У березні обсяги виробництва, за повідомленням Держкомстату, зросли на 10,7 відсотка, у першому кварталі — на 12,5 відсотка проти відповідного періоду минулого року.

Де-факто наша економіка демонструє один з найдинамічніших темпів розвитку на європейському континенті. Але це ще не стабільна орбіта, на що вказують і результати роботи промисловості, які у березні виявилися скромніші за лютневі на 0,3 відсотка і за січневі — на 5,15. Поза тим першоквартальний результат промислового виробництва перевершив усі прогнози. Нагадаю, Мінекономіки очікувало, що його зростання у січні—березні не перевищить 11 відсотків. Весна, одначе, внесла певні корективи. Скажімо, незвично швидке потепління прискорило початок робіт на будівництві, що, в свою чергу, розбурхало попит на плаский прокат металургійної галузі, а також у галузях, орієнтованих на потреби агропромислового комплексу. На цьому тлі зрозумілим видається, що обсяги виробництва проти лютого зросли ще більш високим темпом — 12,9 відсотка.

Безперечно, слід зважати на низьку базу порівняння минулого року — торік у березні промисловість додала лише 1,3 відсотка проти рівня 2005 року. Утім нинішні результати проти минулорічних свідчать про народження нової якості економічного зростання, яка дедалі більше спирається на структурні зміни в галузі та дедалі виразніше висвітлює наявні резерви. Так, на тлі позитивного поступу гірничої промисловості помітно відстає видобуток паливно-енергетичних копалин. Доволі пристойні результати переробників дисонують зі скороченням виробництва виробів зі шкір і хутра (на 13,9 відсотка), загалом легкої промисловості — на 0,3 відсотка.

Вочевидь, у березні можна було очікувати вищого результату від машинобудування, яке додало проти відповідного періоду минулого року на 17,4 відсотка, проте, схоже, завадили системні проблеми — низький рівень заробітної плати, який поступається російській удвічі, а європейській — у кілька разів, дорогі кредитні ресурси, низька конкурентоспроможність тощо.

Експерти одностайні в тому, що подальша динаміка промвиробництва залежатиме від експорту, який, до слова, вже на початку року переважав імпорт, і від того, чим закінчиться політична криза.

Політики справді можуть зіпсувати враження і від весни, і від високої орбіти промислового зростання. Особливо тим, чиї інвестиційні програми фінансуються з бюджету, як, скажімо, підприємства вугільного машинобудування, або тим, хто готується до розпродажу своїх активів, як, приміром, «Укртелеком». Але не треба виставляти перспективи у чорних фарбах, як це роблять сьогодні деякі урядові чільники. Якщо політична криза затягнеться на два-три тижні і більше, цілком імовірно на фондовому ринку варто очікувати чергову хвилю падіння акцій, оскільки усім зрозуміло, що березнева корекція себе не вичерпала через дивовижний перегрів. Зараз інвестори завмерли — їх турбує лише те, коли і чиї папери купувати для того, щоб заробити на них у майбутньому. Передумов для цього більш ніж вдосталь. Наприклад, акції енергокомпаній мають надзвичайно високий потенціал до зростання з огляду на інвестпрограми, спрямовані на збільшення експорту електроенергії. Неабиякі дивіденди обіцяють емітенти, які вже анонсували вихід на світові ринки акцій.