Проблеми законодавчого забезпечення реформування інформаційного простору України обговорили учасники конференції «ЗМІ та влада — регіональний вимір», яку організували Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації спільно з Програмою сприяння парламенту України університету Індіани та українською освітньою програмою реформ.

Учасники зібрання — голови комісій облрад з питань ЗМІ, регіональні журналісти — обговорили практику висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, правила акредитації журналістів, редакційні статути та редакційну політику в умовах реформування та роздержавлення ЗМІ. На думку голови комітету Андрія Шевченка (на знімку), через два-три роки в країні вже не повинно взагалі бути бюджетної преси, бо так живе весь цивілізований світ, а комунальні ЗМІ — це залишок радянської пропагандистської системи. За даними парламентського комітету, в країні працюють близько півтори тисячі видань, засновниками яких є органи державної влади та різні відомства. За кількістю таких видань лідирують Київ, Донецька, Дніпропетровська, Одеська області. Найбільша «армія» бюджетних видань — це «районки», які становлять дві третини всіх бюджетних ЗМІ. Є дуже багато — аж 27 — схем засновництва комунальних ЗМІ, серед них і навіть така екзотична: коли засновником видання водночас є районна та сільська ради і приватна комерційна структура. Ускладнює становище бюджетних видань, за словами голови комітету, те, що лише 15 відсотків мають власні приміщення. Це робить їх ще залежнішими від влади, а на поліграфічних підприємствах повним ходом триває приватизація. Тож бюджетна преса дуже часто відчуває приниження, жебракуючи по чиновницьких кабінетах. Водночас, вважає А. Шевченко, вітчизняний медіаринок ще не готовий до роздержавлення. До того ж за бюджетними виданнями стоять відомі бренди, колосальний досвід, там працюють талановиті журналісти і чимало гідних керівників, яким вдається створювати достойні видання.

Профільний парламентський комітет вважає ідею роздержавлення преси одним із головних завдань на найближче майбутнє, навіть якщо парламент буде переобрано. І, зокрема, пропонує чітко визначити терміни роздержавлення, скажімо, до наступних президентських виборів 2009 року, встановити мораторій на утворення нових видань органами влади, визначити гарантії на перехідний період — мораторій на відчуження майна комунальних ЗМІ до роздержавлення, схвалити закони про редакційну свободу та про особливості приватизації державної та комунальної преси.

Учасники конференції звертали увагу на те, що бюджетні ЗМІ зіштовхуються з невизначеністю свого фінансування — є випадки, коли засновники видання, місцеві ради взагалі забули про своє дітище, або навпаки — редакції змушені працювати під диктовку згори. До того ж нерідко органи місцевої влади нехтують нормою закону про обов’язкове укладення угоди зі ЗМІ про висвітлення своєї діяльності. Почасти виникають проблеми і з акредитацією журналістів, які пишуть про діяльність владних структур. Учасники зібрання наголошували на потребі враховувати під час акредитації вимоги Ради Європи. Правила акредитації при органах влади не можуть бути пов’язані зі змістом публікації, тобто жодного журналіста не можна позбавити акредитації, якщо його матеріал не сподобався комусь із чиновників.

Не забуваючи про стратегічні завдання, парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації також намагається долучитися до подолання нинішньої політичної кризи в державі — сьогодні у комітеті має відбутися засідання, на якому опрацьовуватимуть зміни до виборчого закону, які врегулювали б діяльність ЗМІ під час дострокових виборів.