Упевнені кроки на шляху до Європи

Безумовно, в ЄС існують внутрішні проблеми, що заважають на сучасному етапі ефективно та інтенсивно продовжувати політику розширення. Але є декілька більш важливих і очевидних суто українських питань — це і різне бачення цілей та методів інтеграційної політики елітою та суспільством, і розкол на, умовно кажучи, євроромантиків та європрагматиків, і брак щоденної копіткої євроінтеграційної роботи: починаючи з мікрорівня (реформування місцевого самоврядування, житлово-комунального господарства) і закінчуючи рівнем національним (адаптацією законодавства, реформуванням системи державного управління, соціально-економічними реформами).

Проблема України в тому, що одна її частина пішла в романтизм, а інша занурилась у прагматизм чи навіть песимізм. Те саме відбувається і з елітою. А в ідеалі баланс цінностей та інтересів має бути не між різними політичними силами, а всередині кожної з них. І хоча Майдан відкрив європейську та демократичну перспективу для України, однак він був кроком суспільства попереду еліти, яка виявилася не зовсім готовою бути на висоті вибору народу.

У політиці треба бути в міру ідеалістом і прагматиком. Ідеалізм і романтизм штовхають уперед, примушують ставити перед собою високі цілі, відстоювати цінності, які часто сприяють реалізації інтересів. Наприклад, для нас європейське життя певною мірою може бути некомфортним: доведеться ретельно платити податки, жити за чітко визначеними правилами. Однак нас приваблюють європейський рівень життя і європейські цінності толерантного спокійного і стабільного існування.

Але у внутрішній політиці значну роль відіграє співвідношення інтересів і цінностей, в якому дуже важливо дотримуватися оптимального балансу. Якщо політик орієнтується лише на цінності і не має інструментів, він не буде ефективним. Але якщо керуватися тільки інтересами, невідомо куди рухатися: в Росію, в Європу чи ще кудись — у підсумку вийде біг на місці.

У зв’язку з політичними змінами перед Україною нині постає низка проблем, зокрема проблем «регіональної коаліційності», тобто неоднорідності країни в політичному і регіональному сенсах. Крім того, залишається і поглиблюється не лише проблема удосконалення системи виборів, а й проблема загальнонаціонального і загальноелітного вибору. Все-таки серед політичних сил є різне розуміння того, як має здійснюватися зовнішньополітичний курс України: шляхом євроінтеграції або євроорієнтації, із вступом до НАТО або без такого тощо.

Та Україна вже обрала напрям розвитку — в бік моделі, де політика, в тому числі і зовнішня, більше залежатиме не від конкретних персоналій, а від об’єктивних тенденцій і реальних запитів суспільства. Навколо цієї проблеми є, за незначним винятком, беззаперечний консенсус всередині еліти і суспільства. Запит на євроцінності та єврооптимізм все-таки домінує в Україні, незалежно від територіального або ідеологічного розподілу політичних уподобань. Це і є об’єднавчою формулою, яка включає все, від ЗМІ та бізнесу до моральних, правових, політичних та інших пріоритетів.

На шляху до Європи Україна зробила чимало — на дипломатичному рівні, на рівні міжнародних зустрічей, заяв і декларацій. Але суспільство ще не зовсім усвідомлює, що євроінтеграція — це не просто гасло, не тільки цінність або мета, а передусім — колосальна копітка робота, щоденні маленькі зміни на всіх рівнях життя.

Політики запрошують до співпраці активних громадян

Держава, що обирає європейський курс розвитку, зобов’язується виконувати Копенгагенські критерії. Для України це означає, що доведеться докласти потужних зусиль з реформування багатьох галузей, більше — реформування всієї держави, реформування суспільних цінностей. Передусім це забезпечення стабільності демократичних інститутів, побудова не лише ринкової, а й конкурентоспроможної економіки, запровадження принципів європейського права. На цьому шляху вже пройдено чимало, але є й що робити якнайшвидше, робити системно і послідовно.

Саме задля досягнення зазначених результатів двадцять чотири народні депутати України — представники депутатських фракцій Партії регіонів, Блоку Юлії Тимошенко, «Нашої України» та Соціалістичної партії утворили наприкінці листопада минулого року Міжфракційне депутатське об’єднання сприяння європейській інтеграції України «Європейський розвиток». Незважаючи на політичні відмінності у поглядах на вирішення внутрішніх проблем, депутати дійшли згоди про винесення питання європейської інтеграції України за межі політичних та партійних амбіцій. Консолідація більшості парламентаріїв разом з об’єднанням зусиль законодавчої і виконавчої влади, громадського сектору дадуть можливість надати процесу євроінтеграції цілеспрямованості й системності та досягти реальних результатів.

