Міжнародний благодійний Фонд Олександра Фельдмана і галерея «АВЕК» знову порадували мешканців Харкова виставкою творів мистецтва з вітчизняних і закордонних приватних колекцій. Якщо рік тому на одному з кращих виставкових майданчиків Харкова з великим успіхом пройшла виставка японського мистецтва, то тепер їхній увазі запропоновано виставку робіт відомих європейських майстрів, об’єднаних однією темою — культура єврейського народу.

Нині в експозиції представлено 67 живописних, графічних і скульптурних творів. Але експозиція продовжує поповнюватися — закордонні колекціонери виявили такий високий інтерес до виставки, що Фонд Олександра Фельдмана продовжує одержувати пропозиції показати кращі роботи з їхніх зібрань. Так, кілька творів прибуло в Харків уже після відкриття виставки.

Про склад експозиції говорить сама назва. Здебільшого це роботи одного з найвідоміших художників ХХ століття Марка Шагала, його друзів і колег по Паризькій школі — Хаїма Сутіна, Моїса Кіслінга, Мане Мане-Каца, Іссахара Бер Рибака, Альберта Вейнбаума, Іцхака Френеля (Френкеля), а також близьких до них радянських художників, метрів російського авангарду Ніни Айзенберг і Соломона Гершова.

Паризька школа склалася в першій третині ХХ століття. Це було інтернаціональне співтовариство художників — вихідців з різних країн (у тому числі й Східної Європи), що приїхали до Франції в пошуках сприятливих умов для творчості та самовираження. В атмосфері новаторського пошуку та експериментів народився культурний феномен, що його фахівці визначають як «ліричний експресіонізм». Ця школа по праву вважається одним із найяскравіших явищ у світовому мистецтві ХХ століття. Достатньо сказати, що вона явила світові такі імена, як Модільяні, Шагал, Сутін, Пікассо.

На виставці представлено 12 творів Марка Шагала, зокрема, дуже цікава, виконана в змішаній техніці картина «Єврей, що молиться» (1974 рік), яка у яскравій образній формі відбиває історію родини художника. Інші роботи — кольорові автолітографії із власноручним підписом майстра, переважно на біблійні сюжети. Вони належать до пізнього періоду творчості Шагала, коли він багато експериментував з літографією — певним аналогом живопису в гравюрі. Шагал, за його власними словами, тонко «відчував пальцями самий нерв літографії» і умів витягати з неї, напевно, усі доступні їй художні ефекти. Незважаючи на тиражність, шагаловські літографії дуже цінуються колекціонерами і високо котируються на аукціонах.

Побачити в нашій країні справжні твори Хаїма Сутіна — теж величезна удача. Його ім’я зустрічається в будь-якій енциклопедії поруч з іменами Шагала, Модільяні, Пікассо. Є переказ, за яким тяжко хворий Амедео Модільяни перед смертю сказав: «Не турбуйтеся, в особі Сутіна я залишаю вам генія». На аукціонах «Крісті» у 1990-х роках ціни на роботи «художника-загадки» вимірювалися мільйонами доларів. Серед щасливих їх власників — Ізабелла Роселліні, родина Чапліна, нащадки Шагала, Френсіс Форд Коппола, і, звісно, найзнаменитіші музеї світу. А харків’яни можуть бачити одну з ранніх паризьких робіт Сутіна — «Пейзаж Ніді» (1924 рік). Решта п’ять «парижан», твори яких включено в експозицію, є гідними конкурентами Шагалу і Сутіну, але в Україні, на жаль, відомі поки що мало. І це притому, що майже усі вони (Мане-Кац, Рибак, Вейнбаум, Френкель) є уродженцями України! Добре представлений на виставці (13 робіт) Мане Мане-Кац — живописець і скульптор, кавалер ордена Почесного легіону.

Без перебільшення, пощастило харків’янам побачити і просто унікальну роботу — ескіз «самого» Юрія Пена, живописця і чудового педагога, вчителя Шагала, Юдовіна, Цадкіна, Лисицького, Мазеля, Мініна, Мєщанінова, Гершова та інших всесвітньо відомих художників. Твори такого роду розглядаються майстрами як «робочий матеріал», а тому вони рідко зберігаються і високо цінуються колекціонерами.

В експозиції виставлено також роботи Артура Кольника, Соломона Кишиневського, Якоба Епштейна, Карела Строффа, Ісідора Кауфмана, Германа Керна, Карла Шлейхера, Володимира Маковського, Сергія Васильковского, інших відомих художників кінця XІX — початку XX століття. Вони жили і працювали в різний час, у різних країнах, належали до різних напрямів і течій образотворчого мистецтва, але, тією чи тією мірою, торкалися у своїй творчості єврейської тематики.

Як вважають організатори виставки, головна її мета не тільки в тому, щоб дати харків’янам можливість «вживу» побачити справжні роботи Марка Шагала та інших відомих майстрів. Це — ще один горизонт міжкультурного спілкування, ще один крок на шляху прилучення до загальнолюдських цінностей світової культури. До речі, сам Шагал тепер назавжди «пропишеться» у Харкові: одну з його робіт — «Ієрусалимські вікна» — Олександр Фельдман викупив і передав у дарунок Художньому музею.