Усе починається з яйця

У центрі міста Коломия, що на Прикарпатті, є унікальна споруда у формі великодньої писанки. Це найбільше у світі кольорове яйце — заввишки 13 і в діаметрі 10 метрів — можна було б занести до Книги рекордів Гіннесса. Місцеві мешканці гордовито називають його восьмим чудом світу. І не лише за його оригінальну архітектуру. У цій споруді, як у казковому яйці-райці, розміщується знаменитий Музей писанки, аналогів якому немає ніде в світі.

У Канаді, кажуть фахівці, є пам’ятник українській писанці завбільшки з триповерховий будинок. Але Музей писанки — це суто наша родзинка. Директор установи Ярослава Ткачук розповідає, що ідея надати музеєві форму вітражної писанки належить коломийському художнику Володимирові Блащуку. Спроектував споруду івано-франківський архітектор Ігор Шумін. А орнамент на ній — це вже справа рук коломийських художників Мирослава Ясінського та Василя Андрушка. Звели цю архітектурну новацію у 2000 році. До того ж за рекордно короткий час — 90 днів. Будівельники працювали вдень і вночі, щоб устигнути до відкриття Х Міжнародного гуцульського фестивалю, що проходив у Коломиї за участю тодішніх Президента і Голови Верховної Ради.

Працювали люди недаремно. Гості та численні журналісти, які приїхали на свято, були вражені оригінальною архітектурою будови та його експонатами. Відтоді слава про диво-музей рознеслася далеко по світах, і з багатьох країн сюди стали надсилати свої писанки та декоративні яйця. На виставці в музеї сьогодні представлено близько двох тисяч писанок. А повна колекція, якою володіє цей заклад, становить понад 12 тисяч.

Зауважимо, що така багата колекція з’явилася не одразу. Музейні працівники збирали її десятиліттями. Та й сам Музей писанки створено значно раніше, ніж побудовано споруду, в якій він нині розташовується. Як відділ Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття він виокремився ще 1987 року. Однак, власне, своєрідна архітектурна форма стала для нього гідною «оправою», що привернула увагу численних туристів. Досить сказати, що лише в січні цього року його відвідали 22 тисячі людей, що для такого невеликого містечка не так і мало.

А тепер, полюбувавшись зовні цією унікальною спорудою, яка щодня нагадує місцевим мешканцям про світле свято Великодня, зазирнемо всередину. На першому поверсі ліворуч від входу — писанки з Центральної, Східної, Південної, Північної України і навіть з тих країв, які нині не належать Україні, але де раніше жили українці. Очі розбігаються від цієї краси, бо кожне яйце тут — справжній витвір мистецтва, який можна розглядати годинами. Дбайливо зберігають традиції писанкарського розпису й українці діаспори. Їхні писанки розміщені в окремих великих вітринах. Скажімо, французів навчає писанкарства дочка Гната Хоткевича Галина Хоткевич-Козакевич. Якось вона приїжджала на батьківщину і подарувала музею колекцію своїх писанок. Є тут і декоровані яйця та писанки з Канади, США, Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Румунії, Індії, Швеції, Польщі. Усього представлено близько 20 країн світу. Серед диковинок — розмальоване яйце страуса з Канади і дерев’яне, із золотавим візерунком, з Єгипту. Незвичною технікою виконання зацікавлює писанка з Китаю. Ця експозиція свідчить, що звичай дарувати близьким людям розмальовані яйця властивий не лише українцям. Особливої духовної атмосфери цій залі надає скульптура Матері Божої з дитям. Автор, коломиянин Роман Захарчук, витесав її з суцільної мармурової брили і назвав «Народження Христа».

— У нас є писанки, дряпанки (шкрябанки), мальованки, крашанки, або галунки, — розповідає Ярослава Юріївна. — Скажімо, для галунок беруть варені яйця. Спочатку їх тонували лише в лушпинні цибулі, від чого шкаралупа набувала червоного кольору, а потім стали використовувати й інші рослинні барвники. Галунками діти люблять бавитися, їх можна їсти. Якщо на зафарбоване в один колір яйце покрапати воском, матимемо крапанку. Ці краплинки на шкаралупі в дохристиянський період трактували як зерно або краплинки дощу. А нині кажуть, що вони символізують сльози Божої Матері під час розп’яття Ісуса. Галунку можна перетворити і на дряпанку, якщо взяти голку і видряпати на ній візерунок. А якщо варене яйце розфарбувати фломастерами чи акварельними фарбами, будемо мати декоративне яйце — мальованку.