Перший крок на цьому шляху вже зроблено: депутати — члени Міжфракційного об’єднання ініціювали створення Спільної парламентсько-урядової комісії з інтеграції України до ЄС. 22 березня нинішнього року Верховна Рада 306 голосами підтримала створення такої комісії, яка відіграватиме роль інструменту взаємодії у питанні євроінтеграції між Верховною Радою України, урядом та громадськістю. Комісія покликана скоординувати зусилля різних гілок влади в реалізації європейських ініціатив, напрацювати спільну та погоджену стратегію руху в кожній із галузей. На черзі утворення координаційних рад з питань вироблення секторальних політик. Ці фахові ради, до складу яких увійдуть представники Верховної Ради, виконавчої влади, експерти, науковці, громадські діячі, мають здійснити аналіз політики свого сектору та запропонувати стратегію його розвитку з урахуванням європейських стандартів. Таких секторів налічується 34 — починаючи від будівництва, внутрішніх справ та державної власності і закінчуючи питаннями туризму, транспорту, фінансових установ та юстиції. Адже євроінтеграційна робота потребує стратегічного і структурованого характеру на всіх рівнях — від столиці до регіонів, лише тоді можна буде вести мову про реальне наближення України до ЄС. Саме цього від нас чекають і європейська спільнота, і українське суспільство.

Створення міжфракційного депутатського об’єднання (МДО) «Європейський розвиток» — це перша спроба перевести євроінтеграцію на рівень системних внутрішніх змін в Україні. Ми маємо нарешті усвідомити, що маленькі і, на перший погляд, незначні перетворення, які впроваджуються «тут і зараз», є не менш важливими, ніж позитивні сигнали з боку Європи. Нам не треба стверджуватися як європейська нація, бо ми нею є. Ми маємо побудувати зручну і заможну оселю для цієї нації. Для депутатів, які увійшли до МДО, спільним є розуміння того, що кожна маленька зміна в певній галузі, в певному місті чи регіоні — це крок, що робить нас ближчими до Європи. Вірніше, робить нас Європою в повному сенсі цього слова. Свідченням цього є факт, що в «Європейський розвиток» входять депутати, які представляють чотири фракції парламенту. Нам уже сьогодні вдається поєднати підходи і бачення європрагматиків, євроромантиків і єврореалістів. І на виході ми бажаємо отримати консолідовану стратегію єврореформ довгострокового характеру. Наш приклад демонструє, що в України є національні пріоритети і цілі, здатні об’єднувати політичні сили з різним баченням шляхів розвитку. Крім того, своїм кроком ми намагаємося започаткувати сталу політичну традицію консолідації навколо національних завдань. Дуже хотілося б, щоб ця традиція відтворювалася у всіх наступних українських парламентах і щоб євроінтеграція не була єдиним чинником, здатним згуртувати політиків.

Єднання політиків нині можливе. Але що може зробити євроінтеграцію справді загальнонаціональною метою і цінністю? Для цього необхідно інтегрувати бачення цих цілей суспільством і політичними силами. Громадяни можуть брати безпосередню участь в євроінтеграції — необхідно зрозуміти, що зміни в кожному з нас не менш важливі за будь-які ефективні реформи. Суспільство має бути основним євроінтегратором, адже політики — це виконавці волі народу і його прагнень.

У жодній європейській країні досягнення європейських стандартів не відбулося лише за волі політиків: це щоденна і копітка робота кожного з активних громадян. Ми добре розуміємо, що жодні стратегії не реалізовуватимуться без активної суспільної участі й підтримки. Тому й прагнемо залучити громадськість до всіх робочих процесів об’єднання — від розробки логіки і концепції реформ до конкретних законодавчих ініціатив, що розглядатимуться потім Верховною Радою. В цьому контексті Україна гостро потребує утворення потужного суспільно-політичного руху, зорієнтованого не на вибори і місця в парламенті, а на досягнення конкретних успіхів на євроінтеграційному шляху.

Європа та євроінтеграція мають нарешті перестати бути «міфом», цілі України амбітні, але реальні. Необхідно лише усвідомити це і розпочати рух вперед. Недарма європейці постійно кажуть нам про те, що необхідні реальні зміни. І це абсолютно правильно. Настав час перейти від дипломатичних «змагань за Європу» до суспільно-політичної роботи на європейську Україну. Народні депутати України — члени Міжфракційного депутатського об’єднання сприяння європейській інтеграції України «Європейський розвиток» готові започаткувати новий виток євроінтеграції, що базується на стратегії малих, але щоденних кроків — конкретних перетворень та реформ у кожній з галузей, у кожній сфері нашого буття.