Люди не могли стримувати своїх емоцій, через що кімната корпункту «Голосу України» була схожа на розтривожений вулик. Кожен говорив про своє наболіле, але в цілому проблема в усіх була одна.

Для початку наведемо цитату з місцевої газети «Народна трибуна»: «27 грудня року, що минув, ввійде в історію Михайлівки знаменною датою. У цей день у селище вперше за час його існування прийшов газ. На вулиці Леніна, де перших п’ять будинків підключилися до газогону, святково: зібралися жителі, приїхали високі гості з області і району. Втім, не гості, а скоріше безпосередні учасники тієї масштабної роботи, підсумком якої стала настільки довгоочікувана подія». Далі з замітки стало відомо, що завдяки спільним зусиллям депутатського корпусу райради, депутатів Верховної Ради й облдержадміністрації на підведення даної газової гілки була отримана достатня кількість державних коштів. Звертаючи увагу на цю замітку, гості корпункту, однак, ніякого оптимізму при цьому не висловлювали. Коментували інакше: у тексті жодного слова не говориться про те, що півмільйона гривень у дане будівництво внесли жителі Михайлівки. Виходить, що проведення газогону здійснено тільки за державні гроші. У такому випадку виникає цілком логічне запитання: куди поділося більш ніж півмільйона гривень, зібраних приватним порядком? Адже люди віддавали останні гроші, а що стосується пенсіонерів, яких у селищі більшість, то вони збирали навіть копійки, щоб набрати хоча б сотню гривень.

Товариство «Еталон», що об’єднало всіх бажаючих підвести до свого будинку газ, було організовано в Михайлівці в червні 2006 року. Тоді на зборах прийняли рішення, що кожна родина повинна здати по 2500 грн. у 2006 році, у наступному — по 3000 грн. Крім того, відробити на будівництві газогону по 12 днів, а хто фізично таке завдання не подужає, — нехай внесе в касу по 50 грн. І люди працювали. Копали ями, ставили і бетонували стояки тощо. Тоді само, за словами читачів, вони звернули увагу, що стояки і труби використовувалися такі, які були у вжитку, й іншого діаметра. На їхню думку, на придбання такого матеріалу витрачено набагато менше коштів, ніж їм говорили. Але більш за все непокоїв той факт, що товариство не було узаконено на сесії селищної ради. Причому такого рішення немає дотепер, хоча з моменту створення «Еталона» пройшло вже півроку. Немає і договору про передачу повноважень товариства селищній раді, хоча зібрані кошти жителів акумулювалися саме тут. Спроби активних михайлівців побачити кошторис робіт, проконтролювати використання народних грошей позитивного результату поки не дають. В одному випадку люди одержують обіцянки голови селищної ради Сергія Матайтіса і голови «Еталона» Костянтина Червенка зробити фінансовий звіт на найближчих зборах товариства, в другому — обвинувачення в тому, що «деякі товариші «каламутять воду». Більш того, за словами відвідувачів корпункту, окремим шукачам правди навіть погрожували розправою.

Деяку інформацію про використання своїх грошей членам товариства все-таки вдалося зібрати за допомогою міліції. У відповідь на звернення Любові Бруско, начальник Перевальського РВ УМВС України в Луганській області Є. Клименко повідомив, що, виявляється, у 2006 році з державного бюджету на будівництво підвідного газогону було виділено 356 тис. грн., але розпорядником даних коштів є Перевальська райдержадміністрація. З грошей, зібраних членами кооперативу, використано 147438 грн., а решта становить 358274 грн. Матеріали перевірки «Еталона» були направлені в прокуратуру Перевальського району для ухвалення рішення в порядку ст. 97 КПК України.

А тепер повернімося до газетної замітки, яка наводиться на початку матеріалу. Як розповіли відвідувачі корпункту, через якийсь час, після того, як у перші п’ять будинків Михайлівки пустили газ і на грубку поставили сковорідку під традиційні сало з яєчнею, свято закінчилося. У тому розумінні, що закінчилася подача газу. Говорять, що вийшли з ладу якісь вузли. Чи то зварники погано працювали, чи то матеріали неякісні були, одним словом, газ після Нового року так і не з’явився...

Члени газового кооперативу «Еталон» стукають в усі двері і просять одного: розібратися з тим, як використовуються їхні гроші. Остання інстанція, яка пообіцяла допомогти, — Луганська обласна держадміністрація. За її планом у 2007 році Михайлівка повинна бути цілком газифікована. Час пішов.