Віхи українського парламентаризму – в цифрах і фактах

Партії нарощують м’язи

У Верховній Раді тривало протистояння і пошуки компромісу довкола конституційної реформи. 12 січня фракції «Наша Україна», БЮТ і СПУ заявили про свою «тактику дій»: перед голосуванням змін до Конституції ухвалити закон про вибори на пропорційній основі до Верховної Ради та місцевих рад. А також вилучити з законопроекту питання про обрання Президента парламентом. Для політичного тиску депутати використовували мегафони та «сирени», у роботі сесії раз по раз оголошували позапланові перерви для подальших консультацій. На розгляді у Верховній Раді перебувало декілька проектів постанови: попередньо ухвалити і направити на висновок до Конституційного Суду два законопроекти про внесення змін до Основного Закону: в авторстві О. Мороза та ін., підготовлений «конституційною комісією», та від парламентської більшості (С. Гавриша, Р. Богатирьової та ін.), вилучивши з них положення стосовно порядку й термінів обрання Президента до проведення референдуму. Або ж записати у політичній угоді, що законопроект про внесення змін до Конституції (№ 4105 П. Симоненка — В. Медведчука), який на той час уже перебував на розгляді у Конституційному Суді, буде прийнято після висновку КС на наступній сесії, але норму про обрання Президента з нього буде вилучено. Або ж прийняти зміни до Конституції щодо політреформи на наступній сесії, а рішення про порядок обрання глави держави ухвалити вже наступним парламентом, обраним 2006 року. Проте опозиція не підтримала жоден варіант компромісу.

15 січня через продовження блокування роботи парламенту опозиційними фракціями Голова Верховної Ради Володимир Литвин достроково закрив четверту сесію Верховної Ради.

21 січня лідер «Нашої України» Віктор Ющенко заявив, що очолювана ним політична сила розблокує роботу парламенту лише за трьох умов: визнання нелегітимним голосування за зміни до Конституції 24 грудня 2003 року, перехід до іншої системи обрання Президента — лише через всеукраїнський референдум, негайне прийняття закону «Про Регламент Верховної Ради».

3 лютого відповідно до ст. 83 Конституції на вимогу більш як 150 народних депутатів було відкрито позачергову сесію парламенту. На розгляд було винесено постанову про внесення змін до постанови Верховної Ради від 24 грудня 2003 року про попереднє ухвалення законо —

проекту № 4105 про зміни до Конституції. Попри протестне скандування опозиційно налаштованих депутатів і неймовірний гул, 304 голосами «за» депутати прийняли постанову, якою було вилучено із законопроекту норму про обрання глави держави парламентом, тобто чинною залишалася норма, за якою Президента обирають всенародно. Того само дня о 16 годині розпочала роботу чергова, п’ята сесія Верховної Ради. Роботу парламенту було розблоковано.

16 березня 239 народних обранців визнали роботу уряду Віктора Януковича задовільною та схвалили його наступну програму діяльності «Послідовність. Ефективність. Відповідальність». Представники опозиції гостро критикували дії уряду, особливо з пенсійної реформи, податкової політики, зростання цін.

17 березня Верховна Рада встановила своєрідний рекорд: майже всім складом (429 «за») ухвалено постанову про призначення чергових виборів Президента України на неділю, 31 жовтня 2004 року. Прийняття постанови про президентські вибори було однією з умов політичної угоди про здійснення політреформи.

18 березня парламент ухвалив у цілому новий Цивільний процесуальний кодекс України, який мав набрати чинності з 1 січня 2005 року після набрання чинності Адміністративним процесуальним кодексом України. Прийнято також нову редакцію закону «Про вибори Президента України», згідно з якою скорочено термін передвиборної кампанії з 180 до 120 днів, зменшено кількість підписів, які має зібрати для реєстрації кандидат на найвищу державну посаду. А головна новація — використання під час голосування прозорих скриньок.

