Голова Верховної Ради України Олександр Мороз відповів на низку запитань журналістів з приводу прес-конференції Президента України Віктора Ющенка

«Аргументація Президента щодо необхідності відомого указу містить цілу низку положень, що повинні одержати оцінку з боку Конституційного Суду. Вони багато разів озвучувались Президентом, але від того не стали переконливішими.

Указ антиконституційний, це не лише моє переконання. Це юридичний факт. Усе інше — політичний антураж.

Тепер щодо конкретних деталей:

* Про «неконституційність коаліції»

Коаліція створена на основі Конституції і Регламенту Верховної Ради України. «Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції <...> встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України» (стаття 83 Конституції).

Регламент приймався попереднім парламентом. Індивідуальний вступ депутатів до коаліції там передбачений. Парламент скасував цей пункт Регламенту, проблема закрита. В коаліції нині 238 депутатів. Як голосують депутати (і в коаліції, і не в коаліції) — справа самих депутатів.

* Про привід підписання указу

Постанова Верховної Ради України, прийнята 26 липня 2006 року, передбачає, що після проведення консультацій з приводу дострокового припинення повноважень парламенту Верховна Рада невідкладно проводить засідання без оголошення. Голова Верховної Ради зобов`язаний при тому лише повідомити про час засідання. Я виконав цю вимогу.

Я справді хотів поінформувати депутатів про суть консультацій і переговорів. А постанову, яка передбачала застереження неконституційним крокам, а також розгляд питань, що є предметом дискусії (про Регламент, Універсал національної єдності, Кабінет Міністрів України — так зване «меню» в устах Президента), прийняти наступного дня.

В розмові Президент запевнив, що він ніяких рішень щодо парламенту 2 квітня приймати не буде.

— Можна публічно зіслатися на таку гарантію? — запитав я.

— Ні, не варто, — відповів він.

Будучи навченим щодо ролі дрібниць у стосунках між гілками влади при введенні в дію закону про Кабінет Міністрів, я розумів, що ризик прийняти постанову після указу існує, і наслідки того програмувались секретаріатом Президента. Крім того, в мене була повна інформація про те, що указ буде проголошуватись обов’язково.

Постанови Верховної Ради України чинні та обов’язкові до виконання, Кабінетом Міністрів у тому числі. Ці постанови ніхто не може призупинити, і Президент теж. Виникає колізія, це правда. Вона має юридичну основу, але створена політичними методами. Політичними її і слід владнати. Як? Скасувавши одночасно і указ, і постанови!

До речі, тут і пояснення — чому Президент хотів, щоб Верховна Рада проводила засідання після набуття чинності указом.

Голова Верховної Ради України 2 квітня 2007 року діяв у абсолютній відповідності з Регламентом, зі своїми функціональними обов’язками.

* Щодо постанов про Центральну виборчу комісію

Проекти постанов з цього приводу зареєстровані ще в грудні 2006 року. Я не був прихильником їх розгляду, бо йшлося про метод скасування рішень, за якими вже вступили в силу певні правовідносини. Проте ініціатори постанов послалися на такий же метод, застосований Президентом щодо голови Печерського суду, він скасував свій же указ про призначення. У мене не було контраргументів. Та й розглядалося це питання після звернення Президента по телебаченню.

Сподіваюся, журналісти помітили, що приклад розв’язання відповідної колізії у Бразилії президент використав, посилаючись на вищий суд тієї країни, що передбачено нормами їхньої конституції. Важливо: суд, а не президент, конституція, а не персональна воля.

Так само вони помітили, що, коментуючи неможливість відставки Президента, Віктор Андрійович точно повторив норми чинної Конституції. Було б добре, якби так само він коментував і підстави щодо парламенту. Тоді б не було підозр стосовно подвійних стандартів.

Інші тези з прес-конференції не містять суттєвої новизни».