Перед старшим лейтенантом запасу Михайлом Богачовим, образно кажучи, струнко стоять генерали і навіть міністри — коли він у формі і під час виконання. Випускник Харківського вищого військового училища тилу (зараз — Академія внутрішніх військ МВС України) нині «курирує» армію в сані протоієрея, а в рідний вуз нерідко заходить у рясі, зі святою водою, хрестом і кадилом.

Панотець з армійським минулим має вигляд здорованя, який міг би й у свої 40 років на якому-небудь марш-кидку Батьківщині пригодитися. Колишній курсант свого часу здобув два перші розряди з гирьового двоєборства і подолання смуги перешкод.

1988 року випускника-лейтенанта зі спеціальністю «Організація експлуатації ракетно-артилерійського озброєння» було направлено для проходження служби в одну з військових частин, і того самого року він стає начальником служби артозброєнь. Але в 1992-му життя кар’єрного офіцера стрімко змінилося. Він звільняється з армії в зв’язку з її скороченням у званні старшого лейтенанта і приїжджає до рідного Харкова, щоб змінити погони на... рясу.

Змінивши ратну службу на церковну, Михайло Богачов знову перестав належати самому собі: місце служби священика, як і офіцера, не обговорюється. Почавши шлях до Бога з благословення митрополита Харківського і Богодухівського Никодима з посади економа Харківського єпархіального управління, панотець Михайло паралельно служив іподияконом, потім — старшим іподияконом Благовіщенського кафедрального собору. Через рік був висвячений у сан диякона, а в 1995-му — у священики. Незабаром був призначений настоятелем Свято-Архангел-Михайлівського храму в селищі Козача Лопань, затим — Свято-Покровського храму в Богодухові. Щоб бути ближче до своїх парафіян, він переїжджає з Харкова в районний центр і за ревну працю на славу церкви удостоюється протоієрейства, грамоти і наперсного хреста.

У 2002 році панотця Михайла призначають настоятелем Свято-Казанського храму в Харкові і заступником глави єпархіального відділення у зв’язках з військовими установами і формуваннями. Сьогодні випускник військового вузу, Харківської і Київської духовних семінарій панотець Михайло — частий гість на присягах, бойових навчаннях, випусках офіцерів і зустрічах з командуванням, де освячує прапори частин і особовий склад. За вагомий внесок у розвиток навчально-матеріальної бази рідної альма-матер і патріотичне виховання курсантів священнослужитель Богачов отримав пам’ятну медаль від командувача ВВ МВС України, а також відзнаку за внесок у становлення Внутрішніх військ України і зміцнення їх авторитету.

На Великдень протоієрей Богачов помолився за рідну армію, як це робили багато років тому його попередники. У колишні часи за кожною військовою частиною закріплювали священика, що був духівником і наставником солдатів і офіцерів, благословляв їх на ратні подвиги й охороняв молитвами в боротьбі з ворогом.

Харків.