Ми вже давно звикли до словосполучення «мирний космос». І не здогадуємося, що 46 років тому освоєння космосу було з розряду завдань винятково військових. І першочергових! У потилицю дихали американці. Випробування бойових і космічних ракет проходили паралельно. Віталій Тимофійович ГЛАДЧЕНКО, Борис Євгенович НЕКРИЧ і Віктор Миколайович МІРОВ працювали на Байконурі з перших років, коли розпочалася космічна програма. Усі троє готували політ Юрія Гагаріна і з військовою готовністю погодилися розповісти про подію, з якої розпочалася ера людини в космосі.

Корольов працює на ТАРС, Янгель - на нас

- Коли розпочалася підготовка польоту першої людини?

Віталій Гладченко: - У нас на полігоні, 1959 року.

Віктор Міров: - Це ти якось дуже широко взяв. Гагарінський об’єкт прибув у березні 1961 року.

В. Гладченко: - Над аналогом об’єкта, на якому полетів Гагарін, ми почали працювати 1959 року. Тоді він називався не «Восток», а 3КА. Коли у грудні перша група збиралася в поїздку готувати цей об’єкт, Корольов нам чітко сказав: на аналогічному в космос полетить людина.

- А правда, що політ першої людини попередньо планували на грудень 1960 року?

В. Гладченко: - Ну, це тільки на папері. Ясно, що хотіли раніше запустити. Треба ж було обігнати американців. Але в 1960 році були не дуже вдалі запуски об’єктів із собаками.

- Я чула, що дату перенесли через те, що вибухнула ракета...

В. Гладченко: - Це жодного відношення до польоту Гагаріна не мало. Ракета підірвалася на старті і на деякий час стартовий майданчик було виведено з ладу.

- Тоді загинуло багато людей?

В. Гладченко - Ні, тоді ніхто не загинув. Це ми різні випадки згадуємо. 1960 року (24 листопада. - Авт.), справді, просто на старті вибухнула заправлена паливом бойова ракета.

В. Міров: - То була ракета Янгеля, а ми говоримо про ракету Корольова.

В. Гладченко: - З бойовими ракетами, справді, траплялися випадки, коли вони вибухали і гинули люди. Найбільше жертв було саме 1960 року (268 людей. - Авт.) До речі, через два роки в той само день стався вибух ракети в шахті на 75-му майданчику. То була вже корольовська ракета. Тоді загинули шість осіб.

В. Міров: - Там теж була бойова ракета. Відпрацьовувався шахтний варіант. Ви знаєте, в той час розпочалася конкуренція конструкторів. Можна сказати, що між собою змагалися Сергій Корольов, Володимир Челомей і Михайло Янгель. Виходило, хто більше прийме на себе замовлень від держави, того тематика й розвивається. Скажімо, за Хрущова більше грошей відхопив Челомей. Корольов тоді був трохи в тіні, хоча у нього вже літали кораблі. Ну а Янгель вів самостійну політику. Йому й так виділяли кошти, бо країна потребувала бойових ракет.

Борис Некрич: - Ви чули такий вислів: «ракетно-ядерний щит батьківщини»? От якщо відкинути всі домисли, то цей щит робив один Янгель.

В. Міров: - Ні, чому? А Челомей?

Б. Некрич: - Ракети Челомея не йшли в жодне порівняння з янгельськими. У нас тоді, знаєте, як говорили: «Корольов працює на ТАРС, Янгель - на нас, а Челомей - в унітаз», бо в нього часто ракети падали.

В. Гладченко: - Це не зовсім правильно. Корольов, звичайно, зробив собі ім’я на космосі. Але були й корольовські бойові ракети. Перші ж бойові - його були. А потім з’явилися 8к75 і 8к64 Янгеля і Корольова. І це, справді, було змагання, в якому брали участь і ми. Але до польоту Гагаріна це не має жодного стосунку.

До Гагаріна літав Іван Іванович

- А можна сказати, що політ першого космонавта відклали, бо під час підготовки загинув Валентин Бондаренко?

