Повний текст виступу Голови Верховної Ради України Олександра Мороза у дебатах про політичну ситуацію на пленарному засіданні 3 квітня 2007 року

Звертаюся до фракцій, до керівників фракцій. Їх обов’язок формувати у суспільстві об’єктивну оцінку всього, що відбувається в державі, маючи на увазі, що фракції є представниками своїх політичних сил, а політичні сили мають свої структури і механізми впливу на громади, виходячи із Закону «Про політичні партії». Хотів би, щоб ми скористалися нашим правом у повній мірі, бо сьогодні того потребують люди.

Хотів би також зробити власні оцінки того, що і чому так. А перед тим звернути увагу на зміст конституційного порядку формування влади в Україні.

Конституція (а вона спирається на демократичні принципи, застосовані в усіх демократіях світу) посилається на те, що єдиним джерелом влади в Україні є народ. Але структури влади, створені народом, розподіляються за функціями на законодавчу, виконавчу і судову владу з таким розрахунком, щоб не можна було владу узурпувати, і щоб одна гілка не втручалась у діяльність іншої гілки. А якщо народ помилився, наприклад, він створив парламент, а той не здатен працювати, що тоді робити? Тоді Конституція передбачила право розпуску парламенту, і це право зафіксовано в 90 статті Конституції, причому передбачивши підстави для припинення повноважень і дострокових виборів парламенту. Перша підстава — не може розпочатися засідання парламенту впродовж 30 днів, друга —не вдається створити коаліцію, третя підстава — парламент не може сформувати Кабінет Міністрів. Більше ніяких підстав Конституція не передбачає, більше прав у Президента оголошувати дострокові вибори не з’являється, і всі його відсилки на статті Конституції, згадані в указі, ніякого відношення до цих підстав не мають. Наприклад, за суверенітет держави відповідає не тільки Президент, а держава взагалі, владні структури, Кабінет Міністрів, Збройні сили і так далі, так записано в Конституції України. Тобто наміри Президента стосуються намагань сконцентрувати всю владу в руках однієї особи, а це не допускається Конституцією.

Що насправді означає указ? Це замах на конституційний правопорядок в Україні. Відсилка декого із представників опозиції на світовий досвід, мовляв, в інших країнах проводяться раз по раз вибори, це, вибачте, аргументи від лукавого. Так можна робити, коли за конституціями тих країн виникає відповідне право, а рішення приймають парламенти, які, частіше всього, не мають змогу організувати діяльність урядів. Яскравий приклад у цьому відношенні Конституція Італії і практика, яка там впроваджувалась багато років. До української ситуації, тим паче нинішньої, це не стосується.

Тепер подивимось на аргументацію, яку використав Президент у своєму указі. Він назвав основною причиною неправильне формування коаліції. Зверніть увагу: неправильно формується коаліція, порушена 83 стаття Конституції.

Коаліція формується фракціями — це правильно. Але минулий склад парламенту прийняв уточнення до Регламенту, щоб забезпечити механізм формування відповідно до цієї статті Конституції. Бо уявіть — фракції прийняли рішення більшістю голосів про входження і створення коаліції, а депутати в тих чи інших фракціях не всі готові увійти в неї. І тоді виходить: коаліцію створили, а 226 голосів немає, а більшість голосів — це умова створення коаліції. Тоді виникає колізія, коли не можна приймати рішення, знову ж таки, передбачені Конституцією.

Тому Регламент робить припис: рішення фракції і особисті заяви кожного депутата, особистий підпис. Причому, ви пригадайте, коли оголошувалася одна і інша коаліція, то головуючий на засіданні Адам Мартинюк тоді уточняв: «Секретаріат перевірив — підписи депутатів дійсні».

Скажіть мені, хто із депутатів, котра партія, ідучи на вибори, заявляла, що вона піде в ту чи іншу коаліцію? Жодна, я підкреслюю, партія, жодна агітаційна машина, яка була створена під час виборів, не заявляла про те, що вони створять певну коаліцію. Навпаки, найбільша боротьба внутрішня поміж партіями була між Блоком Юлії Тимошенко і «Нашою Україною», між Блоком Юлії Тимошенко і соціалістами, і всіма іншими. Це факт, який навіть не потребує аналізу, бо в пам’яті людей збереглася кампанія, що проводилася минулого року.

Тому говорити, що створенням або розширенням коаліції спотворюється вибір народу, — це говорити неправду, це посилання на неіснуючі, надумані аргументи, якими намагаються підтвердити правомірність прийняття неконституційного указу.

Президент зобов’язаний попереджати загрози суверенітету, цілісності держави. Це справді випливає із цілої низки статей Конституції, але це зовсім не означає, що способом уникнення таких загроз є припинення повноважень парламенту.

