Ціла епоха минула від того історичного дня, коли 12 квітня 1961 року Юрій Гагарін — першим із людей Землі — виконав політ у космічний простір. Запуск було здійснено на першому у світі пілотованому космічному кораблі «Восток» з космодрому Байконур. Космічний апарат зробив виток навколо земної кулі за 1 годину 48 хвилин, після чого благополучно приземлився. За ці роки на Україні була створена сучасна потужна ракетно-космічна база, що дало змогу реально впроваджувати високі космічні технології в народне господарство. Саме тому 12 квітня вважають Днем працівників ракетно-космічної галузі України.

Про це, і не тільки, наша розмова з генеральним конструктором — генеральним директором державного конструкторського бюро «Південне» ім. М. Янгеля Станіславом Конюховим, якому цього славного «космічного» дня виповнюється 70 років.

— З висоти прожитого і пережитого вами, Станіславе Миколайовичу, про що найбільше хотілося б згадувати у цей, як я розумію, знаменний для вас день?

— Я точно не підганяв свій день народження під День космонавтики (усміхається). А взагалі цей місяць для нас чудовий: 10 квітня 1954 року утворено наше підприємство — ОКБ-586, назване згодом КБ «Південне»; 12 квітня відзначаємо День космонавтики; 13 квітня 1985 року піднявся в космос перший екземпляр нашої ракети-носія «Зеніт». Мені в житті пощастило, коли після закінчення фізико-технічного факультету Дніпропетровського державного університету в далекому 1959 році мене направили на роботу в КБ «Південне», своєрідний ракетно-космічний університет, очолюваний одним із найвизначніших конструкторів — творців вітчизняної ракетно-космічної техніки Михайлом Янгелем. Це сьогодні його ім’я носить пік на Памірі, кратер на Місяці, мала планета, вулиці, площі, школи в Дніпропетровську, Києві, станція метро в Москві. А портрет видатного конструктора викарбуваний на нагородній медалі.

Поза вузьким колом ракетників Михайло Кузьмич практично не відомий своїми роботами, фундаментальними працями, конструкторською школою, а як людина — відомий ще менше. Я пишаюся, що є учнем його творчої школи, адже з його легкої руки був призначений, як молодий фахівець, провідним конструктором ракети-носія Р-56, коли мені не «стукнуло» і 26 років. А через рік — і начальником відділу, як з’ясувалося, наймолодшим у конструкторському бюро. А далі — конкретна робота зі створення стратегічних ракет з розділюваними головними частинами і космічних носіїв з їх експериментальним доопрацьовуванням.

Знаєте, час учив нас не метушитися, не дрібніти, ловити ідеї на льоту, чітко й оперативно вирішувати як конструкторські, так і виробничі задачі. Працездатність випробовувала нас на міцність. Адже таким «стимулятором» була «холодна війна», у якій ми дорослішали й мужніли, створюючи ракетно-ядерне озброєння.

— Ви згадали про Михайла Янгеля. Яким він залишився у вашій пам’яті?

— Просте, відкрите усмішливе обличчя, від чого здавалося добрим, ледь посивілі скроні і допитливий, проникливий погляд людини, здатний побачити внутрішній стан колеги-співрозмовника. Він був чесний і мав просто неймовірне почуття обов’язку. Він приїхав до Дніпропетровська у відрядження, а виявилося, що в нашому місті він злетів на орбіту вічності. Через відсутність достовірної інформації його ім’я оточене легендами. Ми читали в закордонних виданнях, що він — німецький ракетник, украдений у Вернера фон Брауна. Ніхто не спростовував цю брехню, але і не говорив правду. Ця правда — біографія Головного конструктора стратегічної зброї — зберігалася за сімома печатками. Працюючи головним конструктором у Дніпропетровському ОКБ-586, він не раз згадував, що він — з Чернігівщини. Сьогодні відомо, що дід майбутнього академіка Лаврентій Янгель — нащадок запорізьких козаків, жив там у селі Рижики. За сімейним переказом, дід Лаврін збунтувався — підпалив панську комору, ненависну шинкарню. Одержав 8 років каторги на ленських золотих копальнях і вічне поселення в Сибіру. Так українські Янгелі стали сибіряками, і там же, у неписьменній родині, народилася майбутня зірка космічного сяйва.

Тільки один факт із його біографії: створення ракети Р-36 (SS-9) — найпотужнішої бойової ракети у світі. Згодом її оснастили додатковим ступенем, і у світі з’явилася справді небачена за силою та ефективністю бойова ракета, що одержала назву орбітальної — SS-10. Нова ракета Янгеля могла вразити будь-яку точку, де перебували ракети противника. Траєкторії польоту орбітальної ракети вибиралися таким чином, що перехопити її на ті часи було неможливо, бо вона могла прилетіти з того боку, де не були передбачені системи протиракетної оборони.

— Станіславе Миколайовичу, ракетно-космічна галузь України, якщо так можна сказати, з українськими коренями?

— Я б так прямолінійно не ставив питання, адже за радянських часів розвиток ракетно-космічної галузі відбувався під найжорстокішим політичним керівництвом Кремля і, відповідно, всі республіки більшою чи меншою мірою були активними виконавцями нагальних завдань із забезпечення обороноздатності країни. Українські корені шукати не треба, вони очевидні. Інша справа, що у період створення і практичної реалізації програм ракетно-космічного комплексу не тільки корені, як то кажуть, а й прізвища багатьох талановитих конструкторів були якнайсуворіше засекречені. І тут немає місця дивуванню чи осуду. Це — стратегічне правило, а не тактичний виверт. Імена видатних творців ракет — Сергія Корольова, Михайла Янгеля, Валентина Глушка, Володимира Челомея і багатьох інших, справді, пов’язані з Україною: хто народився, хто навчався, а хто працював на її надсекретних підприємствах космічного призначення.