В. Гладченко: - Такий випадок мав місце. Бондаренко був наймолодший у першому загоні космонавтів. Загинув у сурдокамері. Це - випробування на перебування в самотності певний проміжок часу.

Б. Некрич: - Мабуть, гірше за це випробування - лише центрифуга... У Бондаренка вже закінчився час, і йому сказали: «Знімай датчики і готуйся до виходу». Ось він їх зняв, спиртовою ваткою це місце відклеїв, а ватку кинув, випадково, звичайно, на плитку з відкритою спіраллю. А атмосфера - кислотна, і стався вибух. Усе вигоріло.

В. Міров: - Це сталося в Зоряному містечку. Але це підготовка на землі. На дату польоту НП ніяк вплинути не могло.

- А як ви ставитеся до чуток, що Гагарін був не першим космонавтом, якого запустили в космос? Що, мовляв, під час найпершого польоту космонавт загинув?

Б. Некрич: - Знаєте, звідки беруться всі ці чутки? Бо наші свого часу все надто засекретили. А коли бракує інформації, працює Б-б-с (бабця бабці сказала). Фантазій - безліч. От я вам розповім: коли перед польотом людини комплектували космічний безпілотний апарат, вирішили замість космонавта посадити манекен. Ми його називали Іван Іванич. Але, як на мене, дурницю зробили. Манекен цей був - людиноподібний. І одягнули його, як людину, датчиками обклеїли, на голову шлем натягли. Через скло точно можна було подумати, що то справжній космонавт. А як організувати систему радіозв’язку на орбіті, коли летить безпілотний об’єкт? От і вирішили, що роль космонавта гратиме не лише манекен, а ще й магнітофон. Записали на плівку текст. І виходило, що «космонавт» ніби говорить, а йому із землі відповідають. Якщо стороння людина (якийсь радіолюбитель) в цей момент піймала нашу хвилю, то, звичайно, вирішила, що в космосі - людина. А потім, уявіть, що апарат приземлився в якомусь степу. Його знайшли місцеві колгоспники. Що вони могли побачити за склом? Звідси й чутки. Це вже потім додумалися: почали робити манекени із заліза й обтягувати їх шкірою. І замість голови - шкіряний мішок. Нікому на думку не спаде, що то людина...

- І скільки таких іван іваничів літало до Гагаріна?

В. Міров: - Один. Ми як живі свідки вас запевняємо: Гагарін, Справді, був першою людиною в космосі.

- Кажуть також, що Корольов вирішив запустити людину в космос у квітні, бо наприкінці травня це планували зробити американці. Такі чутки були?

В. Гладченко: - Це ми знали. Адже американці на відміну від нас не приховували, що планують політ людини. Сергій Павлович Корольов, звичайно, не хотів ризикувати першістю. Американці мали більш «плавну» програму. Спочатку - суборбітальні польоти: тобто ракета підіймається, космонавт певний час буде у стані невагомості, і - на землю, не виходячи на орбіту. А Корольов сказав: «Це даремне марнування часу. Воно нічого не дає».

Б. Некрич: - Вирішили одразу виходити на орбіту, хоча ніхто точно не знав, як людина почуватиметься у стані невагомості. А психологічний момент! Боялися до останнього моменту.

- У «Космічних щоденниках генерала Миколи Каманіна» згадується, що перед стартом з Гагаріним прощалися, ніби назавжди. А деякі його товариші навіть плакали.

В. Гладченко: - Неправда. Там просто не було таких людей, які могли б плакати. Сліз не було. Навпаки.

Б. Некрич: - Якщо вірити космонавтам, вони всі чудово усвідомлювали небезпеку польотів, але всі рвалися в космос. І ніхто плакати не збирався.

В. Міров: - Я одного разу запитав Германа Титова: «Як же ти погодився летіти? Ти ж знав, що ракети були не дуже готові?». Я, знаючи, з чого вони зроблені і як літають, самому собі ніколи не побажав би злітати в космос. А він: «Треба було!». Скажу вам відверто, коли почалася карибська криза, то в нас з полігону тисячі написали заяви, щоб їх відправили на Кубу захищати революцію. А коли оголосили конкурс і набирали людей у космічний загін, то жоден не написав заяву, що хоче летіти в космос.

