У київських маршрутках
— не виняток оголошення: «Не відволікайте увагу водія!» Цілком слушна вимога, прийнята в багатьох країнах. Але там, запроваджуючи правило, подбали про інформацію щодо зупинок — електронну чи то по радіо. Нічого цього в більшості нашого громадського транспорту немає. А оскільки увагу водія відволікати заборонено, то пасажирам, котрі нечасто чи вперше потрапляють на маршрут, доводиться розпитувати в попутників, як дістатися бажаного місця призначення. Це коли володієш українською чи російською. А якщо ні?А тепер повернуся до запитання у заголовку:
«Чи поважають нас фірми та підприємства, котрі, власне, живуть за наш, споживачів їхнього продукту, рахунок?» Зокрема, ті, що здійснюють перевезення. Адже такий «сервіс», як у Києві, пропонують хіба що в країнах третього світу...Державні та приватні підприємства посилаються на брак коштів на нові транспортні засоби. Але чи багато їх потрібно, щоб запровадити стандарт для табличок з означенням маршруту? Спробуйте на будь-якій столичній зупинці громадського транспорту дізнатися, як саме дістатися до потрібного пункту. До зупинок під
’їжджають, буває, десятки транспортних засобів, але рушите лише тоді, коли встигнете прочитати назву напрямку руху, написану хто як уміє. Здебільшого транспортні засоби обліплені рекламою, «творами» з гумором водія на зразок: «Зупинок тута і здеся немає», але годі шукати карти-схеми маршруту чи іншої потрібної інформації. Не переконана також, що водії бодай чули про правило зупиняти транспортний засіб упритул до бровки тротуару — для зручності пасажирів.Запитала про це в одного з керівників транспортної галузі. З
’ясувалося, в Україні... не існує стандартів для написання маршрутів і оформлення зупинок, електронна інформація ще в зародку, а водії — переважно з провінції і не зобов’язані оголошувати зупинки.Ви, шановні читачі, ще вимагатимете до себе поваги?