Для того в Основному Законі передбачено для Президента право вето, у нього є право законодавчої ініціативи, є припис щодо обов’язковості виконання указів для всіх структур влади в Україні. Але хотів би привернути увагу до однієї норми.

Стаття 19 Конституції говорить про те, що Президент, так само як і інші посадові особи, зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачений Конституцією і законами України.

Жодний із цих елементів ні підстав, які передбачені в 90-й статті, ні спосіб, визначений у цій же статті, ні інші закони України не дають Президенту права видавати указ, який він обнародував сьогодні.

Наступне. Непосилання на статтю 90 в указі Президента — це додаткове свідчення спроби уникнути відповідальності за порушення цієї статті і Конституції в цілому. Ще раз підкреслюю, тільки ця стаття визначає механізм і підстави видання указу. А Президент на неї не посилається, а посилається на статті інші, які до цього відношення ніякого не мають. Це ще раз свідчить про неправовий характер цього указу, про свідоме порушення Конституції.

Чи правомірна Верховна Рада у своїх діях, вчинених вчора і запланованих на сьогодні? Основна умова і основний висновок, який зробив парламент учора (він абсолютно правомірний), що сьогодні прийнятий указ президента у зв’язку з його неконституційністю не передбачає для нас правових наслідків. Більше того, стаття 60 Конституції передбачає відповідальність за надання розпоряджень, наказів тощо і виконання їх, якщо вони носять характер незаконний, антиконституційний. Тому парламент діє у чіткій відповідності із Конституцією і своїм Регламентом і далі буде діяти так само.

На що сподіваються ініціатори порушення Конституції? Вони сподіваються на те, що право буде заблоковане і в ситуацію втручатиметься вулиця. Для того і планувалися завчасно акції, велика підготовча робота велась зусиллями адміністрації Президента, на жаль, щоб людей звезти до Києва і, посилаючись на їхню волю, примусити парламент діяти в антиконституційний спосіб, зокрема, розпочати дострокові вибори. Хочу сказати, що нічого з цього не вийде. Водночас ми не можемо спокійно дивитися на те, як зіштовхуються на вулиці люди. Я б міг запропонувати вам, собі, Президенту, щоб ми спільно оголосили мораторій на використання вуличних акцій до вияснення в правовому порядку нинішньої колізії. Поки Конституційний Суд чи суд звичайної юрисдикції дасть правову оцінку прийнятим рішенням, зокрема указу Президента.

Сьогодні о 14-й годині Президент має намір зустрітися з Прем’єр-міністром. Учора тривалий час минув у бесіді з Президентом стосовно ситуації — на превеликий жаль, розмова наша перекреслена прийняттям відповідного указу. Тим не менше, я б пропонував усе-таки розглянути можливість оголошення мораторію, щоб ми не втягували людей у сумнівні розборки між владними структурами, бо за цими розборками стоїть інтерес двох-трьох чоловік, аби лише захопити владу будь-яким способом, причому, знаючи, що вони беруть участь у неправовій акції, а вона безперспективна, тому що це — колотнеча, яка тільки дає можливість «піаритися» певним політичним структурам чи окремим людям, але нічого не несе корисного для суспільства. Я хотів би, щоб ми це теж добре розуміли.

Які наслідки для України від того, що відбувається? Про це переконливо говорив учора на засіданні Кабінету Міністрів перший віце-прем’єр (люди, очевидно, знають про цю небезпеку). Але є ще одна небезпека, від якої ми повинні застерегти наше суспільство. Якби ми навіть пішли назустріч вимогам, поставленим у незаконному, неконституційному указі Президента і погодились на дострокові вибори, не боячись, підкреслюю, їх, ми створили б надзвичайно небезпечний прецедент — ігнорування Конституції тоді, коли комусь це вигідно, кому заманеться. Ми не маємо права цього робити, ми повинні стверджувати непорушність Конституції, обов’язковості її для всіх, в тому числі для Президента, депутата, всіх представників влади в Україні.

Саме тому і зважаючи на таку обставину, ми продовжуємо роботу парламенту, його засідань і, підкреслюю, він працюватиме в чіткій відповідності із Конституцією і Регламентом, а всі інші засоби для нейтралізації наслідків, котрі несе в собі указ, прийнятий на порушення Конституції, ми сподіваємося, будуть використовувати ті політичні сили, котрі створювали парламент і громадськість, яка має змогу впливати на ситуацію, формуючи суспільну думку, впливаючи на політиків. Бо правда, закон і Конституція за нами. Хочу, щоб ми всі чітко це усвідомлювали.