Б. Некрич: - Неправда, я писав.

В. Гладченко: - Ти не в курсі. Вам просто не пропонували. Запрошували інженерів, бо в цьому був зацікавлений Корольов. І я писав рапорт, і Борис писав, але нам відмовили. Мені, приміром, через проблеми із зором. А багато з наших у загін потрапили. І я не можу сказати, що когось змушували. Навпаки. Знаєте, який у загін відбір був: з тисячі вибирали одиниці. А якщо когось відраховували, то для тих людей життя, вважайте, закінчувалося. Не здійснювалася найбільша мрія їхнього життя.

- А за що відраховували?

В. Гладченко: - З різних причин. За погану поведінку, за зловживання спиртним... Те, що техніка - недосконала, знали всі. Але всі були готові ризикнути.

- На скільки відсотків був підготовлений політ Гагаріна?

В. Гладченко - На це запитання зараз не можна відповісти. Ніколи немає стовідсоткової гарантії, що політ пройде успішно. Найважче в польоті - підйом і приземлення. Сьогодні в разі НП космонавт може врятуватися починаючи зі старту. Систему порятунку вже розроблено. А тоді її фактично не було, тільки окремі елементи. Якби на старті ракета вибухнула, то космонавта вистрелили б разом із кріслом і він упав би на металеву сітку поруч зі стартом. Навряд чи його можна було б урятувати. А нині, коли спрацьовує система порятунку, космонавта виводять далеко вбік, за вітром, щоб об’єкт не занесло на пожежу.

Титов був ображений на Корольова

- Що більше часу минає після 12 квітня 1961 року, то більше з’являється інформації про різні позаштатні ситуації під час першого польоту: проблеми з герметичністю люка, відсутність зв’язку після старту...

В. Гладченко: - Це як із Великою Вітчизняною війною. З кожним роком стає дедалі більше її «учасників». Просто кожному хочеться похвалитися, що і він там був. Ось і вигадують різне.

Б. Некрич: - Проблем не було. Коли ставлять люк, то він натискає на датчики і сигналізує, що все герметично. Ну а коли саджали Гагаріна, то випадково між люком і датчиком потрапила чи то стрічка, чи то шнурочок. І через це не спрацював контакт. А може, який датчик відмовив. Після того випадку Корольов відправив Сверщика (був там один від промисловців) по шпалах у Москву. Але чи його це була вина, хтозна. А ми люк відкрутили, все перевірили, знову закрутили - нормально. У стартовий час вклалися. І зі зв’язком проблем не було. Просто Гагарін не одразу згадав, що коли говориш, треба натискувати тонген (спеціальну кнопочку), щоб його чули на землі. Ну це ж можна зрозуміти? Все-таки хвилювання. І після нього були такі випадки. І навіть у космонавтів, які вже вдруге літали. Дурниця це все.

- Вікторе Миколайовичу, ви знали Германа Титова. А як він пояснював, чому обрали для першого польота не його, а Юрія Гагаріна?

В. Міров: - Я Титова ніколи про це не запитував, бо він усе життя був ображений і на Корольова, і на Гагаріна, що не став першим. За всіма показниками, за підготовкою, за здібностями він був кращий кандидат. Але Корольов більше симпатизував Гагаріну. І це був його вибір.

Б. Некрич: - Гагарін як людина краще підходив для ролі першого космонавта: міг виступати з промовами, гарно виходив на фотографіях. До того ж нібито Хрущов сказав: «Як це може бути: перший радянський космонавт, а ім’я - Герман?». Це теж був серйозний аргумент. От, скажімо, пізніше, коли в космос почали літати космонавти із країн соцтабору, була така історія з перейменуванням. Мав летіти перший болгарський космонавт. А прізвище у нього - Какалов з наголосом на перший склад. І його зробили Івановим. Він літав з Миколою Рукавішніковим.

В. Міров: - Рукавішніков мені розповідав, що вони тоді ледь не загинули, бо не спрацював спусковий двигун. Він про це болгарину навіть не сказав, щоб той даремно не нервував.

