Краснопілка просить чистої води

Головний державний санітарний лікар Вінницької області Валентина Зайцева ще у вересні 2005 року надіслала листа з приписом: «... вжити заходів щодо заборони користування населенням забрудненими джерелами водопостачання у селі Краснопілка Гайсинського району». Фахівці обласної СЕС дослідили тоді якість води у дев’ятнадцяти громадських колодязях та одній артезіанській свердловині названого населеного пункту. Щоправда, не з власної ініціативи. Проведення таких досліджень мешканці села добивалися давно. Писали листи очільникам районної, обласної влади...

Пенсіонерка Галина Демченко приїхала до Краснопілки наприкінці 90-х років минулого століття. Через декілька років, каже жінка, я відчула погіршення стану здоров’я. У нас багато людей скаржаться на нездужання. В чому причина? Багато було припущень. Але ніхто не міг подумати, що здоров’ю шкодить... вода з криниць.

Раніше в селі був свій водогін. Його спорудили ще у 1965 році за кошти тодішнього колгоспу. Добували воду з артезіанської свердловини. Подавали у школу, дитсадок, лікарню. Багато селян також користувалися централізованим водопостачанням. З часом водогін відслужив своє. Ремонтувати його не стали. Не було за що. Казали, що гроші на це має дати держава. Люди слухали те і... копали нові криниці. Нині їх у Краснопілці, за словами співрозмовниці, майже 700. Село велике — тут мешкає більш як 1600 людей. Крім індивідуальних колодязів, є п’ять водозаборів громадського користування. З них беруть воду для школи, дитсадка, будинку культури, адмінбудинку, тракторного стану. Втім, дитсадок не працює, пояснила Галина Григорівна. Саме через заборону користуватися неякісною водою.

Нітрати, пестициди і навіть... фекалії

Те, що вода у краснопільських колодязях не дуже смачна, чути одразу. Але якої вона якості, жителі села дізналися у серпні 2004 року. Тоді, на їхні вимоги, фахівцями Гайсинської районної санепідемстанції були відібрані проби води для аналізів. Досліджували бактеріологічні показники. Отримані результати вразили краснопільців. Найбільше відхилення від санітарних правил становив так званий колі-індекс. У різних криницях він визначався показником від 230 до 2380 пунктів за норми всього лише... 10 пунктів.

Причина незадовільної якості води, на думку фахівців, у тому, що водоносні горизонти на території села проходять на глибині 3—6 метрів. Криниці мілкі. У деяких, кажуть, воду можна черпати, нагнувшись над шахтою. Тобто водоносні шари погано захищені. До них потрапляє все, що проникає у грунт. Чистити криниці або хлорувати воду — марна справа. Вихід з такої ситуації один: будувати водогін.

Цього й добиваються відтоді краснопільці. Через рік, тобто у вересні 2005-го, до них у село прибули фахівці обласної санепідемстанції. За дорученням обласної влади провели ще одне дослідження якості води — у 19 криницях і одній артезіанській свердловині.

Моя співрозмовниця Галина Демченко ознайомила з результатами того дослідження: «Всі 19 проб питної води з криниць не відповідають вимогам санітарних правил з мікробіологічних показників. Колі-індекс практично у всіх колодязях становить більше 2380 пунктів за норми 10. У 12 пробах виявлено перевищення вмісту нітратів від 1,2 до 2,6 разу. Вода з колодязя по вулиці Діденка, 15 має високе окиснення та підвищений вміст аміаку, що свідчить про фекальне забруднення.

У пробі води з колодязя, що розміщений на відстані 80 метрів від колишнього складу для зберігання отрутохімікатів, виявлено амінну сіль, концентрація якої перевищує граничнодопустимі норми у 3,5 разу. Це свідчить про можливість забруднення криниці пестицидами».

Після проведених аналізів, як уже згадувалося вище, з’явився лист головного лікаря обласної СЕС про заборону використання води з перевірених криниць. У грудні 2005 року взяли повторні аналізи води. Її якість досліджували фахівці районної СЕС. Висновок той самий: з бактеріологічних та хімічних показників вода, як і раніше, не відповідає встановленим санітарним нормам. Перевіряльники знов нагадали про необхідність будівництва водогону.

Від листування з чиновниками вода не стає чистішою

Кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації будівництва водогону громада Краснопілки випросила в одного з підприємців. На прокладання 1860 метрів водогону знадобиться 209,8 тисячі гривень. З ким лише не листувалася громада, домагаючись цих грошей. Побували на прийомі у керівників району й області. «З одного кабінету нас направляли в інший, від чиновника до чиновника, — каже Галина Демченко, — так і ходимо майже три роки по зачарованому колу».

У червні минулого року начальник фінуправління Вінницької облдержадміністрації Олександр Мушинський повідомив громаду, що кошти має виділити ТОВ «Зернопродукт». Це столична компанія, яка орендує землі в районі. У листі так і сказано: Гайсинська райдержадміністрація має з цим підприємством принципову домовленість про фінансування робіт. Посадовець також порекомендував, де ще можна просити грошей. Навіщо? Адже є «принципова домовленість». Мабуть, сам не був упевнений в тому, про що писав. Так-от, за словами пана Мушинського, кошти можна отримати й з обласного бюджету. Але для цього вже інше управління — економіки — мало б включити цей об’єкт у план капітального будівництва. Але спершу районна адміністрація повинна письмово звернутися до обласної адміністрації з обгрунтуванням необхідності будівництва об’єкту. Отож, дійшов висновку чиновник, заявнику доцільно звернутися до Гайсинської райдержадміністрації.

Але й це ще не все. В листі названо ще одне можливе джерело фінансування — державний бюджет. Щоб отримати звідти кошти, треба спочатку писати листи народним депутатам.

Написали селяни про свій клопіт і в столицю. Звідти отримали відповідь, що будівництво водогону Вінницькою облдержадміністрацією не включено у перелік об’єктів, які фінансуватимуться за кошти держбюджету. Підписав цього листа директор Департаменту регіонального розвитку Мінекономіки. Датований він 27 квітня 2006 року. «І це після того, — уточнює Г. Демченко, — як ми вже майже два роки оббивали пороги кабінетів наших керівників!»

У Гайсинській райдержадміністрації кореспондента «Голосу України» запевнили, що проблему з фінансуванням водогону нарешті розв’язано. У цьому мене запевнив начальник управління економіки райдержадміністрації Василь Косаківський. За його словами, цей об’єкт уже включено у всі документи, якими передбачено надання субвенції з держбюджету.

— Коли реально надійдуть гроші?

— Це не від нас залежить. Тоді, коли Кабмін прийме відповідну постанову. З досвіду минулих років, уточнив співрозмовник, гроші починають «рухатися» здебільшого у другій половині року. Це у кращому разі. Тим часом сільська рада Краснопілки вже знайшла виконавців робіт. Ті готові хоч зараз їх розпочинати. Сільський голова Краснопілки Алюма Лабутіна уточнила, що труби прокладатимуть по центральних вулицях. Лише на ці роботи виділені кошти. Водовідведення до своїх будинків селяни змушені будуть робити за власні заощадження.

Вінницька область.