Півторарічну мертву дівчинку знайшли в кюветі геть роздягнену

Навіть Надія Слісаренко, з якою проживав-співмешкав три роки, не наважилася його донечку Анастасію назвати по батькові Олександрівна. Виходило так, що в маленької Анастасії Слісаренко був за батька її дід Петро. Співмешканка так вирішила, бо не дуже надіялася на довге продовження їхнього «роману». Адже через горілку частенько сварилися, билися, знову мирилися...

Сяк-так щось зробивши вдома, Олександр нудьгував: хотілося випити. У Надії були гроші. Невеликі, але мала. Здогадувався. Тому просив:

— Дай на цигарки.

Зрештою, під вечір виканючив гривню. Надія збиралася допомагати матері доїти корову. Попросила:

— Подивись за донею.

Поїхала! Тепер Олександр мав якусь годину для розслаблення. Подумав: куди піти? «Точок» на селі багато, але за гривню на багато не розживешся. Проте в селі в Олександра чимало «друзів». Підсадивши Анастасійку на спеціальне сидіння велосипеда, вирушив на пошуки задоволення. Скільки там проїхав, а знайомий уже у дворі, радий зустрічі, немов рік не бачились!

— Як справи? — запитує.

— Та ось нянею приробляю...

Розсміялися. Слово за слово, а вже й пляшка розведеного спирту на столі. Випили! Обговорили всі сільські новини. Півторарічна доця занудьгувала, заплакала як засигналізувала: час додому! Та й сутінки насуваються.

Більше спиртного не було. Тож Олександр вирішив їхати додому, поки зовсім не стемніло. А на вулиці назустріч Олена Горова. Зупинився, бо могла пригостити надурняк. Як у воду дивився!

Знайшлася і в неї пляшка розведеного спирту. Сіли на веранді та й побалакали про се, про те, про нелегке сільське життя без постійної роботи. Випили все, що було. Покурили. В Олександра ледь уже язик повертався. Але він ще згадав, що прийшов не сам, з дитинкою. Треба було повертатися назад додому! Він узяв Анастасійку на руки і вирушив, хитаючись, у темряву.

...Повернувшися додому, Надія Слісаренко зрозуміла, що її чоловік-співмешканець вирушив на пошуки «пригод» із донею. Побігла по кутках, по «точках». Люди, зрештою, підказали, що бачили, як він завернув до Олени Горової. Жінка хотіла вже з полегшенням зітхнути, як почула від останньої:

— Та вони вже з годину тому пішли.

Надія вийшла на вулицю, а там біля паркану — велосипед чоловіка. Серце її тривожно забилося у передчутті поганого. Десь о 23-й годині Василь Новик світлом фар мотоцикла освітив вулицю, і тоді Надія побачила моторошну картину: за 80 метрів від неї у кюветі лежали зовсім гола (!) її донечка та Олександр. Як з’ясувалося, він спав, а півторарічна дівчинка була мертва. Поряд лежали її дитячий комбінезон, брючки, кофточка, чобітки, майка, шкарпетки, колготи, шапочка, рукавички.

Як таке могло статися? Що трапилося? На всі ці запитання дав відповідь місцевий Городнянський районний суд, який 5 лютого, опитавши свідків злочину, позбавив Олександра Подольхова волі на чотири роки і шість місяців.

Допитаний у судовому засіданні експерт Павло Козловський пояснив:

— За результатами судово-медичного дослідження трупа Анастасії Слісаренко було встановлено, що її смерть настала внаслідок механічної асфіксії через здавлення внутрішніх органів грудної та черевної порожнини. Під час дослідження було виявлено тілесні ушкодження дівчинки у вигляді закритих переломів правої стегнової та плечової кісток, лівої стегнової кістки, синців та саден обличчя, тулуба, кінцівок.

Винуватець трагедії пояснив, що, впавши в кювет, не розумів, що придавив дочку. Йому здалося, що він вдома, й тому повністю її роздягнув, щоб вона спала. Загалом. Олександр нічого не пам’ятає. Падав він, швидше за все, не раз. Бо ж так понівечити крихітне тільце дитини можна було лише в алкогольному безпам’ятстві!

...Процвітають на селі «точки» і щодня вони дають у зведення міліції страшну статистику. Від алкоголізму та безробіття село дуріє, втрачає мораль. На жаль, протиставити цьому щось альтернативне, профілактичне, культурно-ефективне сільські ради не можуть. Немає в них на це ні коштів, ні сил. Та й у держави, схоже, теж.