П’яна диктатура, або Чому періодично б’ють вікна у блистівському клубі

У невеличкій Блистові Менського району, за словами сільського голови Юрія Мишкіна, майже 50 п’яниць, а таких, що п’ють горілку, але ще тримаються, хазяйнують — ще більше. Зрозуміло, все це позначається на житті села, де припинило свою роботу агропідприємство. П’яна братія щомісяця інтригує селян невтішними інцидентами.

— Ось Юрій Кучма по п’янці заколов викруткою свою співмешканку, — розповідає Юрій Миколайович. — Посадили його на сім років у колонію. Місяць тому Юрій Лисиця у стані алкогольного сп’яніння побив односельця, який від отриманих травм помер. Постійно через п’янки — сімейні драми, бійки і вдень, і вночі. Мені як сільському голові доводиться ходити на ці виклики, розбороняти, мирити. Я й сам мало не загинув від рук випивох, яким зробив зауваження. Досі судимося...

Тому рішення сесії Блистівської сільради від 6 жовтня 2006 року з приводу заяви підприємця Тетяни Чичкан ніби й вмотивоване: «Утриматися від надання дозволу на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими та алкогольними виробами, а також продаж алкогольних виробів на розлив», бо «на території с. Блистова станом на 06.10.2006 року вже є два магазини, де здійснюється торгівля алкогольними виробами на розлив». Справді, депутатів можна зрозуміти. Село вже й так «потопає» від цього розливу алкоголю. Треба у цій справі нарешті навести лад, щоб не страждали родини, діти.

— Магазин Тетяни Чичкан розташований поруч, за кілька метрів від Будинку культури, — продовжує Юрій Миколайович. — П’ять чи шість разів торік у закладі культури били вікна. У сільраді вже немає коштів, щоб все це склити по-новому. Доводиться целофаном затуляти вікна. А вони хочуть, щоб молодь «підзаряджалася» прямо під клубом.

...А звернулася до редакції ображена на дії сільського голови Тетяна Чичкан. Хоча насправді формулював її думки, писав звернення до газети її бухгалтер Роман Боюн, який водночас викладає у місцевій школі інформатику. Тетяна — хоч і підприємець, але насправді звичайний продавець, яка не дуже заглиблена у фінансові, правові справи магазину. Вона викликала свого помічника по телефону, і він виклав свою версію «антиалкогольної кампанії» у селі.

— На попередніх виборах я претендував на крісло сільського голови, — повідомив він. — Мені не вистачило для перемоги 19 голосів. Ось відтоді Юрій Мишкін, як то кажуть, хоче поставити мене на місце. Ми довго очікували вирішення питання отримання торгового патенту, оскільки сільрада тривалий час зволікала з наданням дозволу на торгівлю. Якось сільський голова запевнив мене, що депутати не проголосують за потрібне для нас рішення. Так і сталося. Однак 23 листопада 2006 року Менський районний суд скасував незаконне рішення сесії. Сільрада 28 листопада того самого року надала дозвіл на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими та алкогольними виробами, крім продажу останніх на розлив. Але ж чотири місяці було марно згаяно на те, щоб отримати дозвіл на торгівлю! Хто за це відповідатиме? Ми від цього зволікання зазнали стільки збитків!

— Проте і Мишкіна, і депутатів можна зрозуміти. Все-таки третя торгова точка не додасть селу тверезості.

— Та не в наших магазинах справа! Це і сліпому зрозуміло! П’яниці у нас не купують спиртне! Воно для них за 10—16 гривень дуже дороге. Наш контингент — пенсіонери, інтелігенція, дачники. Проблема у тому, що в селі по хатах є ще десяток точок, де вільно торгують місцевим самогоном по 5 гривень за пляшку.

— А для молоді, яка відпочиває у клубі, ви ж робите негарну послугу.

— Та наш магазин о сьомій годині вже на замку! Нам теж двічі били вікна. Якраз після судів з сільрадою... З явним натяком! І тепер веранда незасклена... Дванадцять шибок вибито!

— Міліція шукала винуватців?

— Брали пояснення, опитували людей. Однак ми можемо лише здогадуватися, хто це зробив.

Одне слово, якась «партизанська» сільська війна у Блистові. З псуванням громадського, приватного майна. А перемагає у ній вочевидь п’яна диктатура, яка вже не боїться нікого: ні правоохоронців, ні влади, ні односельчан. Обкрадені людські погреби. Голодні діти випивох. Щотижневі бійки... У сільраді теж підтвердили, що самогон продають на десяти точках. Але їх власники вже «навчені». Через недоторканність приватного житла вони не впускають міліцію, інших перевіряльників до себе. Мають й інші відмазки. А тому, схоже, єдині, з ким можна вести «антиалкогольну боротьбу», офіційно зареєстровані приватні власники магазинів. Тут справді легше знайти винуватого. На жаль, у такий спосіб навряд чи буде покладено край злу в селі.

Блистова Менського району

Чернігівської області.

На знімках: підприємець Тетяна Чичкан демонструє побиті вікна орендованого нею магазину.