У 855-літньому Корці з населенням близько восьми з половиною тисяч чоловік мирно співіснують різні релігійні конфесії. Тут сім храмів.

Найстаріший із них — Свято-Воскресенський Троїцький Корецький ставропігійний жіночий монастир — побудовано ще 1620 року. Це пам`ятка архітектури ХVІ століття. Понад сто років ще двом корецьким церквам — П`ятницькій і Кузьмо-Дем`янській, що на другому березі річки Корчик. Високо до неба підносить свої куполи поважна за віком Георгіївська церква.

За радянських часів зазнали атеїстичної наруги Миколаївська церква і католицький костел. Але за роки незалежності нашої держави корчани відродили обидва храми, і тепер вони приймають прочан. Не так давно справила новосілля нова церква Київського патріархату — Вознесенська.

... Загалом найбагатша біографія у Свято-Воскресенського Троїцького Корецького ставропігійного жіночого монастиря. Хто тільки тут не бував! Поклонитися Богу в цій древній обителі протягом століть приїжджало і приходило чимало простого люду. Та й знані люди не оминали монастиря. У 1846 році, вважають бібліографи, побував тут і Тарас Григорович Шевченко. Після його відвідин Корця з’явилися твори «Варнак», «Прогулянка з задоволенням і не без моралі».

Монастирю завжди допомагали добрі люди. Серед таких була Анна Олексіївна Андро. В історичних записах її знають як першу наречену О. Пушкіна. Однак не склалося їхнє спільне життя. Після смерті чоловіка Анна поселилася в маєтку дочки неподалік Корця. Вона часто бувала на богослужінні в монастирі й дізналася, що тут є притулок для дівчаток-сиріт. Анна Олексіївна взяла цих дітей на своє утримання, не забуваючи всіляко допомагати й монастирю. Біля обителі Анну Андро й поховано. Неподалік поховано ще одного сподвижника обителі — Теодора Рудського.

Центр монастирського життя — Свято-Троїцький собор. Він має престоли на честь Святої Трійці, на честь Успіння Пресвятої Богородиці і в ім’я преподобного Іова Почаївського. Частинка його мощей є в іконі святого Іова.

Кожного дня тут о 16 годині 30 хвилин починається Всеношне дбання. Після служби сестри йдуть до келій, де моляться і відпочивають від щоденних турбот. В обителі є місце, де молитва не переривається ніколи. Тут постійно читають Псалтир. Черниці, змінюючи одна одну, ведуть безперестанну молитву за людей, за обитель, за державу. Але змушені дбати і про своє існування. Вони мають землю, де вирощують зернові, овочі, картоплю. Мають диво-садок. А про дивовижну пасіку, яку черниці самі й обслуговують, годі й казати. Такого не бачили ніде. Нещодавно побудували молокозавод, який забезпечує потреби в харчуванні. Після ранкової молитви та сніданку сестри розходяться по різних роботах. Як тут кажуть, «послушаніях». Хто працює біля худоби, хто пече хліб і проскури. Особливо шанується золотошвейне мистецтво. Корецький монастир єдиний у Руській Православній Церкві повністю зберіг це древнє ремесло. «Плащаниця Спасителя» — також робота сестер місцевої обителі. Дивують око господарські будівлі, порядок і чистота на подвір’ї монастиря. А скільки тут улітку висаджують квітів — справжній рукотворний рай!

Рівненська область.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.