До писанки підхід особливий. «Для писанки беруть лише сирі яйця з білою шкаралупою, — розказують музейні працівники. — Сирі тому, що в яйці має бути зародок життя, воно мусить бути живе, адже писанка — це символ воскресіння, народження життя. Тож це мають бути яйця лише від тих курей, з якими ходить півень. Півня поважають ще й тому, що він співає гімн сонцю, а також відлякує злі сили. Вважається: коли він запіє — нечиста сила щезає. Фарби, якими розписують писанки, справжні майстрині розводять свяченою водою. Віск розтоплюють на живому вогні, бо вогонь — символ очищення. Майстриня перед тим, як сісти за розпис писанок, одягається у чисте вбрання і промовляє молитву до Бога, адже на неї чекає дуже відповідальна робота. Коли писанка готова, її разом з паскою освячують на Великдень. Роблять це для того, щоб ще більше посилити її магічну силу. Писанки ніколи не варять, щоб не вбивати живу силу зародка, не їдять, а дарують або зберігають у домі як священний талісман.

Кому дарують писанки? Раніше ними обдаровували один одного газди на знак злагоди і примирення. Ще дарували дівчата хлопцям чи навпаки. Писанку на Великдень обов’язково дарують хрещені батьки своєму похреснику. Її також несуть на гробівці до померлих і ставлять під хрестом. А ще закопують у землю по кутах новобудови, щоб у хаті жили добро, любов і благополуччя. Освяченими писанками викачують усілякі недуги. Ще газди підвішують писанки в хаті під образами, щоб вони оберігали оселю від усього лихого. Шкаралупу писанки не викидають, а загрібають на городі, щоб гарно родила городина. Її не можна кидати під ноги чи наступати на неї, бо цим оскверняється святість писанки.

Найбільш знані осередки писанкарського розпису на Прикарпатті — села Космач і Рушір Косівського, Чорний Потік Надвірнянського, Замагори Верховинського, Корнич і Мишин Коломийського районів. Кожна місцевість має власну кольорову гаму, свої найчастіше вживані символи, орнаментальні композиції, за якими знавці впізнають, з якого району та чи інша писанка. Наприклад, космацькі писанки — жовтогарячі, вкриті дрібним орнаментом, а верховинські вирізняються білим тлом.

На писанках, виявляється, немає нічого випадкового. Кожна крапочка, рисочка, хвилька на ній щось та означає. Дослідники налічують близько ста символів, які використовують у писанкарському розписі. У кожного з них своє призначення, а комбінація їх — це ніби своєрідне послання. Є писанки, на яких зображено дерево життя, є з двома оленями, восьмикутною зірничкою. Кажуть, такі писанки добре дарувати дівчині, своєму похреснику. Для померлих вибирають писанки більш темних тонів з «безконечниками», які символізують вічну дорогу, вічну пам’ять. На Прикарпатті і в хатах можна побачити писанки з «безконечниками», бо тут вірять, що така писанка забирає з хати все зло, яке потім вічно кружляє по безкінечній дорозі.

Як довго можна зберігати в хаті писанку? Ярослава Юріївна каже, що бачила в деяких оселях писанки ще 20-річної давності. Однак дотримати до такого віку писанку надзвичайно важко, бо її легко розбити. Тому коломийські музейники довго працювали над тим, як реставрувати і консервувати писанки. І, врешті, винайшли такий метод. Тож тепер їхні експонати можуть жити тривалий час.

У музеї є традиція: коли тут бувають відомі особи, їм дають біле куряче яйце, писачок та бджолиний віск і пропонують поставити на шкаралупі свій підпис. Після цього за справу береться професійна майстриня, яка це яйце розписує. Так у музеї створилася й постійно поповнюється колекція писанок з автографами відомих людей. Нині таких писанок є близько 50. На них підписи Юрія Костенка, Анатолія Кінаха, Івана Плюща, Володимира Литвина. Останніми з відомих людей, які відвідали музей, були Президент України Віктор Ющенко та Президент Грузії Михаїл Саакашвілі, а також посли іноземних держав, які приїжджали на Прикарпаття в рамках фестивалю «Різдво в Карпатах». Хоч такі писанки не мають магічної дії, проте цікаві відвідувачам.