Незвідана Дубенська підземка

«Наше древнє місто, немов павутиною, обплутане підземними ходами, які почали прокладати ще у середньовіччі при князях Острозьких, — каже корінний житель Дубна, директор місцевого комунального підприємства «Архітектор» Леонід Мосійчук, котрий у дитинстві торував ці підземелля. — Тому створити карту потаємних мереж — нагальна потреба часу».

Щороку в Дубно фіксуються факти провалів. Торік, приміром, їх було кілька, а найпідступніший — на подвір’ї Євгена Сидорчука на вулиці Забрама: після проливного дощу під землю пішов увесь квітник. На щастя, внаслідок провалу хатня веранда, хоч і відокремилася від стіни, але не впала. А ось старій хаті, що неподалік від Сидорчуків, уже ніщо не допоможе: підземний хід всмоктав її у глибину, через що стіни поперекошувалися, стеля обвалилася.

— А ще бувало, що під землю опускалося дерево заввишки три метри, — розповідає Леонід Мосійчук (на знімку). — Ось такі підступні нерозвідані дубенські підземелля. Уперше про них я довідався у дитинстві від батьків, згодом — з повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Пригадуєте: у ній є епізод, коли син Бульби Андрій таємно пробирається до черниці у монастир, а на сторожі біля таємного входу стоїть чернець. Так ось, ми, група хлопчаків, якось вирішили розвідати той описаний Гоголем підземний хід, що простягнувся до монастиря. Старші хлопці опустилися у колодязь неподалік від Луцької брами, на початок ходу, але довго там не затрималися — злякалися скелету.

— Але коли неподалік Свято-Миколаївської церкви сталося провалля, я уже сам залазив у ту глибоку яму, — продовжує Леонід Мосійчук. — То був справжній підземний хід, що вів від згаданого православного храму в напрямку польського костелу. На жаль, шлях і в один, і другий бік спиняли земляні завали. Ми навіть мали намір їх розчистити. Але доки збиралися, дорослі засипали провалля. Загалом в усіх обстежених мною випадках проглядалися однакові параметри: висота підземної копанки сягала від двох метрів до двох метрів сорока сантиметрів, ширина — півтора метра. Стіни переважно глиняні. Муровані мені не траплялися, хоч із розповідей земляків доводилося чути, що неподалік замку вони саме такі. А в окремих така висота, що й вершник на коні міг проїхати. Що стосується глибини, на якій залягають ходи, то вона різна.

Пошкодували грошей за мапу

На жаль, серйозно у різний час так ніхто і не брався за вивчення підземних ходів під містом Дубном. Щоправда, при колишньому Союзі ними зацікавилися двоє ентузіастів. У вихідні вони вирушали на Тараканівський форт, у Дубенський замок, опускалися у колодязі, розкопували заглибини. Одні казали, що то їхнє хобі. Інші — що вони шукають княжі скарби. Треті — що мають карту схованок єврейського золота. Зрештою, справа дійшла до КДБ і після цього ентузіазм у пошуковців до дубенських підземок зник назавжди.

Утім, саме тоді зайшла мова про те, щоб на офіційному рівні провести обстеження ходів, скласти карту-схему підземки. Особливо активно почала «мусуватися» ця тема на початку вісімдесятих років минулого століття. Адже під час будівництва нових споруд робітники часто натрапляли на провалля, а старі будинки, особливо після рясних дощів, давали тріщини. Конче потрібен був план, який унеможливлював би потрапляння наземних споруд на підземні. Але далі розмов справа так і не пішла.

Навіть через десятиліття ця проблема залишилась актуальною. Чи можна її розв’язати? Звичайно. Тим паче що нині є надсучасні прилади, здатні зафіксувати будь-які глибинні прояви. Просто варто проявити зацікавленість, розуміння та принциповість. Принаймні комунальне підприємство «Архітектор», як каже його керівник, охоче долучилося б до цієї, безумовно, цікавої та корисної справи.

Князі Острозькі та їх послідовники, прокладаючи підземні маршрути, навряд чи задумувалися, що колись «підземки» шкодитимуть людям. Свого часу вони будували їх для того, щоб вберегтися від ворога. І у них, поза сумнівом, були карти таємних лабіринтів. Одна з таких, за словами старожилів, була ще при панській Польщі. Тоді навіть якийсь корінний дубенчанин пропонував місцевій владі купити у нього «дубенську підземну мапу» з тим, аби регулювати міську забудову. На жаль, влада тоді пошкодувала грошей, а коли спохопилася, бо сталася низка проваль, старий археолог помер, забравши таїну із собою...

Справді, попри десятиліття проблема не загладилася, а навпаки почастішала. Споглядати на неї збоку, звичайно, не так вже й складно, а ось тим, у кого вона у буквальному розумінні цього слова під ногами, дійсно, не позаздриш. Бо живуть вони у постійному напруженні та очікуванні чогось неприємного.

Рівненська область.

На знімку: цим ходом під Дубенським Свято-Миколаївським храмом користувалися ще князі.

Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.