Часопису «Віче» — 15 років!

Квітневий номер журналу Верховної Ради України «Віче» святковий і воднораз традиційний — проблемний, аналітичний, насичений роздумами, тривогами та прогнозами. Святковий, бо часопису — 15 років!

З цією датою редакцію вітають Олександр Мороз, політики, вчені, представники місцевого самоврядування та читачі з різних куточків нашої країни. Віншування щирі, по-весняному теплі, сонячні, як і усмішки вічан на їхньому фамільному знімку. Цілком закономірно, що тепер, під світлом ювілейних юпітерів, можна вдивитися в обличчя кожного співробітника, пригадати і окремі публікації, і все те добре, що вони з любов’ю та натхненням зробили для шанувальників поважного, воістину елітарного видання. Так і має бути: кожна його сторінка — сьогодення, але вже й історія.

Це, зокрема, яскраво засвідчують грунтовні статті, подані в традиційних розділах «Громадянське суспільство», «Самоврядна громада» та «Наукова бібліотека». Вони становлять незмінне осердя «Віча» — єдиного в державі теоретичного та громадсько-політичного видання Верховної Ради України, яке протягом останнього часу стало провідником законодавчої й науково-практичної думки у важливій для всіх царині державотворення, в розвитку парламентаризму та місцевого самоврядування, соціально-економічного поступу країни, її геополітичного впливу на світових обширах.

Цілеспрямоване ведення цих тем забезпечує повсякденна копітка праця згуртованого колективу, спрямована на висвітлення законопроектної роботи комітетів Верховної Ради України, залучення до співтворчості народних депутатів, подача експертних оцінок фахівців. Чільне місце у квітневому номері часопис відводить суспільним наукам, адже постановами Президії ВАК України 1999-го та 2006 року «Віче» внесено до переліку видань, публікації в яких зараховуються як наукові роботи під час захисту дисертацій з політології, соціології та юридичних наук. Це великою мірою сприяє розширенню кола авторів та читацької аудиторії.

Квітневий номер символічно підбиває підсумки майже дворічної (з травня 2005-го) великої організаторської роботи, яка забезпечила подолання кризових явищ та інтенсивний розвиток видання. За короткий час тираж «Віча» зріс більш як удвічі й нині сягає майже 5000 примірників. Саме таким накладом квітневий номер подає найсвітліші слова про Великдень, розвиває широкомасштабний проект «Гетьманськими столицями, козацькими шляхами», який знайомить читачів з історією та сучасним станом малих міст і сіл України, розповідає про незвичну посаду — вічовий дзвін, простежує етапи становлення національної марки, вболіває за безпеку дорожнього руху на рідних вибоїстих, украй звивистих шляхах. А ще подає своєрідні лірико-філософські роздуми про творчість Бориса Пастернака та вимірює вміст хлору в питній воді.

У ювілейні дні хочеться нагадати, що журнал має власний сайт, на якому розміщено електронну версію кожного номера, а також англомовні анотації до кожної з публікацій. Це дає змогу зарубіжному читачеві ознайомитися зі змістом видання. Підвищує рейтинг часопису й те, що «Віче» надходить до Національної бібліотеки імені В. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки, Книжкової палати України, до книгозбірень Конгресу США й Ради Європи, а також регіональних бібліотек держави та вищих навчальних закладів.

Отож пишаймося та вічаймося, друзі! І не лише в ці весняні ювілейні дні, які на наших очах стають історією.