Кольори форс-мажорного травня

Травень виявився перенасичений політикою і святами. Тим більша заслуга уряду, якому, поза сумнівом, вдалося утримати бюджетні «позиції». Даруйте за військову термінологію, але іншої Донбас-травневий не навіяв. Підсумувати, однак, варто: якщо б, приміром, терористам на Донбасі вдалося відрізати регіон від казначейського обслуговування, то загальнодержавний бюджет ризикував втратити до 9—10 відсотків доходів, але того не сталося! Почасти тим, на мою думку, пояснюється різка ескалація насильства, яка спричинила зупинку доброї половини підприємств і падіння вуглевидобутку в останню декаду місяця. Підприємствам Донбасу повертали ПДВ краще, ніж із інших регіонів. Це за того, що фінансування на потреби армії, прикордонної служби, спецслужб цупко ототожнювалося з воєнним форс-мажором.

З другого боку — переміни на краще в регуляторному та кадровому забезпеченні вже можна відчути по скороченню податкових переплат від платників, зростанню доходів від оподаткування акцизної продукції, а, зрештою, і ПДВ.

Власне, і реальний сектор Донеччини та Луганщини виконував плани, попри те, що вони не такі вже й напружені, й більш-менш справно сплачував податки. Це, хоч і умовна, але позитивна тенденція місяця. Авжеж, стагнаційні проблеми металургійної та хімічної галузей скорочували обсяги податкових зборів, але їх перекривали надходженнями з інших областей. Як наслідок — дефіцит держбюджету за чотири місяці скоротився у 2,3 разу проти аналогічного періоду минулого року й становив лише десяту частину від встановленого річного показника. На цьому тлі «місцеві ігри в самостійність» багатьма сприймалися як дикунське непорозуміння. Бо воно грабувало й убивало, не виявляючи бодай натяку на здоровий глузд.  Захоплення аеропорту в Донецьку за півтора тижні до можливого підписання Україною угоди з ЄС «Відкрите небо» — це те саме, що стріляти по інвесторах, тоді як регіон чи не найбільше потребує інвестицій, європейського досвіду бути самодостатнім. 

Серед «плюсів» — загальмований відтік депозитів із банківської системи. Вже в квітні, за оцінками департаменту грошово-кредитної політики Нацбанку, депозитна база приросла на 250 мільйонів доларів США. Щоправда — у річному вимірі, а проти березня, зважаючи на послаблення гривні, депозити таки дещо скоротилися. Зрештою, і таке скорочення свідчить про певний прогрес, адже місяцем раніше депозитна база схудла інтенсивніше. Усе це — лише перший крок до бажаної рівноваги валютного курсу, прийнятного рефінансування банківських установ, зниження кредитних ставок. І ще. Будь-яке порівняння з минулим роком некоректні вже тому, що тоді уряд не мав справи з дикунством — неприхованою агресією і тероризмом.

Петро Порошенко вже назвав військово-політичну розрядку на сході країни своїм першочерговим завданням. Безпека людей — понад усе. Без цього не відновити нормальний робочий ритм індустріального регіону країни. Без цього не досягти й фінансової стабілізації.

Послідовність Нацбанку в боротьбі з валютними спекулянтами на міжбанківському рику вітається — від торгів усували 8 банків у лютому, 14 — у квітні, ще 8 — у травні, але цього вочевидь замало.

Однак це жодним чином не означає, що уряд не виконає своїх зобов’язань перед суспільством і зовнішніми кредиторами. Нагадаю, два з лишком місяці тому Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк обіцяв стабілізувати фінансову систему і не допустити дефолту. Запорукою того стало схвалення МВФ антикризової програми для України, зокрема, виділення у травні першого траншу дворічного кредиту Stand By (3,2 млрд.$). Це вже не умовний, а виразний позитив. Що країна одержала? По-перше, ресурс для відновлення золотовалютного резерву та покриття загрозливого дефіциту бюджету. По-друге — узгоджену програму дій для усунення боргової загрози і фінансової кризи (нагадаю, попередній уряд збільшив лише зовнішні борги на понад 40 мільярдів доларів США). По-третє — солідарну міжнародну підтримку від міжнародних фінансових організацій та західних країн. 

За грубими підрахунками, до кінця року загальний обсяг фінансової допомоги може становити 13 мільярдів доларів США при тому, що до кінця року треба погасити близько 9. Це унеможливлює дефолт. І водночас забезпечує надійну ресурсну базу для погашення поточних боргів перед російським «Газпромом». Саме в травні, в момент виборів Президента, російський монополіст увімкнув усі важелі тиску на Україну — шантажував захмарними цінами, обіцяв зупинити реверсні поставки газу в Україну зі Словаччини, погрожував передоплатою і призупиненням поставок газу. Показово, наполягаючи на переговорах без посередників. Тобто, без участі тих європейських країн, які є споживачами російського газу і постраждають! Без участі тих країн, які добре знають, що «Газпром» нав’язує Україні, якщо не зважати на газ для Франції, найвищу ціну — 485 доларів США за тисячу кубометрів. «Газпром» пропонував НАК «Нафтогаз» переговорити без свідків, аби зайве не розводитися довкола ресурсної бази поцупленої у нього «дочки» — «Чорноморнафтогазу». А це, наголошував Арсеній Яценюк, 2,2 мільярда кубометрів природного газу вартістю мільярд доларів США. Понад те оцінюються активи самої «відтисненої» компанії «Чорноморнафтогаз». Тому саму можливість перемовин «тет-а-тет» логічно відкинули.