«Газета, яка об’єднує читачів і всю країну»

Арсентій Йосипович Гуртов (на знімку) став переможцем конкурсу передплатників «Голосу України» і володарем грошового заохочення в розмірі 3 тисяч гривень.

— «Голос України» читаю з першого номера, — розповів Арсентій Йосипович. — Усі 16 років є передплатником. У конкурсах газети не брав участі жодного разу, бо в лотереях мені не щастить. А в нинішньому році вирішив надіслати квитанцію про передплату для участі в розиграші — і виграв.

Арсентій Гуртов прослужив у міліції більш як 30 років і не раз брав участь у затриманні небезпечних злочинців. Полковник міліції у відставці незабаром відзначатиме 80-річний ювілей. А напередодні дня народження вирішив поліпшити здоров’я у санаторії в Хмільнику — несподіваний виграш виявився вчасним і доречним.

До вступу на юрфак Львівського державного університету Арсентій Гуртов працював кочегаром, слюсарем, помічником машиніста паровоза, викладачем у залізничному технікумі. Після закінчення навчання його направили на роботу на Донбас. Від оперуповноваженого до начальника міськвідділу міліції в Макіївці — донецька сторінка його міліцейської біографії.

В Одесі переможець нашого конкурсу майже 10 років пропрацював першим заступником начальника обласної міліції. «Сищиком» Арсентій Гуртов був найвищого класу: дотепер в Одесі ходять легенди про його професійне чуття.

Полковник міліції Арсентій Гуртов — майстер спорту із самбо, цілий рік купається в морі, двічі на тиждень — обов’язковий 25-кілометровий крос.

Сім років він очолює Одеську філію фонду МВС України — організації, покликаної надавати соціальну допомогу ветеранам міліції.

Щодня на робочому столі полковника Арсентія Гуртова — до двох десятків газет і журналів. Практично всі видання він купує в газетному кіоску, а «Голос України» передплачує.

— Читання «Голосу України» не припускає поспіху і скорочитання, —каже Арсентій Гуртов. — Мені здається, що мій улюблений «Голос» — практично єдине видання, котре сповідує класичну журналістику. Це — добра газета із загостреним почуттям справедливості і власної гідності, що не женеться за сенсаційністю, але оперативністю дорожить. Ну і найголовніше: кожен номер — це погляд на Україну з висоти пташиного польоту: у ній можна прочитати про всі регіони, зустрітися з величезною кількістю цікавих людей.

Мені здається, що в умовах «різнобарвної політики» нашого парламенту кожен номер «Голосу України» — витриманий у спокійних, а не істеричних і категоричних тонах. Це — мудра політика газети, що не роз’єднує, а об’єднує читачів, а отже, і всю Україну.