Активно відреагували наші читачі на публікацію «Бурштиновий» закон: старателі та «кришевателі» («Голос України» за 29 травня). Воно й зрозуміло: «бурштинова» проблема — це проблема номер один на Рівненщині, бо бурштин, на жаль, став яблуком розбрату й небезпеки на досі спокійному Поліссі. За нього вже стріляють, як це було 9 травня у лісових масивах Ясногірського лісництва Клесівського держлісгоспу, що в Сарненському районі. За нього ворогують між собою села — згадаймо події біля с. Старе Село Рокитнівського району.
Люди розуміють, що це не що інше, як боротьба за переділ сфер впливу — за контроль над цим досить прибутковим «бурштиновим» бізнесом, в якому хочуть мати ласий шматок і криміналітет, і досить впливові люди. А самим поліщукам, які страждають від безробіття та безгрошів’я і тільки через це долучаються до нелегального старательства, у цьому сценарії відведено роль «кріпаків». Люди не хочуть миритися з такою роллю. Про це після Майдану вже не бояться говорити вголос, хоча й знають, що ризикують. Як варіант розв’язання «бурштинової» проблеми вбачають те, щоб на законодавчому рівні легалізувати видобуток «сонячного каменю». Спонукають до таких кроків і місцеву владу, і народних депутатів України від Рівненщини, хоча ті мляво йдуть до цього. Більше того, один із народних депутатів «не для преси» сказав, що перспектива прийняття такого закону є, але дуже туманна: надто масований та активний опір на цьому шляху тих, хто претендує зайняти нішу в «бурштиновому» бізнесі.
Тож уміщені на цій сторінці колективний лист мешканців сіл Клесівської селищної ради Сарненського району (35 підписів), коментарі з приводу згаданої публікації голови Рівненської обласної ради Михайла Кириллова, голови Рівненської ОДА Сергія Рибачка щодо підготовки законопроекту про бурштин, начальника СЗГ УМВСУ у Рівненській області Тамари Лисенко про хід розслідування міліцією подій 9 травня в Сарненському районі, сподіваємося, дадуть нашим читачам картину того, наскільки гостро стоїть «бурштинове» питання на Рівненщині.
