Найбільше сімей з Криму та Південно-Східної України прийняла Львівська область — майже три тисячі осіб. Чому цьому регіону віддають перевагу тимчасові переселенці — наша розмова з директором департаменту соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації Василем Мартиняком (на знімку).

Невелика кімната нагадувала розбурханий вулик. Одні заходили й відразу вибігали, інші залишалися. За кілька хвилин до штабу, який опікується переселенцями, зайшло з десяток людей. Візитери перекидалися кількома словами і відразу кудись поспішали. Інші клали на стіл довідки або бралися за телефон у приймальні.

— У нас надзвичайна ситуація, — пояснює Василь Мартиняк, директор департаменту соціального захисту населення Львівської ОДА. — З п’ятої ранку на ногах. Очікуємо приїзду 500 осіб з Донецької області. Переважно дітей. Узгоджуємо всі деталі. Штаб з надання допомоги людям, які змушені залишати свої домівки на Сході, працює цілодобово.

Господареві кабінету безперестанку телефонують. В цю хвилини попереджають, що о 12.00 на Донеччині мають сісти в поїзд тимчасові переселенці. Ситуація там наближена до бойової. Ще не знають, скільки осіб, але тільки зайдуть у вагони, відразу попередять.

— Усе почалося з відкриття «гарячої лінії» в обласній раді, — продовжує розповідь Василь Мартиняк. — Це був двосторонній зв’язок. Телефонували не тільки ті, хто потрапив у біду, а й ті, хто міг допомогти вимушеним переселенцям. Звернулося 2300 осіб, яких змусили покинути рідні домівки, а також майже 500 родин галичан, які були готові прийняти на Львівщині 3700 осіб.

— Скільком ви надали прихисток?

— Тимчасово розміщено понад дві тисячі кримчан і понад 600 осіб зі Сходу — з Донеччини та Луганщини. Найближчими днями очікуємо нове поповнення. Це вже друга хвиля, яка хлинула в нашу область. Для координації голова облдержадміністрації Ірина Сех своїм розпорядженням створила регіональний штаб і постійно контролює цю роботу. Всі питання вирішуються швидко і без бюрократизму. Задіяні всі департаменти ОДА — освіти, культури, соціального захисту, а також пенсійний фонд.

— Чим пояснити великий наплив саме у Львівську область?

— Атмосферою, яка тут панує. Чужої біди не буває. Жителі Сходу України не забули, як у скрутні часи голоду вони знаходили порятунок в Галичині. Тут з розумінням ставляться до того, що трапилося. Звичайні жителі області приходять до штабу, телефонують і пропонують розмістити переселенців у своїх будинках чи квартирах. Зі співчуттям поставилися до біди санаторії Трускавця, Моршина, Любеня Великого, Немирова, Шкло — їм випало прийняти першу хвилю тимчасових переселенців.

— У нас ще такого досвіду не було. Ви першими зіткнулися з проблемами переселенців. Які висновки вже зроблено?

— Державні структури самі б не впоралися з напливом людей, якби громада не підставила своє плече. Це церкви, благодійні фонди, рядові громадяни. Пригадую, як одними з перших приїхали 32 кримські татари. Ми їх розмістили в реабілітаційному центрі на курорті у Любені Великому. На вулиці холодно, це було 2 березня. Центр не працює — його використовували лише влітку. Запустили тепло, подали гарячу воду. Працівники вийшли на роботу і безплатно харчували кримчан. Продуктів не було — громада і церква кинули клич і швидко зібрали все необхідне. Кримчани досі там проживають. Ті, що були в готельних і санаторних комплексах, нині переселилися в приватний сектор — їм переважно безплатно представники громади передали тимчасові квартири та будинки. За перші два місяці переселенцям надали послуг на дев’ять мільйонів гривень — безплатно! Громадські організації, міжнародні місії, які моніторили на Львівщині роботу з переселенцями, дали нам високу оцінку — спрацювали непогано. Допомогли і благодійні фонди, які протягом півроку обіцяють надавати переселенцям матеріальну допомогу. Більшість з них забезпечені проживанням і харчуванням.

— Василю Васильовичу, пригадуєте, як зустріли першу групу?

— Львівська обласна рада та облдержадміністрація першими в Україні створили «гарячу лінію» і запросили переїжджати до нас, поки ситуація не поліпшиться. Під час селекторної наради, коли вже прийняли дві тисячі, ми попросили, щоб інші області теж підключилися до цієї роботи. Але нам кажуть: «Всі хочуть до Львова, бо тут найкраще». А першу групу? Добре пам’ятаю — таке нешвидко зітреться з пам’яті. Це були ті, кому росіяни погрожували в Криму. Добиралися, хто як міг — автомобілями, поїздами.

Зараз ми очікуємо ще 500 осіб. В основному — діти. Що я скажу, на цьому піар не роблять. Хто сумнівається, хай прийде і посидить тут протягом дня.

Усі люди доброї волі з розумінням поставилися до спільної біди. Ніхто не запитував, що я з того буду мати чи отримаю компенсацію.

Через день-два буде понад три тисячі переселенців. Дехто хотів поїхати до Туреччини й отримати там статус біженців, але знову повернулися до Львова. Бо там треба прожити певний час в таборі для біженців. Є певні обмеження. Ми зустрічаємо всі групи, розвозимо по місцях тимчасового проживання і допомагаємо розв’язувати всі проблеми.

— Які саме?

— Найрізноманітніші. Починаючи з документів, працевлаштування, медичного забезпечення і закінчуючи пенсійним забезпеченням і матеріального допомогою. 75% переселенців — це жінки і діти. До нас звернулася 120 осіб, які виявили бажання отримувати пенсії за місцем фактичного проживання. 202 дітей довелося влаштовувати у школи. А ще майже 370 студентів, які перевелися у львівські вищі навчальні заклади. Найбільше — 109 — прийняв медичний університет.

Я вже казав, що задіяні всі департаменти ОДА. Тільки на медичний облік взято 822 осіб. З них 428 дітей, 16 вагітних жінок, за три місяці народилося троє дітей. Для студента-інваліда Бориславський міський територіальний центр соціального обслуговування зібрав 15 тисяч гривень для проведення операції в Києві. Погоджено його переведення на навчання до Львівського національного аграрного університету.

— На практиці, як виглядає співпраця з громадськістю?

— За сприяння департаменту соціального захисту створено громадську організацію «Кримська хвиля», яка займається координацією та співпрацею з переселення громадян. Ми залучили до роботи низку благодійних фондів, Товариство Червоного Хреста, релігійні общини. Стараємося, щоб наші гості зі Сході та Криму долучилися до мистецького та культурного життя області, почувалися, як вдома.

— Якщо з’являються проблеми, як реагує на виклики часу влада?

— Дуже оперативно. Швидко приймають постанови і вирішують наболілі питання. Жодного бюрократизму. Центральні органи влади з розумінням ставляться до існуючих проблем. Те, що ми зараз переживаємо, дає підстави на оптимізм. Спільна біда нас згуртувала. Ми стали дружнішими і навчилися швидко приймати необхідні рішення. У мене останніми днями з’являється дедалі більше оптимізму: такий народ, як наш, не можна перемогти. Все пізнається в біді.

Фото прес-служби ОДА.