25 березня увесь день депутати присвятили розгляду закону про вибори народних депутатів України в другому читанні, який також був однією із передумов проходження політреформи. Комуністи та соціалісти обіцяли віддати свої голоси за остаточне ухвалення конституційних змін лише після прийняття нового виборчого закону. Основною відмінністю документа від попереднього виборчого закону було запровадження суто пропорційної системи виборів — тобто обрання депутатів за списками політичних партій і блоків. Прохідний бар’єр зменшувався з чотирьох відсотків до трьох. До другого читання надійшло близько тисячі поправок депутатів, і чітко за Регламентом обговорювали і голосували кожну. Розгляд нового виборчого закону тривав майже 16 годин — аж до півночі. Зрештою його було остаточно ухвалено 255 голосами.

6 квітня у сесійній залі вирішували долю місцевих виборів — депутати ухвалили нову редакцію закону про вибори депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Найпринциповіша новація документа — формування самоврядних органів за партійним принципом, тобто на пропорційній основі.

7 квітня після тривалого обговорення і протистояння між більшістю та опозицією ухвалено постанову про процедуру розгляду змін до Основного Закону: голосування одразу в цілому, без постатейного розгляду.

Момент істини

8 квітня для остаточного ухвалення змін до Основного Закону про реформу системи влади не вистачило шести депутатських голосів: за зміни до Конституції проголосували 294 за необхідних щонайменше 300 депутатів. Із остаточного варіанту конституційних змін було вилучено найсуперечливіші норми, зокрема, про обрання Президента парламентом, збережено положення про безстрокове обрання суддів, а також вирішено змінити в перехідних положеннях законопроекту терміни набрання ним чинності — після наступних президентських виборів. Проти внесення змін до Конституції виступили фракції «Наша Україна» та БЮТ і особисто їх лідери — Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко. Однак згодом з’ясувалося, що депутати голосували не за законопроект № 4105, який уже пройшов через КС, а за законопроект Олександра Мороза під зовсім іншим номером. Тож до законопроекту № 4105 парламент може повернутися будь-коли до завершення п’ятої сесії. Це спричинило чергову хвилю протистояння між політичними силами, прибічниками і противниками політреформи.

20 квітня парламент ратифікував угоду про формування Єдиного економічного простору із застереженням: Україна братиме участь у формуванні та функціонуванні ЄЕП у межах, які відповідатимуть Конституції України.

Бурхливим обговоренням 21 квітня Верховна Рада відреагувала на події, які відбулися 18 квітня у Мукачевому під час позачергових виборів міського голови — з сутичками, бійками і навіть пролитою кров’ю на виборчій дільниці. Парламент утворив робочу групу з вивчення подій у Мукачевому, яку очолив заступник Голови Верховної Ради Олександр Зінченко, заслухав на пленарному засідання «силовиків» — Голову СБУ Ігоря Смєшка, міністра внутрішніх справ Миколу Білоконя і Генпрокурора Геннадія Васильєва. Наступного дня було ухвалено постанову, в якій Генпрокуратурі, СБУ і МВС було доручено вивчити всі обставини, що мали місце під час виборів у Мукачевому, а про результати перевірок поінформувати Верховну Раду.

18—21 травня представники лівих політичних сил — КПУ і СПУ, а також БЮТ вимагали відкликання українського миротворчого контингенту з Іраку. Однак Верховна Рада не підтримала проект такого рішення.

27 травня на погоджувальній раді було доручено робочій групі на чолі з Першим заступником Голови Верховної Ради Адамом Мартинюком підготувати компромісний варіант змін до Конституції України на базі трьох законопроектів —

№ 4180 (який було взято за основу), № 4105 і № 3207-1.