Б. Некрич: - Рукавішніков - інженер високої кваліфікації. Він сам знав, що треба зробити, щоб об’єкт зійшов з орбіти. Йому нічого із землі не треба було підказувати... А щодо першого космонавта, то ми дізналися хто саме летить напередодні пуску. Прийшов Корольов, зібрав нас усіх, подякував. У такі хвилини забуваються всі дрібні суперечки, кого за що покарали під гарячу руку... До речі, загальновідомий факт, що в Гагаріна дублером був Титов. Але був іще другий дублер. І нам тоді представляли трьох космонавтів: Юрія Гагаріна, Германа Титова і Григорія Нелюбова. В принципі, Нелюбов міг полетіти другим чи третім. Але його потім відрахували із загону.

Злетів старлеєм, а приземлився майором

- Ви пам’ятаєте ті 108 хвилин?

Б. Некрич: - Ми сиділи на старті і чекали.

В. Гладченко: - Як правило, після пуску шикується весь бойовий розрахунок. Начальник управління чи офіцер з держкомісії всім дякує, і ми починаємо приводити старт у початковий стан.

Б. Некрич: - А той день був на диво теплий. Сидимо ми там, розслабилися, гріємося під сонечком. У буфеті апельсини з’явилися, тож жуємо їх, анекдоти розповідаємо. Потім уже про все переговорили і хтось каже: «А якого ми тут сидимо? Чому нам нічого не оголошують?». Те, що Гагарін нормально вийшов на орбіту, ми знали, але як спуск? Адже головне - спуск... І ми думали, що наш начальник групи Володимир Сергійович Біляєв якось на наше запитання відреагує. А він мовчить. І тут через гучномовець оголошують: «Бойовому розрахунку не розходитися. Очікувати подальших оголошень». І... «Увага, працюють усі радіостанції Радянського Союзу...» Говорить Левітан: «...який пілотує громадянин Радянського Союзу майор Юрій Гагарін». Усі: «Який майор? Ти що? Він же старлей». Ну, думаємо, помилився від захвату. Другий раз знову - майор. Ну тоді всі: «Правильно! Молодці! Одразу відреагували, заслужив». Я особисто був дуже задоволений, що йому одразу дали звання майора.

В. Міров: - Я теж пам’ятаю, що коли тоді слухав Левітана, в мене ніби волосся піднімалося. Було відчуття, що ми зробили щось неймовірне.

Б. Некрич: - А тут ще й кажуть, що з четверга по неділю (а пуск був у середу) - вихідні дні. Ми взагалі в захваті. Оце подарунок! Здається, це був єдиний такий подарунок за всю мою 25-літню службу.

- А преміальні якісь були?

Б. Некрич: - У нас говорили так: «Космічні апарати згорають у нижніх шарах атмосфери, а премії і нагороди - у верхніх». Не було преміальних. І ще казали: «Покарали невинних і нагородили непричетних».

В. Міров: - Ви знаєте, про військових, які працювали на полігоні, й досі ніхто ніде не пише. Хоча вони були головною рушійною силою підготовки всіх цих ракет.

Замість епілогу

Політ першого американського астронавта Алана Шепарда датується 5 травня 1961 року. 6-7 серпня того самого року в космосі побував Герман Титов. Через місяць після польоту йому виповнилося 26 років. Германа Титова досі вважають наймолодшим підкорювачем космосу. До кінця 70-х років ХХ століття в космос літали громадяни тільки двох країни - СРСР і США. Проте з 1976 року в Радянському Союзі діяла програма «Інтеркосмос», в рамках якої розпочалася підготовка до польотів космонавтів з країн соцтабору. Приблизно в той само час розпочалися тренування космонавтів, відібраних Європейським космічним агентством. Лише з 80-х років інші країни стали формувати свої власні космічні загони. Перший космонавт України Леонід Каденюк побував у космосі в листопаді 1997 року.

З початку ери космічних польотів під час підготовки на землі загинули понад 20 космонавтів. Не повернулися з польотів -18. Із них 14 - загинули внаслідок вибуху «Челленджера» і «Колумбії».

Фото з архіву «Голосу України».