У четвер побачив, у неділю посватав

Це було справді кохання з першого погляду. Ліда йшла зі школи з Висоцька — як завжди, стежкою через поле. А на полі тому тракторист Сашко розсівав добрива.

То була весна, навколо буяла свіжа зелень, з неба лилося щире золото сонця. А тут ще така гарна дівчина йде стежкою. Олександр довго дивився їй услід, а коли приїхав увечері додому, то ошелешив матір: «Бачив гарну дівчину, буду женитись».

То був четвер, а в неділю до Лідиної хати постукали свати. Після дев’ятого класу, у шістнадцять років Ліда пішла зі свого маленького хутірця Хилін у невістки до села Висоцьк, що в Дубровицькому районі. І досі, хоч минуло відтоді 29 літ, про таке раннє заміжжя не пошкодувала.

Гловацька починала свій трудовий шлях у колгоспі дояркою, а за ці роки стала у Висоцьку першою людиною. Нині вона — директор місцевого СПП «Злагода», нещодавно їй присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

— Якби не чоловік, то я такого визнання не досягла б, — каже Лідія Григорівна, показуючи почесний знак. — До двадцяти трьох років я народила і підняла з пелюшок трьох дітей. Після цього чоловік послав мене вчитись, а сам не вивчився, але я завжди кажу, що мої дипломи — то наші спільні.

Їх у Лідії Григорівни два: спочатку вона закінчила зоотехнічне відділення Мирогощанського радгоспу-технікуму, а затим — Житомирський сільгоспінститут. І нині, до своїх сорока п’яти років, встигла вже й кар’єру зробити, і дітей поставити на ноги та «посортувати», як жартома каже вона про їх визначення в житті. Сини Іван і Степан — одружені. Обоє живуть і працюють у Києві. Старший Іван уже подарував Лідії Григорівні та Олександрові Степановичу внучку Надійку. А торік восени сім’я поповнилася ще й зятем — вийшла заміж єдина дочка Гловацьких Леся, яка живе з батьками і працює в рідному Висоцьку вчителькою. То нині молоді дідусь і бабуся чекають вже другого внука.

Лідія Григорівна зізнається, що ніколи не була схильна до хатньої праці, вічної жіночої поранини біля каструль та шмаття. Її стихія — господарство, поля, ферми. Може, й не бачила за тим господарством, як діти росли, усвідомлює вона нині, зате є і в цьому плюс: виросли самостійними і до всякої роботи звичними.

Та й господарство у Висоцьку зберегли — це теж великою мірою заслуга Гловацької. Є 1200 голів худоби, з яких 500 — дійне стадо, є племрепродуктор. 123 працівники нині трудяться в «Злагоді». З них 37 — жінки. Директорка хвалиться, що жінки — то мозковий фонд господарства. Вони тут переважно при владі, а чоловіки — виконавці, пастухи, трактористи. І Лідія Гловацька, і її заступниця Олена Муха їздять полями і фермами на білих «Нивах». Самі за кермом, без водіїв.

Люди люблять її, а вона любить людей. З турботами про них вона лягає і встає: «У нашому селі всі працьовиті і дуже щирі. Хочу, щоб люди наші жили краще, щоб мали кращу копійку за свою працю».