23 червня 276 народних депутатів проголосували за попереднє ухвалення законопроекту № 4180 про внесення змін до Конституції України, підготовлений робочою групою. Проект передбачав істотні зміни у повноваженнях Верховної Ради, Президента і Кабінету Міністрів, зокрема: продовження повноважень парламенту до п’яти років; вибори Верховної Ради на пропорційній основі; формування у парламенті коаліції депутатських фракцій, яка вносить Президентові пропозиції щодо кандидатури прем’єра; надання Верховній Раді права на призначення за поданням Президента міністрів оборони, закордонних справ, вирішення питання про відставку прем’єра та інших членів уряду; призначення та звільнення Голови СБУ, членів ЦВК, половини складу Ради НБУ, Нацради з питань телебачення і радіомовлення; надання Президентові права достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо протягом місяця не сформовано коаліцію депутатських фракцій або якщо впродовж 60 днів після відставки Кабміну не сформовано персональний склад уряду.

Грозове дихання

2 липня відбулося закриття п’ятої сесії Верховної Ради четвертого скликання. Глава парламенту Володимир Литвин у своєму заключному виступі заявив, що на роботі цієї сесії позначалося «грозове дихання» майбутньої президентської виборчої кампанії, і наголосив на потребі підписання кандидатами у Президенти Угоди про чесну виборчу кампанію. 3 липня офіційно стартувала кампанія з виборів Президента України.

5 серпня ЦВК зареєструвала 26 кандидатів у Президенти України, котрі до 20 вересня мали подати до ЦВК 500 тисяч підписів на свою підтримку. Це: Олександр Базилюк, Богдан Бойко, Михайло Бродський, Наталія Вітренко, Василь Волга, Микола Грабар, Ігор Душин, Юрій Збітнєв, Анатолій Кінах, Роман Козак, Сергій Комісаренко, Віталій Кононов, Дмитро Корчинський, Владислав Кривобоков, Олександр Мороз, Володимир Нечипорук, Олександр Омельченко, Олександр Ржавський, Микола Рогожинський, Петро Симоненко, Григорій Черниш, Леонід Черновецький, Андрій Чорновіл, Віктор Ющенко, Олександр Яковенко, Віктор Янукович.

У перший день роботи нової шостої сесії Верховної Ради четвертого скликання 7 вересня 239 депутатів проголосували за утворення тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань моніторингу реалізації законодавства про вибори Президента України у складі представників усіх депутатських фракцій і груп, працівників виконавчої влади та ЦВК, яку було доручено очолити главі парламенту Володимиру Литвину. Прийнято також звернення Верховної Ради до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій і їх керівників та до журналістів, керівників ЗМІ, громадських об’єднань та організацій із закликом усіляко сприяти свідомому формуванню громадянами своєї волі та безперешкодному виявленню ними громадянської позиції під час голосування.

10 вересня на сесії Верховної Ради пролунала заява фракції Народної аграрної партії про призупинення членства фракції у парламентській більшості у зв’язку з «політичним та адміністративним тиском владних чиновників на партійців-аграрників». Про вихід із більшості оголосив від імені низки членів депутатської групи «Центр» народний депутат Сергій Бондарчук.

На зустріч керівників депутатських об’єднань з Президентом України Леонідом Кучмою 14 вересня, яка відбулася на прохання Прем’єр-міністра Віктора Януковича, прийшли не всі запрошені. У тому числі не було й глави парламенту Володимира Литвина. Л. Кучма не заперечував проти створення у Верховній Раді спеціальної комісії з моніторингу за дотриманням виборчого законодавства, проте В. Янукович, на той час уже один із претендентів на президентську булаву, доручив Міністерству юстиції дати правову оцінку парламентській постанові про утворення комісії.

17 вересня Олександр Зінченко, заступник Голови Верховної Ради України, керівник виборчої кампанії кандидата у Президенти Віктора Ющенка, заявив про те, що скоєно замах на життя лідера «Нашої України»: у В. Ющенка, котрий перебував на лікуванні у Німеччині, підозрювали отруєння «хімічними речовинами, які зазвичай не містяться у продуктах харчування».

