Щорічно в «чорнобильські» дні ветерани МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, проїжджають місцями своєї служби в 30-кілометровій зоні відчуження. Згадують колег і друзів, яких уже нема, кладуть квіти до пам’ятників і піднімають сто грам за загиблих.

У Чорнобилі зустрічаються з тими, хто зараз тут живе і несе службу: охороняють периметр із колючим дротом, борються з мародерами, ведуть облік самоселів. Нині їх тут 350 чоловік. Одна з них — Валентина Калинько (на знімку). У ніч на 5 травня 1986 року всю її родину евакуювали. А через рік вона повернулася в рідне місто. Майже п’ятнадцять років пропрацювала в зоні відчуження. Жила в робітничому гуртожитку. У 2000 році вийшла на пенсію і довелось повернутися у свій покинутий будинок. Як змогла підремонтувала його, зайнялася садівництвом. Центральне опалення цього року відключили, воду теж. Проблем багато, але жити треба.

Фото автора.