

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.