На початку пленарного засідання 21 вересня із заявою виступив кандидат у Президенти Віктор Ющенко. Його спотворене хворобою обличчя не міг замаскувати жоден грим. «Подивіться на моє обличчя, почуйте мій голос, і ви переконаєтеся: те, що зі мною сталося — не проблема їжі. Йдеться про українську політичну кухню, на якій замовляють убивства», — заявив він. 425 голосами депутати прийняли постанову про утворення тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування обставин у зв’язку з отруєнням кандидата у Президенти В. Ющенка.

У парламенті розпочалася нова хвиля політичного протистояння. Три основні фракції більшості — «Регіони України», «Трудова Україна» та СДПУ (о) не підтримували навіть законопроекти, внесені урядом як першочергові. Глава парламенту В. Литвин заявив: дано команду зірвати роботу Верховної Ради. І звернувся до бойкотувальників: «Якщо зруйнуєте Верховну Раду до президентських виборів, то після виборів до сесійної зали вже ніхто не прийде».

27 вересня депутатська група «Центр» виступила ініціатором утворення парламентської коаліції, до складу якої, окрім центристів, планують увійти фракції Народної аграрної партії, Народно-демократичної партії та Партії промисловців і підприємців.

29 вересня Голова Верховної Ради України Володимир Литвин в оприлюдненій заяві зініціював зустріч Президента України з кандидатами у Президенти за участю голів Верховної Ради, ЦВК і Верховного Суду України.

Парламент, звісно, не міг стояти осторонь нагнітання політичних пристрастей перед президентськими виборами. 7 жовтня із попередніми висновками з парламентської трибуни виступив голова ТСК Володимир Сівкович. Він заявив, що немає жодних підстав стверджувати про замах на життя В. Ющенка, проте не можна й говорити, що не було зовнішнього впливу на його організм. Голова комісії вважав, що подальша робота комісії є безперспективною. Однак багато депутатів мали зовсім іншу точку зору і переконували, що кандидата у Президента таки було зумисне отруєно.

14 жовтня Конституційний Суд визнав таким, що відповідає Основному Законові, законопроект про внесення змін до Конституції України про політичну реформу.

«Замок на парламент почепити не вдасться»

— так відреагував Голова Верховної Ради В. Литвин на чергове блокування трибуни представниками колишньої парламентсько-урядової більшості 19 жовтня. Представник більшості Степан Гавриш заявив про небажання низки деяких провладних фракцій і груп брати участь у пленарних засіданнях Верховної Ради до завершення президентських виборів. Проте парламент ухвалював заплановані законопроекти. У тому числі й проголосував за Звернення Верховної Ради до українського народу напередодні президентських виборів із закликами до чесних і прозорих виборів. А ТСК із питань моніторингу реалізації виборчого законодавства звернулася з листом до голів місцевих рад із вимогою, щоб органи місцевого самоврядування забезпечили виконання всіх вимог Конституції та виборчого закону.

31 жовтня відбувся перший тур виборів Президента України. Найбільше голосів набрали Віктор Ющенко (39,87 відсотка) і Віктор Янукович (39,32). На 21 листопада було призначено другий тур виборів. Офіційні результати було оприлюднено лише 12 листопада. На вимогу депутатів 2 листопада у парламенті з інформацією про перебіг і результати першого туру виборів виступив заступник Голови ЦВК Ярослав Давидович. Натомість заступник Голови Верховної Ради Олександр Зінченко від імені коаліції «Сила народу» заявив, що ЦВК не наважилася визнати перемогу В. Ющенка вже в першому турі виборів. Коаліція вимагала від Голови ЦВК Сергія Ківалова негайного офіційного оприлюднення результатів виборів. Голова Верховної Ради В. Литвин направив листи Голові ЦВК С. Ківалову та Голові Верховного Суду В. Маляренку з вимогою «створити належні умови для вільного волевиявлення» та висловив занепокоєння з приводу звернень, що надходять на адресу ТСК Верховної Ради з питань моніторингу реалізації законодавства про вибори Президента України і свідчать про неналежну реалізацію цього закону.

