21-річна студентка одного із столичних вузів Тетяна хоча й навчається на стаціонарі, та з 18 років встигла змінити вже три місця роботи. Нещодавно вона успішно пройшла співбесіду для роботи в банку. Дівчина розповідає, що на останньому місці роботи її не цінували, мовляв, молода і без диплома. А на теперішньому (хоча посада й незначна), вважає, зможе реалізувати свої амбіції. Сьогодні Тетяна вже може давати поради знайомим, які влаштовуються на роботу, майже як фаховий спеціаліст- «кадровик». Вона впевнена, що перше позитивне враження — більш як половина успішної співбесіди, тож радить готуватися до неї, як слід.

Мало сподіваючись на допомогу державних центрів зайнятості, сучасна молодь переважно йде двома шляхами: декого влаштовують батьки чи друзі, інші — шукають роботу через газети оголошень чи Інтернет. Продивляючись останні, помітила цікаву тенденцію — на одному із найпопулярніший «робочих» сайтів на 75 673 вакансії трохи більше 40 тисяч резюме (а ще кажуть, немає роботи! — Авт.).

Однак, незважаючи на таку кількість пропозицій, більшість вакансій, на жаль, недоступна молодим людям: не лише через те, що переважно потрібно працювати повний робочий день (для студентів стаціонару), а й вимоги стажу (від 2-х років) та віку (від 25 і старші).

Молоді «з вулиці» зазвичай пропонують нефахову роботу. А це здебільшого розповсюджувати чи розклеювати рекламу, листівки (промоутери), кур’єрська доставка, місце офіціанта чи прибиральника тощо. Якщо ж хочеш з самого початку робити кар’єру за спеціальністю — варто сподіватися скоріше на власне везіння. Тому, якщо тебе врешті-решт запросять на співбесіду у солідну компанію, то до зустрічі потрібно підготуватися якнайкраще. Пропонуємо кілька порад, які не завадять шукачам роботи.

Сподобаєшся керівникові — отримаєш місце

Хоча зовнішність і оманлива, та недооцінювати її не можна. Із кількох претендентів на місце з приблизно однаковою кваліфікацією вибирають зазвичай того, хто більше «сподобався».

Йдучи на інтерв’ю, потрібно подбати про одяг, зачіску, сумку та аксесуари — кожна дрібничка може зіграти в плюс або в мінус. Далі — мова (швидкість, тон, темп), адже у перші секунди, кажуть психологи, сприймається не що ви говорите, а як. Пам’ятайте, що «екання» та слова-паразити аж ніяк не прикрашають вашу мову.

Міміка, жести та рухи також можуть вам допомогти: під час співбесіди не варто метушитися, нервово крутити ручку чи якось видавати власні переживання: роботодавець може подумати, що ви не впевнені в собі чи недостатньо стійкі до стресів.

До того ж люди, які пройшли вже чимало співбесід, радять (задля власної впевненості) вдома проводити тренування. Продумайте, які запитання вам може поставити інтерв’юер, та спробуйте дати на них відповідь, яка б показувала вас із якнайкращої сторони та водночас була максимально чесною. Крім того, співбесіда — не допит, тож варто побільше дізнатися про майбутні обов’язки, зарплату, умови праці.

Не останню роль зіграє і попередньо отримана інформація про організацію, в якій проходите співбесіду: які послуги надає, компанії-конкуренти, складнощі та перспективи місця, на яке претендуєте. Адже, погодьтеся, розумна людина ніколи не піде «туди, не знаю куди».

Ну і насамкінець варто пам’ятати, що хороші манери ще нікому не завадили — тож будьте пунктуальні (приходьте за 5—10 хвилин до інтерв’ю), зібрані, ввічливі та коректні.

Фото Юрія ВЕНГЕРЕША (з архіву «Голосу України»).