Та й до складу космічних держав наша молода держава увійшла не випадково. Це стало можливе завдяки потужному науковому і виробничому потенціалу її космічної галузі. Після того як Союз припинив своє існування, Україні дісталася у спадок майже третина космічного промислового потенціалу, що створювався протягом багаторічної участі у всіх основних космічних проектах українськими підприємствами.

І сьогодні в українській ракетно-космічній галузі працює майже 40 000 висококваліфікованих фахівців. Серед них кілька академіків, 30 докторів, більш як 200 кандидатів наук. Вивченням космосу займаються фахівці, які створюють космічні супутники і кораблі, виготовляють безліч різноманітних приладів і апаратів для того, щоб мрія про освоєння позаземних просторів стала реальністю. Україна була і залишається одним із лідерів у цій наукоємній і високотехнологічній галузі, і цим фактом може пишатися кожен українець.

— ДКБ «Південне» імені М. Янгеля, що його ви очолюєте, продовжує працювати за кооперативними зв’язками з російськими підприємствами. Що сьогодні найцінніше і найважливіше в такому відповідальному співробітництві?

— Колись, у далекі п’ятдесяті роки, у Дніпропетровську виник один із найбільших ракетно-космічних центрів у світі — Особливе конструкторське бюро-586, яке пізніше отримало назву КБ «Південне», і підприємство Південний машинобудівний завод. Неможливо уявити собі ДКБ «Південне» без співробітництва з ВО «ПМЗ». Цей тандем має величезний досвід у створенні космічної техніки. І співробітництво розвивається активними темпами, широко використовує космічні технології, безупинно прагне до їх подальшої комерціалізації. Неоціненну підтримку у створенні продукції ракетно-космічного призначення надають українські підприємства — «Хартрон», «Арсенал», «НДІРІ», інші заводи, науково-дослідні інститути України.

КБ «Південне» розробило, а «Південмаш» виготовив чотири покоління стратегічних ракет, сім космічних носіїв, таких як «Космос», «Циклон», «Циклон-2», «Циклон-3», «Зеніт», «Дніпро». Носії серії «Циклон», створені ще за Михайла Кузьмича, залишаються в експлуатації і приваблюють закордонних компаньйонів. ДКБ «Південне» продовжує дослідження з розробки космічних апаратів. Створено і передано в експлуатацію українську космічну систему «Січ». Нам і сьогодні є що запропонувати міжнародному космічному співтовариству.

На сьогодні розроблено, виготовлено і запущено більш як 400 супутників 70 типів. З 1991 року проведено 94 пуски ракетоносіїв, було виведено на космічну орбіту більш як 200 супутників різних країн. Головними зарубіжними партнерами ДКБ «Південне» залишаються підприємства Російської Федерації, з якими стабільно здійснюється виробнича кооперація. Найцінніше і найважливіше те, що ми послідовно і на високому професійному рівні реалізуємо спільні проекти «Морський старт», «Наземний старт», «Дніпро».

— День працівників ракетно-космічної галузі України для творчого колективу КБ «Південне» визначний ще з однієї причини: саме цього дня, 12 квітня, народився генеральний конструктор — генеральний директор ДКБ «Південне» ім. М. Янгеля, Герой України Станіслав Миколайович Конюхов. «Вы рождены, чтоб сказку сделать былью»?

— Це не про мене, це про наше незабутнє і героїчне старше покоління підкорювачів космосу, у яке вростав і наш, тоді ще молодий, але допитливий і сміливий розум. У такім розумінні я можу погодитися, що справді казка здійснилася. Домогтися злагодженої творчої роботи з колегами, приділяючи особливу увагу збереженню наукового колективу, продуктивному використанню його інтелектуального потенціалу і професійної майстерності в конструкторському бюро, сьогодні дуже непросто. Бракує стабільного фінансування в потрібному обсязі, а для талановитих інженерів це відчутна втрата інтересу і надії на реалізацію своїх намірів.

Однак ми з оптимізмом дивимося в майбутнє. Портфель замовлень КБ «Південне» щільно заповнений запланованими пусками за міжнародними проектами «Морський старт», «Дніпро», «Наземний старт». Працюємо ми і над перспективними проектами з космічних систем зв’язку, з дистанційного зондування Землі, ефективної системи антиастероїдного захисту, завчасного попередження прогнозованих землетрусів і повеней, над цікавим проектом магнітно-іонного двигуна, реалізацією інших наших розробок. Ми давно вже перейшли від розробок військового призначення до спрямованих на космічну діяльність в інтересах усього людства.

Вміст портфеля ідей КБ «Південне» не обмежується названими проектами. Але для реалізації більшості з них потрібно залучати сили і кошти світового співтовариства. Чи зможуть земляне подолати національні, політичні, релігійні, економічні та інші розбіжності, що перешкоджають стійкому розвитку людства? Хочеться вірити, що зможуть. Адже іншого шляху в нас немає!

***

От на цій оптимістичній ноті і завершилася наша розмова з доктором технічних наук, професором, академіком Національної академії наук України, віце-президентом Міжнародної академії астронавтики, дійсним членом багатьох академій світу, Героєм України, лауреатом Державних премій СРСР і України в галузі науки і техніки.

Міцного Вам здоров’я й удачі в здійсненні Ваших сміливих задумів та ідей, Станіславе Миколайовичу!

Дніпропетровська область.

На фото з архіву ДКБ «Південне» ім. М. Янгеля: генеральний конструктор — генеральний директор, академік Станіслав Конюхів у кабінеті.