19 листопада КС оприлюднив своє рішення у справі за поданням 58 народних депутатів, яким визнав, що парламент, створюючи ТСК з питань моніторингу виборчого законодавства, діяв у межах своїх повноважень та у відповідності до Конституції.

Після того як 22 листопада Голова ЦВК Сергій Ківалов оголосив попередні результати другого туру президентських виборів, що відбувся 21 листопада, —Віктор Янукович набрав 49,42 відсотка голосів, Віктор Ющенко — 46,7, у столиці на центральній вулиці та майдані виросло наметове містечко на підтримку кандидата у Президенти Віктора Ющенка та демократичних процесів у державі загалом. Мітинги на підтримку опозиційного кандидата, а також на підтримку В. Януковича відбулися в усіх регіонах України.

Демократії — так!

Події, які відбулися згодом, увійшли в новітню історію як «помаранчева революція». 23 листопада на вимогу більш як 150 народних депутатів відбулося позачергове засідання Верховної Ради. На ньому були присутні 191 народний депутат із фракцій «Наша Україна», СПУ, БЮТ, НАПУ, частково фракцій НДП і ПППУ, групи «Центр» і позафракційні. Парламентарії обговорили політичну ситуацію в державі у зв’язку з президентськими виборами. Ініціатори скликання позачергового засідання парламенту заявляли, що легітимно обраним Президентом України є Віктор Ющенко і звинувачували ЦВК у фальсифікації результатів виборів. Голова Верховної Ради В. Литвин на погоджувальній раді лідерів депутатських фракцій і груп запропонував провести у парламенті «круглий стіл» за участю Президента України Леоніда Кучми, Голови Верховної Ради, кандидатів у Президенти Віктора Януковича і Віктора Ющенка, голів Верховного та Конституційного Судів України і Голови ЦВК. Лідер соціалістів Олександр Мороз запропонував створити тимчасову слідчу комісію Верховної Ради, яка терміново розглянула б порушення виборчого законодавства під час другого туру президентських виборів. Уже після закриття головуючим позачергового засідання парламенту кандидат у Президенти Віктор Ющенко склав присягу в сесійній залі перед присутніми депутатами. Однак це був суто політичний акт, який не мав жодних правових наслідків.

25 листопада ЦВК оприлюднила офіційні результати президентських виборів, за якими перемогу здобув Віктор Янукович. Представники Віктора Ющенка заявили, що оскаржать рішення ЦВК у Верховному Суді. А тим часом на вулицях України вирували мітинги, народжувалися дедалі нові наметові містечка, два майдани — помаранчевий і біло-голубий.

26 листопада у Маріїнському палаці для пошуків виходу з політичної кризи відбулася багатостороння зустріч за участю Президента України Леоніда Кучми, Голови Верховної Ради Володимира Литвина, кандидатів у Президенти Віктора Ющенка і Віктора Януковича, міністра закордонних справ ЄС Хав’єра Солани, Президента Польщі Александра Квасневського, Президента Литви Валдаса Адамкуса, глави Держдуми Росії Бориса Гризлова та інших міжнародних посередників.

27 листопада парламент знову зібрався на позачергове засідання. На нього було винесено одне питання: «Про політичну кризу в державі, що виникла у зв’язку з виборами Президента України». 307 депутатів проголосували за ухвалення відповідної постанови Верховної Ради, у якій, зокрема, визнано недійсними результати повторного голосування з виборів Президента України 21 листопада 2004 року, висловлено недовіру ЦВК, вирішено утворити ТСК з перевірки порушень виборчого законодавства, а ТСК з політичної реформи доручено подати на розгляд Верховної Ради підготовлений законопроект конституційних змін. Того само дня Сергій Тігіпко заявив про свою відставку з посади Голови НБУ і голови виборчого штабу Віктора Януковича.

