Пригадуєте: «Кроїв-кроїв сарафанчики, а воно, того, косиночки вийшли»?! Отак робив Онисько зі знаменитої п’єси «Фараони», яка, їй-право, й понині актуальна. І вже не тільки в приватному домашньому побуті. В Ониська не склалося з кроєм, бо це завше робила його дружина. Але одного чудового дня сталося так, що чоловіки опинилися на місці жінок, а жінки зайняли чоловічі керівні посади. От Онисько і мав клопіт із ножицями...

У нашому ж випадку «кроїло» підприємство ЗАТ «Тепловоденергія», що в Кам’янці-Подільському на Хмельниччині. Наприкінці минулого року споживачка його послуг Валентина Вітмановська отримала повістку в суд. Позивач вимагав стягнути з неї 1623 гривні 57 копійок боргу за отримане тепло, воду, відведені стоки. Жінка відмовилася визнавати цю суму і доводила, що винна «Тепловоденергії» значно менше. Та спочатку її й слухати не хотіли. Проте 11 грудня справа зрушила з мертвої точки, і представник позивача назвав уже іншу цифру: 1146 гривень дві копійки. У лютому цього року тепловики щось там знов порахували — і «ставка» знову зменшилася, до 718 гривень 39 копійок. Відчуваєте різницю? А тепер відгадайте з одного разу, який же насправді борг мала споживачка? 21 лютого вона визнала, що не заплатила ЗАТ 430 гривень 51 копійку, причому, зауважте, за опалення. Майже вчетверо менше від тієї суми, яку вимагали сплатити спочатку. Мала, проте, поважну причину. Жінка безробітна, часто хворіє, тож навіть суд зважив на це і звільнив її від сплати держмита. Але питається: який Онисько з «Тепловоденергії» отак кроїв, чи то пак рахував? І як він відповість за це? Скарги мешканців міста на неможливість отримати прозорий розрахунок із цього підприємства за спожиті послуги звучать дуже часто. Під тиском споживачів ЗАТ почало виставляти борги на своєму сайті. Часто люди диву даються: звідки вони ці цифри беруть? Невже з космосу? Та далеко не кожен наважиться відстоювати правоту: тому шкода часу, тому нервів, у того грошей нема на судові процеси. А більшість переконана, що довести свою правоту монополісту практично неможливо. За завищення плати це підприємство за попередні роки неодноразово було оштрафоване Антимонопольним комітетом України. Тут поміняли директора. А традиції залишилися?

Не встигло ще рішення суду у справі Вітмановської від 21 лютого набути законної сили, як над нею зібралися нові хмари. ЗАТ вирішило покарати її за стійкість та настирливість. Каналізація, що виводила з квартири Вітмановської стоки, раптом виявилася заблокованою. Торік підприємство придбало обладнання, яке називається «Спрут», і хоч застосування таких методів повернення боргів згідно з українським законодавством та підзаконними актами не є правомірним, про що наша газета вже писала, цей засіб тепловики використовують. Згідно з Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України усі роботи на цих мережах мають здійснюватися згідно з іще одними правилами — «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього середовища», а система внутрішньої каналізації будівлі призначена для безперебійного відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів і пристроїв у зовнішню каналізаційну мережу.

Пані Вітмановській довелося протягом двох тижнів частіше, ніж будь-коли, стукати у двері до сусідів... А по її власній квартирі плавали нечистоти. Не допомагали ні візити в «Тепловоденергію», ні звернення до місцевої влади, ні навіть дві телеграми самому Прем’єр-міністру. Коли ж нарешті щось усе-таки спрацювало і бригада з’явилася розблокувати каналізацію, майстри вже не змогли цього зробити у підвалі, де вводили «Спрут». Довелося йти у квартиру. Не вельми церемонячись, вивернули трубу, поруйнували не так давно капітально відремонтовану розводку. Боргів за водопостачання та стоки жінка не мала, а поплатилася. Що ж лишилося споживачці? «Знов звернутися до суду, — каже вона. — Хоча коли я виграла справу про неправильне нарахування своїм батькам, то дізналася, що в «Тепловоденергії» на рішення, прийняті не на користь ЗАТ, не зважають, а й далі виставляють у книжки ті самі борги, висмоктані з пальця. Писали батьку три тисячі, отак виставляють і далі.»

Хмельницька область.