— Зі мною вона завжди й усюди, — каже Тамара Григорівна, впускаючи в приміщення чотириногого друга. — Дивлячись на її відданість — зігріваюся душею і тілом.

Як їй ведеться у зимову холоднечу в неопалюваній роками бібліотеці, знають не тільки в Михайлівці. «Їй тепло від джерела знань», — жартують, співчуваючи, односільчани, маючи на увазі стелажі з книжками.

Їх тут більш як вісім тисяч. Читаних-перечитаних. Школярами, педагогами, селянами і робітниками. До слова, для учнів у сільському сховищі знань є все необхідне. Про це подбала Тамара Сиса (на знімку), котра пропрацювала майже 40 (!) років в одній бібліотеці.

Вона не тільки зберегла фонд, а і правдами-неправдами намагається поповнити його. Завдяки наполегливості і старанням «дами із собачкою» бібліотека має періодичні видання для 90 місцевих школярів і 300 дорослих читачів; одержує літературу з району і продовжує життя старих, але безцінних видань.

У день знайомства з «аксакалом» бібліотечної справи вона переглядала нові надходження — художні й аж одну дитячу книжки. Радості не приховувала: одержувати б стільки хоча б раз на квартал.

Особливий трепет охоплює її, коли вона бере літературу, поезію, альбоми місцевих авторів, серед яких і односільчанин Михайло Дяченко.

— На віршах талановитих земляків учаться патріотизму діти не один десяток років, — зазначає Тамара Григорівна. — Вони беруть за живе і тим, що написані нашими про наше.

Послухайте:

Над моїм широкостепним краєм,

Над Дніпром, що в очі сріблом б’є,

ранок — кобза, сонце — пісню грає

і туман, як голос, розтає...

Хіба таке не зігріє наші змерзлі душі в епоху непроминальних змін?!

Царичанський район

Дніпропетровської області.

Фото автора.