У Білоцерківському госпіталі, що на Київщині, служить капітан медичної служби
— ординатор відділення анестезіології і реанімації Андрій РодзонЯк. У 31 рік він встиг побувати у складі миротворчих місій в Іраку та Ліберії. На початку квітня заплановано його поїздку до Афганістану в складі Литовського підрозділу.Для виконання важливої миротворчої місії серед українських медиків кандидатів було чимало. Але зважаючи на головну вимогу (кваліфікація анестезіолога-реаніматолога та досвід у відповідній галузі більше трьох років) обрали саме Андрія.
Капітан згадує службу в Іраку. Там він був начальником відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії
— старшим ординатором медичного пункту. Під час 500 кілометрового маршруту до постійного місця дислокації — містечка Аль-Кут, що у провінції Васіт, у п’ятдесятип’ятиградусну спеку та за надміру вологого повітря вже з’явилися перші пацієнти. Чимало українських миротворців, переважно водії автомобілів, втрачали свідомість. Лікарі надавали першу допомогу, рекомендували вживати якомога більше води, щоб витримати це випробування.Військові медики власноруч облаштували наметовий медичний пункт, укомплектували його усім необхідним. Медикаментами були забезпечені вдосталь. Питної води та харчів теж не бракувало.
—
По тривозі лікарі нашої бригади мали зібратися за лічені хвилини та негайно надати першу допомогу потерпілим, — згадує Андрій. — Траплялися різні випадки. Особливо коли надавали допомогу місцевому населенню.Каже, з більшістю типових для тамтешньої місцевості хвороб зіткнулися вперше. Попереднього інструктажу не проходили. Окрім роботи на базі, спілкувалися з медиками міської Алькутської лікарні. Ті добре обізнані у лікуванні опіків різних ступенів. Їх люди отримували від вибухів побутових газових балонів. Андрій Родзоняк визначає свої відчуття поняттям
«екстрим», викликаним постійною психічною напругою:—
Коли на базі оголошують підвищену бойову готовність, усі ходять у бронежилетах та з автоматами, а базу за двісті кілометрів обстрілюють з гранатометів, гострих відчуттів не бракує.Порівнюючи службу в Ліберії з першим виїздом в Ірак, офіцер зазначає, що почувався тут спокійніше. Проте роботи не бракувало.
—
У спеціально облаштованому наметі, де було розгорнуто медичний пункт, приймали військовослужбовців, щоденно проводили медичні огляди льотного, інженерно-технічного складу, водіїв перед виїздом із автопарку, групи керівництва польотами, особового складу варти, наряду по їдальні. У медичному пункті надавали допомогу військовослужбовцям, які захворіли на малярію. За час перебування в Ліберії їх було шестеро. Протималярійні препарати давали щосереди під час вечері в присутності командира частини з відміткою в журналі реєстрації.Андрій уже побував на перемовинах в Литовській Республіці, де познайомився з литовськими медиками. З ними поїде до Республіки Афганістан. У багатонаціональному підрозділі
— 120 чоловік, серед них лікарі: загальний хірург, терапевт, стоматолог та він — анестезіолог-реаніматолог.Фото з особистого архіву Андрія Родзоняка.