Засідання парламенту та чисельні погоджувальні ради тривали під акомпанемент велелюдних мітингів під стінами Верховної Ради. Роботу інших органів державної влади — адміністрації Президента та Кабінету Міністрів, усі входи до них було заблоковано представниками «помаранчевого» табору. Народним депутатам також доводилося пробиратися до сесійної зали Верховної Ради крізь щільну «облогу» мітингувальників. 30 листопада демонстранти на заклик лідерки БЮТу Юлії Тимошенко намагалися зайти до будівлі парламенту, де проходять пленарні засідання. До учасників мітингу на площі біля Верховної Ради вийшов глава парламенту В. Литвин, і це вгамувало деякі гарячі голови від непродуманих дій.

1 грудня парламент ухвалив постанову Верховної Ради «Про стабілізацію політичної та соціально-економічної ситуації в Україні та запобігання антиконституційним діям і сепаратистським проявам, що загрожують суверенітету і територіальній цілісності України». У ній було рішуче засуджено будь-які рішення органів виконавчої влади, місцевого самоврядування і посадових осіб, прийняті після 21 листопада 2004 року і які суперечать Конституції та законам України. А також висловлено недовіру Кабінету Міністрів Віктора Януковича, наслідком чого відповідно до статей 87 і 115 Конституції України є відставка уряду, а також запропоновано Президентові України за участю Голови Верховної Ради невідкладно на період до вступу на пост новообраного Президента України сформувати з урахуванням пропозицій депутатських фракцій і груп уряд народної довіри. А учасникам політичних акцій запропоновано уникати застосування сили та блокування будинків Кабінету Міністрів та інших центральних органів виконавчої влади.

2 грудня у Маріїнському палаці відбулося друге засідання «круглого столу» щодо виходу України з політичної кризи за участю обох кандидатів у Президенти, чинного глави держави, глави парламенту і міжнародних посередників. Сторони дійшли згоди щодо розблокування роботи органів державної влади, утворення експертної групи для проведення юридичного аналізу, прийняття в пакеті разом із внесенням змін до Закону «Про вибори Президента України» змін до Конституції України щодо політичної реформи (законопроект № 4180). До України також прибула делегація Європарламенту у складі 11 депутатів. У Верховній Раді було створено експерту групу для опрацювання різних варіантів виходу з політичної кризи на основі можливих рішень Верховного Суду.

3 грудня вища судова інстанція країни — Верховний Суд України — постановив рішення за скаргою довіреної особи кандидата у Президенти Віктора Ющенка Миколи Катеринчука: результати повторного голосування з виборів Президента України визнано неправомірними, постанову ЦВК про оприлюднення результатів виборів скасовано, а ЦВК зобов’язано призначити повторне голосування. Того само дня у Кончі-Заспі під Києвом відбулася зустріч Президента України Л. Кучми з лідерами парламентських фракцій та представниками уряду. 4 грудня ЦВК постановила призначити повторне голосування з виборів Президента України на 26 грудня.

У парламенті тривав переговорний процес між лідерами парламентських фракцій і груп. Фракції «Наша Україна» та БЮТ заявили, що проголосують за політреформу лише після того, як Президент відправить у відставку уряд, змінить склад ЦВК та підпише зміни до виборчого закону. 7 грудня Верховна Рада 402 голосами прийняла пакет законів «Про внесення змін до Конституції України» (остаточне ухвалення), «Про зміни до Конституції щодо удосконалення системи самоврядування» та закон «Про особливості застосування Закону України «Про вибори Президента України» при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року». Після цього 399 голосами Верховна Рада ухвалила постанову про припинення повноважень членів ЦВК та обрала новий склад ЦВК.

14 грудня ухвалено парламентську постанову, згідно з якою Президент України має складати присягу у сесійній залі Верховної Ради під час урочистого засідання Верховної Ради.

23 грудня після тривалого і всебічного обговорення Верховна Рада 339 голосами ухвалила державний бюджет на 2005 рік, а також продовжила на наступний рік дію фіксованого податку для сільськогосподарських виробників.

26 грудня відбувся третій, остаточний тур голосування на президентських виборах. Перемогу здобув лідер «Нашої України» Віктор Ющенко, за котрого проголосували 51,99 відсотка виборців.