Село Гнідин Бориспільського району серед археологів відоме тим, що там виявлено стародавнє поселення часів Київської Русі (ХІІ століття), а в піщаному кар’єрі — кістки мамонта. Хоча цей населений пункт розташований всього за 17 км від залізничної станції Дарниця, донедавна складалося враження, що таке поняття як «добродійність» потрібно шукати тут хіба що в культурних шарах трипільського періоду, а добродійники вимерли разом з мамонтами.

Голова Гнідинської сільради Олександр Лазаренко ризикнув перевірити на щирість вітчизняних благодійників, що сіють зазвичай свої дарунки в Києві та інших нинішніх адміністративних центрах, тільки неодмінно в променях юпітерів та під прицілом телекамер. «Ми вирішили надати допомогу інвалідові з нашого села, який з дитинства хворіє на ДЦП, — каже він, — однак коштів місцевого бюджету виявилося недостатньо, щоб допомога була відчутною, а головне — потрібною. Звернулися до благодійників. Але реальну участь у долі нашого земляка взяли лише у ВАТ «Дніпровське».

27 березня в Гнідині відбулася благодійна акція: інваліду Андрію Стогнію подарували щонайсучасніший засіб пересування, якнайкраще пристосований для сільських угідь — квадроцикл. Голова наглядової ради ВАТ «Дніпровське» Володимир Коляденко повідомив, що цей подарунок — не разовий жест на публіку, а тільки початок таких заходів. Зокрема, наголосив він, «Дніпровське» разом із сільрадою планують проводити такі акції регулярно. А головне, він разом з Олександром Лазаренком уже сьогодні всерйоз розглядають питання будівництва в Гнідині Будинку культури на 400 місць.

Голова сільради з цього приводу відзначив: вони продовжуватимуть надавати допомогу людям, яких не зламала тяжка хвороба, які є повноцінними членами суспільства, а також не пустять на свою малу батьківщину хворобу бездуховності. Гнідинська школа, розповів Олександр Лазаренко, одна з передових — при ній існує етнографічний музей, діє Мала академія народного мистецтва імені Чубинського (за зразком якої створено чимало таких академій на всій Україні) — тож рішення обзавестися Будинком культури, це не примха чиновників чи привід прорекламуватися для добродійників, а усвідомлений вибір народу, що не бажає повторити долю археологічних знахідок з піщаного кар’єру.